Рішення № 83516898, 29.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9680/18

2/357/89/19

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом 22.08.2018 року мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось двоє спадкоємців першої черги: вона, ОСОБА_1 . та її рідна сестра, відповідачка у справі, ОСОБА_2 . Спадщина відкрилась на житловий будинок АДРЕСА_1 . Батько за життя склав на них заповіт у рівних частинах на все майно. Спадковий будинок та земельну ділянку фактично відразу після смерті батька вони прийняли в своє користування, визначивши за взаємною згодою порядок такого користування.11.03.2008 року державним нотаріусом на її ім`я було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , на іншу 1/2 частину вищевказаного спадкового майна свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_2 . Земельна ділянка, закріплена за вказаним будинком на ім`я покійного батька, на час оформлення спадщини приватизована не була. Після смерті батька, прийняття та оформлення спадщини вони із сестрою вдвох стали користуватись, як будинком, так і земельною ділянкою, що була закріплена за батьком, поділили між собою будинок на дві частини та двір і город. Відповідач проживає в своїй частині будинку, а вона постійно користується своєю частиною будинку, як дачею, обробляє половину городу. Розподіл будинку та земельних ділянок в установленому порядку вони із сестрою не оформляли.В грудні 2007 року МБТІ було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно якого вони із сестрою є співвласниками будинку по 1/2 частині кожна. Восени 2017 року між ними виник конфлікт з приводу користування спадковим домоволодінням. В ході цього конфлікту відповідач заявила, що вся земельна ділянка, яка закріплена за будинком, належить їй та показала два Державні акти. Оскільки, вона, також, в 2009 році займалась приватизацією своєї частини земельної ділянки, яку в добровільному порядку поділили з сестрою, то не повірила, що вся земельна ділянка належить сестрі, адже вона ніколи не погоджувала подібної документації. На особисті звернення та запити адвоката було отримано інформацію, з якої було встановлено, що відповідач незаконно отримала у власність земельні ділянки, які перебували у користуванні їх батька. Іванівська сільська рада не мала підстав приймати рішення про передачу у власність ОСОБА_2 всієї земельної ділянки за вказаною вище адресою, яка раніше перебувала у користуванні ОСОБА_3 , а після його смерті та прийняття спадини на житловий будинок за цією адресою фактично перейшла у їх із сестрою спільне часткове користування. Вона, як і відповідач, є власником і користується не лише частиною будинку, а й відповідною частиною двору (земельною ділянкою під будівлями) та частиною городу (земельною ділянкою під сільгоспугіддями), про що завжди було відомо в сільській раді.Про незаконно прийняте 27.07.2005 року рішення щодо передачі у власність лише відповідачу всієї земельної ділянки вона дізналась лише з архівного витягу, отриманому в кінці 2017 року. Коли, ким і на яких підставах лише відповідач (а перед тим - ще й її чоловік) була внесена до погосподарської та поземельної книги с.Іванівка без врахування того, що вона весь час користується земельними ділянками та співвласником будинку - з`ясувати так і не вдалось. Будь-які документи з цього приводу або відсутні, або місце їх перебування невідоме.Оскільки, відповідач стала їй чинити перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою за вказаною вище адресою, заявляти, що вся земельна ділянка належить лише їй, цим порушує її права співвласника будинку та користувача земельної ділянки. Узинська міська рада (Старостинський округ № 2 с.Іванівка) є правонаступником Іванівської сільської ради після об`єднання територіальних громад, тому є відповідачем у даній справі.Оскільки про існування оскаржуваних рішень Іванівської сільської ради та двох Державних актів на право власності на земельну ділянку вона дізналась лише в кінці 2017 року, вважає, що позовна давність нею не пропущена. Тому, просила визнати недійсними п/п.40, п/п 41 п.2 рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 27.07.2005 року №18-177 «Про затвердження матеріалів інвентаризації і передачу земельних ділянок у власність» щодо передачі безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1240 га під будівлями та площею 0,5240 га сільськогосподарських угідь; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 11.08.2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року №18-177, на земельну ділянку площею 0,1240 га з кадастровим номером: НОМЕР_2 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року №18-177, на земельну ділянку площею 0,5250 га з кадастровим номером: НОМЕР_4 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 ., та стягнути з відповідачів судові витрати у справі.

23.08.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту із забороною вчиняти будь - які дії щодо майна: земельної ділянки площею 0,1240 га з кадастровим номером: НОМЕР_2 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельної ділянки площею 0,5250 га з кадастровим номером: НОМЕР_4 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

13.09.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.11.2018 року відповідач подала до суду заяву в якій просила відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що в червні 2000 року в с. Іванівка Білоцерківського району помер її батько ОСОБА_3 . 11 березня 2008 року вона разом зі своєю рідною сестрою,позивачем у справі, ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом по ? частині житловогобудинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, в АДРЕСА_1 . При оформленні спадкового будинку в нотаріальній конторі нотаріус витребував довідку про стан земельної ділянки на якій знаходиться спадковий будинок. На той час, а саме на березень 2008 року, земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та для ведення особистого селянського господарства вже були приватизовані, про що свідчать Державні акти на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 та НОМЕР_3 від 11.08.2005 року. В позовній заяві позивач вказує, що вона в 2009 році почала займатися приватизацією своєї частини земельної ділянки. Дійсно, у 2009 році вони разом вирішили спробувати внести зміни в земельну документацію, щоб земельна ділянка під будівництво і обслуговування будинку належала їм обом, однак дізнавшись, що на це потрібно час і гроші позивач відмовилася від своїх намірів. На сьогоднішній день зі слів позивача виходить, що ні при оформленні спадщини у 2008 році, ні на початку зайняттям приватизацією земельної ділянки у 2009 році, аж до осені 2017 року вона не знала, що земельні ділянки приватизовані. Своїм позовом позивач вводить суд в оману, так як їй було відомо, що земельні ділянки приватизовані на її ім`я у 2005 році. Крім того, ствердження позивача, що вона стала чинити їй перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою голослівні та нічим не підтвердженні. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а тому просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв`язку зі спливом строків позовної давності.

30.11.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначила, що після смерті батька вони із сестрою оформили право власності на будинок у рівних частках, поділили будинок та земельну ділянку під будинком і під городом між собою. Відповідач проживає у будинку, а вона приїздить до будинку і користується земельною ділянкою на вихідні дні, обробляє город, садить фрукти та овочі. У 2017 році вона вирішила добудувати до будинку веранду і приватизувати земельну ділянку, почала збирати документи і коли приїхали геодезисти проводити обміри землі, сестра винесла державні акти і з`ясувалось, що відповідач приватизувала усю землю біля будинку та город. Про рішення сільської ради про приватизацію та державні акти вона раніше не знала, будь - які акти погодження меж вона не підписувала, заяв не подавала, з 2000 року користується своєю частиною земельних ділянок. Мирним шляхом вирішити спір неможливо, оскільки відповідач не йде на зустріч.

Представник позивача, адвокат Дідич Поліна Володимирівна, в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та зазначила, що позовна заява тривалий час готувалась, з архівів витребовувалися документи, однак на яких підставах було прийнято рішення про приватизацію земельних ділянок за відповідачем не збереглись. Узинська міська ради в прийняття оспорюваних рішень участі не приймала, оскільки є лише правонаступником Іванівської сільської ради. З 2000 року позивач і відповідач в один день отримали свідоцтва про право на спадкове майно та користуються земельними ділянками за домовленістю до 2017 року. У 2017 році позивач дізналась про те, що відповідач оформила державні акти на землю на себе, ще до оформлення права власності на будинок. З отриманих архівних відомостей було виявлено, що земельні ділянки були надані ОСОБА_3 , потім з невідомих підстав землекористувачем було вказано чоловіка відповідача ОСОБА_5 , потім відповідача із дочкою. В день коли оформляли право власності на спадковий будинок відповідач не повідомила про землю нічого. На даний час відповідач має на руках державні акти на землю, однак право власності не зареєстровано у Державному реєстрі. Документація на підставі якої було прийнято рішення про приватизацію землі та видано державні акти не збереглась. Приватизація земельної ділянки не відповідає фактичному користуванню.

Відповідач ОСОБА_2 в судому засіданні позов не визнала, підтримала заяву про застосування строків позовної давності та зазначила, що вони із сестрою отримали свідоцтва про право на спадкове майно по 1/2 частині кожна, що залишилось після батька. ОСОБА_5 - її чоловік отримав земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: під будівництво - 0,30 га - присадибна ділянка та 0,30 га - для ОСГ. Вона отримала земельну ділянку на підставі безоплатної приватизації на підставі поданої до сільської ради заяви, свідоцтва про смерть батька та інших документів, яких не пам`ятає. Про те, що батько склав заповіт їй було відомо ще до його смерті. Заповіт було посвідчено у сільській раді, тому в сільраді знали, що батько залишає спадок в рівних частинах на доньок. Перед приватизацією позивач сказала, що в неї немає коштів, тому вона сама вирішувала це питання. Після смерті батька вони із сестрою домовились про порядок користування землею, і вони по даний час користуються своїми частинами земельних ділянок. Про отримання державних актів вона сестру не повідомляла. На даний час основна проблема полягає в тому, що для повторного оформлення документів необхідно платити кошти, а в неї лишніх грошей немає.

Представник Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, за довіреністю у справі, ОСОБА_7 , в судовому засіданні позов не визнала, просила застосувати строки позовної давності до відносин даного спору, мотивуючи тим, що позивач станом на дату видачі оспорюваних актів сільської ради від 27.07.2005 року не мала та не надала до суду належних, допустимих та достовірних доказів про володіння нерухомим спадковим майном, оскільки лише 06.05.2008 року право власності на належну їй частку у спадковому майні було зареєстровано. Відповідач, звертаючись із заявою про приватизацією земельної ділянки площею 0,5250 га, реалізувала свою гарантоване право за ст. 118 ЗК України. Інших доказів, крім архівного витягу від 22.09.2017 року, з якого вбачається виключно інформація про розмір наданих у власність ділянок, позивач не надає. Таким чином, за відсутності доказів, задоволення позову є неприпустимим. Заяви про фактичне користування позивачем ділянками, щодо яких заявлені вимоги, є припущеннями. Докази про порушення Узинською міською радою прав позивача в матеріалах справі відсутні. Крім цього, захист порушених прав можливий в межах строку позовної давності - ст. 256 ЦК України. Доказів того, що позивач лише в 2017 році дізналася про факт порушення своїх прав, також є голослівними.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставин та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ міст, районів та областей.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та якому належав на праві власності вказаний будинок на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видного виконавчим комітетом Іванівської сільської ради 20.07.1988 року і зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно Білоцерківського МБТІ за № 104, книга № 1.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем 06.05.2008 року Білоцерківським МБТІ у книзі № 1 за № 104 зареєстровано право власності на вказане майно.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.05.2008 року за відповідачем було зареєстровано право власності на вказане майно.

Також, встановлено, що 19.12.2017 року Білоцерківським МБТІ було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Зазначені вище обставини підтверджено матеріалами справи (а.с. 10-17) та визнаються сторонами.

Як вбачається з архівного витягу Архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області №01-45/125 від 22.09.2017 року (а.с.18), на підставі рішення вісімнадцятої сесії Іванівської сільської ради четвертого скликання від 27.07.2005 року №18-177 «Про затвердження матеріалів інвентаризації і передачу земельних ділянок у власність», сільська рада вирішила передати безкоштовно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства: п \ п 40 ОСОБА_2 , юридична адреса землекористувача АДРЕСА_1 , юридична адреса земельної ділянки АДРЕСА_1 . Під будівлями, лісами та іншими угіддями 0,1240. П/п 41 прізвище, ім`я, по батькові відсутні, юридична адреса землекористувача відсутня, юридична адреса земельної ділянки АДРЕСА_1 , всього земель 0,5250 га в тому числі сільськогосподарських угідь 0,5250, з них ріллі 0,5250. Інша інформація щодо права власності або права володіння на земельні ділянки в межах Іванівської сільської ради у ОСОБА_2 в архівному відділі не значиться, погосподарські та поземельні книги на зберігання до архіву не передавалися.

11.08.2005 року ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а.с.19), з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,5250 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502900850.

11.08.2005 року ОСОБА_2 на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с.20), з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1240 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502900849.

Однак, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 16), вбачається, що право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 не зареєстровані у встановлено законодавством порядку.

З виписки з Погосподарської книги №1 Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 1996-2000 роки (а.с.28), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_8 , відкритий на голову домогосподарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 . Земля в особистому користуванні господарства з 1996 року по 2000 рік становила осг. - 0,60 га, будівництво - 0,01 га.

З виписки з Погосподарської книги №1 Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 2001-2005 роки (а.с.29), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_8 , відкритий на голову домогосподарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , члени домогосподарства: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою АДРЕСА_1 . Земля в особистому користуванні господарства з 2001 року по 2004 рік становила усього 0,60 га з яких осг. - 0,54 га, будівництво - 0,06 га.

З виписки з Погосподарської книги №1 Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 2006-2010 роки (а.с.30), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_8 , відкритий на голову домогосподарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а/з №21 від 05.12.2006 року, члени домогосподарства: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_10 , 1982 року народження, за адресою АДРЕСА_1 . Земля в особистому користуванні господарства з 2006 року по 2010 рік становила усього 0,6480 га з яких осг. - 0,5240 га, будівництво - 0,1240 га.

З виписки з Погосподарської книги №1 Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 2011-2015 роки (а.с.31), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_9 , відкритий на голову домогосподарства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , члени домогосподарства: дочка ОСОБА_10 , 1982 року народження, за адресою АДРЕСА_1 . Земля в особистому користуванні господарства з 2011 року по 2015 рік становила усього 0,6480 га з яких осг. - 0,5240 га, будівництво - 0,1240 га.

З виписки з Погосподарської книги №1 Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 2016-2020 роки (а.с.32), вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_9 , відкритий на голову домогосподарства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , члени домогосподарства: дочка ОСОБА_10 , 1982року народження, за адресою АДРЕСА_1 . Земля в особистому користуванні господарства з 2016 року по 2017 рік становила усього 0,6480 га з яких осг. - 0,5240 га, будівництво - 0,1240 га.

Однак, відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження підстав зміни голови домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 , враховуючи, що позивач і відповідач оформили право власності на майно, яке розташоване за вказаною адресою лише 13.03.2008 року.

Як вбачається з поземельної книги Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 1990 р. - 2014 р. (а.с.23), під номером 20 міститься запис відносно ОСОБА_3 - присадибна ділянка розміром 0,60 га, з яких осг. - 0,57 га, сад - 0,02 га, будівництво - 0,01 га. Однак, даний запис перекреслено та вказано ОСОБА_2 - присадибна ділянка розміром 0,6490 га, з яких осг.0,5250 га, будівництво - 0,1240 га.

Як вбачається з поземельної книги Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за 2015 р. - 2017 р. (а.с.26), під номером 26 міститься запис відносно ОСОБА_2 - присадибна ділянка розміром 0,6490 га, з яких осг. - 0,5250 га, будівництво - 0,1240 га.

З відповіді на запит №29-184/0/1-18 від 07.02.2018 року (а.с.33), вбачається, що документація із землеустрою на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 (с . Іванівка) в міськрайонному управлінні у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відсутня.

Як вбачається з рішення Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 18.11.2015 року (а.с.22), Іванівська сільська рада вирішила перейменувати на території сільської ради вулиці, які містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, а саме: вулицю Радянська перейменували на вулицю Миру.

У листі Головного управління держгеокадастру у Київській області від 13.02.2018 року (а.с.34), вказано, що відповідно до наданої інформації Міськрайонним управлінням у Білоцерківському районі та місті Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області, документація із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована в с. Іванівка Білоцерківського району Київської області та належить гр. ОСОБА_2 в архіві Управління відсутня.

25.09.2017 року Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області прийняла рішення «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (а.с.96), відповідно до якого об`єдналися з територіальними громадами села Василів (Васильківської сільської ради), села Іванівка (Іванівської сільської ради), сіл Затиша, Павлівка, Красне. Йосипівка (Йосипівської сільської ради), села Мала Антонівка (Малоантонівської сільської ради), сіл Вербове, Михайлівка (Михайлівської сільської ради), села Олійникова Слобода (Олійниково-Слобідської сільської ради), села Тарасівка (Тарасівської сільської ради), сіл Чепиліївка, Сухоліси (Сухоліської сільської ради) в Узинську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром у місті Узин. Правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) міської ради визначити Узинську міську раду, утворену внаслідок добровільного об`єднання.

Згідно Витягу з Державного реєстру (а.с.93) Іванівська сільська рада припинила діяти як юридична особа 30.08.2018 року. Номер запису:13531120008005617.

03.01.2018 року на 1 пленарному засіданні Першої сесії VII скликання Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.91), прийнято рішення про початок повноважень Узинського міського голови Гринчука В.Ю..

З відповіді на запит №03-10-107 від 06.02.2019 року (а.с.92) вбачається, що з огляду на рішення Узинської міської ради за №21-131/2017 від 25.09.2017 року «Про добровільне об`єднання територіальних громад» та №01-02/2018 від 03.01.2018 року «Про початок повноважень Узинського міського голови Гринчука В. Ю.» правонаступником Іванівської сільської ради є Узинська міська рада.

Як вбачається з відповіді на запит №31-02-14 від 05.03.2018 року (а.с.35), Старостинський округ №2 (с. Іванівка) Узинської міської ради повідомив, що інформація про те коли і ким проводилася інвентаризація земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої було прийнято рішення про приватизацію земельних ділянок за №18-177 від 27.07.2005 року, згідно якого земельні ділянки площею 0,1240 га та 0,5250 га, були передані у приватну власність ОСОБА_2 відсутня. Місце зберігання матеріалів цієї інвентаризації невідоме.

12.04.2017 року був складений Акт визначення та погодження меж землекористування (а.с.114), відповідно до якого суміжні землекористувачі: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 та ОСОБА_12 - вулиця Радянська визначили та погодили межі земельної ділянки, які визначені на місцевості на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Межі на місцевості проходять по існуючих контурах та умовній межі. Акт був посвідчений: сільським головою ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , представниками землекористувача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15

Зведений план земельної ділянки - АДРЕСА_1 (а.с.115), містить відомості: ОСОБА_2 межа згідно кадастрового номера НОМЕР_2 площа 0,1240 га, кадастровий номер НОМЕР_4 площа 0,5250 га. Межа по фактичному користуванню, площею 0,6913 га. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 0,1296 га. ОСОБА_1 - 0,2872 га, ОСОБА_2 - 0,2745 га.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом було встановлено, що 13.03.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, набули права власності по 1/2 житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , які розміщені на неприватизованій земельній ділянці з цільовим призначенням - для обслуговування будинку з господарськими спорудами.

Також, поряд з будинком знаходиться земельна ділянка для осг. розміром 0,60 га, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний факт підтверджується вище зазначеними виписками з погосподарської книги (а.с.28).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як передбачено п. 3.5 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», обговореного на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 01 березня 2013 року,статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Судом встановлено, що у 2005 році ОСОБА_2 приватизувала вказані земельні ділянки, державні акти на які було видано Іванівською сільською радою на підставі рішення 18-ї сесії 4-го скликання від 27.07.2005 року, що підтверджується копією державного акту Серії НОМЕР_10 та копією державного акту Серії НОМЕР_11 (а.с.19, 20).

Тобто, приватизація даних земельних ділянок відбулася після смерті спадкодавця в період відкриття спадкової справи, але до видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно ст. 377 ЦК України - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 23 грудня 2015 року у справі № 6-244цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18 у справі№ 61-22298св18 від 26.06.2019 року.).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач, набувши право власності на будинок в АДРЕСА_1 , на законних підстав набула право користування земельною ділянкою, на якій розташований успадкований нею будинок, то слід вважати, що до набувача будинку (позивача) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій набуте майно розташоване, в тих межах, які необхідні для обслуговування будинку.

Також, враховуючи, що за життя спадкодавець, батько позивача, набув право на користування земельною ділянкою для особистого селянського господарства, то до позивача перейшли дані майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно ст.78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України, відповідно до відповідно до п.п. „г" ч.1 ст.81 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а згідно ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таким чином основним документом, який підтверджується право власності особи на земельну ділянку є відповідний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Крім цього, згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року № 6-33 цс 13 сформульована правова позиція про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно зі ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК (2768-14) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК) ( 435-15 ).

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.155 ЗК України, у разі видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо користування ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У позивача виникла можливість приватизувати земельну ділянку на якій розташований належний їй на праві власності житловий будинок для його обслуговування та приватизувати 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак, виявилось, що земельні ділянки приватизовані її сестрою, проте вище зазначені державні акти не були зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконний та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідност. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4, 5ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було встановлено судом позивач довідалася про Державні акти на земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_2 при складанні документів для приватизації земельних ділянок, а саме: акту визначення та погодження меж землекористування 12.04.2017 року, та після отримання Архівного витягу від 22.09.2017 року щодо рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 27.07.2005 року №18-177, а до цього часу вона постійно користувалася, як своєю частиною будинку, так і земельною ділянкою, яка розташована поряд з будинком.

Позивач звернулась до суду з даним позовом 22.08.2018 року, в межах трирічного строку з моменту коли довідалася про порушення своїх прав, тому строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Ст. 16 ЦК України встановлено, що суб`єкт, право якого порушене може захистити його у конкретний спосіб, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна або припинення правовідношення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачі відзив проти позову, належні та допустимі докази в спростування доводів позивача та в підтвердження заперечень проти позову до суду не подали.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що при приватизації земельних ділянок відповідачем були порушені права позивача, як землекористувача і співвласника будинку, право власності на дані земельні ділянки було набуто відповідачем з порушенням вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати , пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволені позову на відповідача.

Судові витрати позивача складаються із судового збору, який вона сплатила при подачі позову до суду в розмірі 1409,60 грн. ( а.с. 1), судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 352,40 грн. ( а.с. 39-а) та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн. ( а.с. 122), тому, з відповідачів на користь позивача судові витрати по 1881,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 21, 256, 257, 261, 267, 319, 321, 373, 377, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 120, 122, 125,152,155, 158 ЗК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (Код ЄДРПОУ: 04054990, місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності,16/1), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про визнання недійсним рішення сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, задовольнити.

Визнати недійсними п/п.40, п/п 41 п.2 рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 27.07.2005 року №18-177 «Про затвердження матеріалів інвентаризації і передачу земельних ділянок у власність» щодо передачі безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1240 га під будівлями та площею 0,5240 га сільськогосподарських угідь.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 11.08.2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року №18-177, на земельну ділянку площею 0,1240 га з кадастровим номером: НОМЕР_2 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Іванівської сільської ради від 27.07.2005 року №18-177, на земельну ділянку площею 0,5250 га з кадастровим номером: НОМЕР_4 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1881,00 грн. ( одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1881,00 грн. ( одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.08.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко