Рішення № 8351721, 11.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/32911.02.10 За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-10»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю “РА Експерт-Групп”

про стягнення 8119,32 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача: Осіпов О.В. (довіреність № б/н від 18.05.2009 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-10»(позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РА Експерт-Групп” (відповідач) про стягнення з останнього 8119,32 грн. заборгованості за договором № 4/0 від 14.04.2008 р. для тимчасового розміщення рекламних матеріалів відповідача за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 10 відповідно до план-схеми на строках та умовах, передбачених вищевказаним договором. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 5260,29 грн., пені в розмірі 877,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 581,71 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи та 1400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката на підставі Договору № 01/02-25 про здійснення юридичних послуг від 25.02.2009 р.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за фактичне користування приміщенням відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 р. № 05-5-40/27889 (суддя Пукшин Л.Г.) позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 р. № 05-5-40/27889 скасовано, а матеріали справи № 05-5-40/27889 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Згідно резолюції Голови Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 р. справу № 05-5-40/27889 передано на розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 р. порушено провадження у справі № 2/329 та призначено справу до розгляду на 08.12.2009 р. о 12:00 год.

01.12.2009 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 08.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 22.12.2009 р. о 12:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.12.2009 р., подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2009 р. та уточнення до позовної заяви, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 5000,00 грн., суму пені в розмірі 696,99 грн., суму інфляції в розмірі 614,97 грн., 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1400,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових уточненнях до позовної заяви, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 6311,96 грн., з яких: 5000,00 грн. –основний борг, 696,99 грн. - пеня, 614,97 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 22.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.01.2010 р. о 11:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.01.2010 р., подав довідку з ЄДРПОУ на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 19.01.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.02.2010 р. о 12:40 год.

В судовому засіданні 02.02.10р. представником позивача надано Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якому зазначено, що станом на 15.12.09р. адреса відповідача –м. Київ, вул. Панельна, 5, кв. 3.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання позивача направити копію позову з додатками, та уточнення до позову на нову адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 11.02.2010 р. о 11:20 год. Вищевказаною ухвалою судом було зобов’язано позивача направити копію позову з додатками та копію Уточнення до позовної заяви від 22.12.09 р. на нову адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.12.09р., докази чого подати в наступне судове засідання.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. судом було зобов’язано відповідача надати: відомості про найменування і номери рахунків в банківських установах, з яких підлягають стягненню судові витрати в разі задоволення позову; оригінали і належним чином засвідчені копії статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію); довідку державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб або Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України; письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії - до матеріалів справи).

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 11.02.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема докази направлення відповідачу копію позову з додатками та копію Уточнення до позовної заяви від 22.12.09 р. на нову адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме: 02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, кв. 3.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресами, що зазначена позивачем в позовній заяві та довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві (02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, кв. 3).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі № 2/329 направлені відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 2/329 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 11.02.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2008 року між Житлово-будівельним кооперативом «Індикатор-10»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “РА Експерт-Групп” (відповідач) було укладено договір № 4/0 для тимчасового розміщення рекламних матеріалів відповідача за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 10 відповідно до план-схеми на строках та умовах, передбачених вищевказаним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, загальна площа місця складає 96 м. кв.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальний місячний розмір плати за даним договором складає 2000,00 грн., нарахована плата вноситься щомісячно, але не пізніше 20 числа поточного календарного місяця.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до Договору було передано відповідачу в орендне користування приміщення, які знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 10.

На виконання умов п. 4.1.5. договору, позивач передав відповідачу на день укладення договору місце для розташування рекламних матеріалів, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.04.2008 р. (копія акту прийому - передачі в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач встановив конструкцію і користувався нею, відповідно до умов договору, про що свідчить акт встановлення конструкції від 14.04.2008 р. (копія акту в матеріалах справи).

Позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов даного Договору та вимог чинного законодавства України несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувались орендні платежі за користування орендованим приміщенням, а саме, як свідчать матеріали справи, у відповідності до виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем на виконання умов Договору було сплачено всього на загальну суму 12000,00 грн., а саме:

18.04.2008 р. –2000,00 грн.;

18.06.2008 р. –2000,00 грн.;

23.09.2008 р. –4000,00 грн.;

17.10.2008 р. –4000,00 грн.

Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 5000,00 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як зазначалося, порядок оплати, було встановлено п. 2.1. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5000,00 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 696,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 614,97 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору № 4/0 для тимчасового розміщення рекламних матеріалів відповідача за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 10 відповідно до план-схеми на строках та умовах, передбачених вищевказаним договором передбачено, що за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 696,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 614,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1400,00 гривень витрат за послуги адвоката. Відповідно до ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір № 01/02-25 про здійснення юридичних послуг від 25.02.2009 року з Незалежною Юридичною Компанією «Сакрамент», в особі президента Гелхвіідзе Ірини Маратівни, яка надає позивачу для надання послуг адвоката - Гелхвіідзе Джондо Романовича (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 633, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07.07.1994 р.). Умовами зазначеного договору передбачено, що адвокат Гелхвіідзе Джондо Романович взяв на себе зобов‘язання виконувати правову роботу, пов‘язану з врегулюванням спору пов’язаного з договорами № 3/0 та 4/0 від 14.04.2008 р., укладених між позивачем та відповідачем. Вартість адвокатських послуг по договору складає 2800,00 грн.

На підставі договору № 01/02-25 від 25.02.2009 року, позивач здійснив оплату послуг адвоката в розмірі 2800,00 гривень щодо надання правової допомоги пов‘язаної з врегулюванням спору за договорами № 3/0 та 4/0 від 14.04.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 20.03.2009 р. Оскільки судом розглядаються позовні вимоги позивача, щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 4/0 для тимчасового розміщення рекламних матеріалів відповідача за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 10 відповідно до план-схеми на строках та умовах, передбачених вищевказаним договором, то сума витрат за послуги адвоката, яка підлягає стягненню становить 1400,00 грн.

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого адміністративного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування витрат за послуги адвоката в розмірі 1400,00 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат та стягуються на користь позивача, з відповідача, у разі задоволення позовних вимог.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати на оплату адвокатських послуг в розмірі 1400,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РА Експерт-Групп” (02002, м. Київ, вул. Панельна, 5, офіс 3; код ЄДРПОУ № 35551000; р/р № 26007052607844 в КФ РЦ «Приватбанк», МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-10»(01135, м. Київ, вул. Чорновола, 10 ; код ЄДРПОУ №23379692; р/р № 26007030176561 в Радянському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 696,99 грн. (шістсот дев’яносто шість гривень 99 коп.) пені, 614,97 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 97 коп.) інфляційних втрат, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп. ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1400,00 грн. (одна тисяча чотириста гривень 00 коп.) витрат понесених на оплату адвокатських послуг.

2.Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Домнічева І.О.

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.02.2010 р.