Рішення № 8351802, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/904.02.10 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/9                                                                                                     04.02.2010

За позовомакціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

докомунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо

простягнення 998,18 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:юрисконсульт Кудаліна І.М. (довіреність від 22.07.2009 року)

від відповідача:юрисконсульт Бублик А.В. (довіреність від 04.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо заборгованості за договором №240275 від 29.11.2002 року про постачання теплової енергії у гарячої воді на суму 998,18 грн. (у тому числі 841,56 грн. основного боргу; 93,79 грн. пені, 46,90 грн. інфляційних втрат та 15,93 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 року порушено провадження у справі №23/9 та призначено її розгляд на 19.01.2010 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні учасникам судового процесу було роз’яснено їхні права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, яким він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки тарифи, за якими розраховувалась вартість теплової енергії, скасовані Указом Президента України від 24.12.2008 року №1199/2008.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.02.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №240275 від 29.11.2002 року про постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору №240275 від 29.11.2002 року Позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору №240275 від 29.11.2002 року зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір №240275 від 29.11.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За період з січня 2009 року по березень 2009 року Відповідачем було спожито 6,662 Гкал теплової енергії. Відповідачем не було проведено вчасно розрахунки за спожиту продукцію, оскільки він вважав, що Позивач не вірно обчислив її вартість.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач послався на Указ Президента України від 24.12.2008 року №1199/2008 та зазначив, що вартість теплової енергії повинна обчислюватись на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 №86.

З наявних у справі документів вбачається, що Позивачем було обраховано вартість спожитої Відповідачем теплової енергії на підставі тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 №86 (саме це розпорядження і мав на увазі Відповідач), у розмірі 171,62 грн. за 1 Гкал. З врахуванням податку на додану вартість та суми переплати Відповідача у попередньому періоді останній повинен був сплатити Позивачу 841,56грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №4 до договору №240275 від 29.11.2002 року сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (пункт 2 додатку). Уразі, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Позивачем не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (пункт 3 додатку).

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 841,56 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7 додатку №4 до договору №240275 від 29.11.2002 року сторони визначили, що Відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії.

Суд перевірив розрахунок Позивача та встановив, що позовна вимога про стягнення пені у сумі 93,79 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 15,93 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога про відшкодування інфляційних втрат у сумі 46,90грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 45,55 грн., оскільки Позивачем не враховано від’ємний інфляційний показник при здійснення розрахунку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04080, м. Київ, Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 841,56 грн. (вісімсот сорок одну гривню 56 копійок) основного боргу; 93,79 грн. (дев’яносто три гривні 79 копійок) пені; 15,93 грн. (п'ятнадцять гривень 93 копійки) трьох процентів річних; 45,55 грн. (сорок п’ять гривень 55 копійок) інфляційних втрат; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення 09.02.2010 року.