Ухвала суду № 83516300, 02.08.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2223/18

Номер провадження 2/289/60/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2019 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Луньова Д.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Радомишльської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, Великорацького старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Мірчанського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Меньківського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області з вищевказаною позовною заявою.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст. 16 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

05.07.2019 ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Луньової Д.Ю. позовну заяву ОСОБА_1 до Радомишльської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, Великорацького старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Мірчанського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Меньківського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно було залишено без руху, оскільки вона була подана без дотримання вимог статті 175 і 177 ЦПК України, та надано позивачу строк для усунення недоліків не пізніше п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію вказаної ухвали було направлено на адресу позивача та її представника для виконання.

19.07.2019 через канцелярію суду представник позивача Бойко ОСОБА_3 . ОСОБА_4 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. В заяві зазначає, що ціна позову визначена у розмірі 67 831,00 грн (49 325,00 грн. - вартість житлового будинку; 5 913, 00 грн. - вартість земельної ділянки площею 0,5913 га; 12 593, 00 грн. - вартість земельної ділянки площею 1,2593 га), проте, на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2019 не надає докази, які підтверджують вартість спірних земельних ділянок.

Позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, мотивуючи тим, що оскільки спадкодавцем втрачено правовстановлюючі документи, а тому неможливість отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок є очевидним і не потребує додаткового пред`явлення позивачем суду постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Окрім того, представник позивача зазначив, що позивач надав суду разом з позовною заявою усі наявні докази, якщо з`являться додаткові докази або зміняться обставини справи до закінчення підготовчого засідання сторони мають право на їх подання, однак, не зазначає, де знаходяться оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Також, що стосується попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, то представник позивача зазначає, що позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати у розмірі судового збору + 10 000 грн. втрати часу та додаткові витрати. Зазначене суддя не може вважати попереднім (орієнтованим) розрахунком суми судових витрат, оскільки не є зрозумілим, які саме втрати часу та додаткові витрати становлять зазначену представником позивача суму «10 000 грн.» та чи взагалі стосуються вони позову з яким позивач звернулася до відповідачів.

До того ж, представник позивача просить приєднати до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 704 грн. 80 коп..

Як вбачається з непідтвердження, складеного головним спеціалістом Радомишльського районного суду Житомирської області Пергун Р.Ю., згідно даних автоматизованої системи документообігу суду даний платіж приєднаний до справи № 289/1396/18 (н/п 2/289/757/18), яка направлена для розгляду до Коростишівського районного суду Житомирської області згідно Розпорядження від 21.08.2018 № 270. Відповідно до даних з ЄДРСР, ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.12.2018, судовий збір по даній справі повернуто позивачу.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» регламентовано, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, подана представником позивача квитанція не може бути належним доказом сплати судового збору.

Дослідивши заяву про усунення недоліків, надану на виконання ухвали суду від 05.07.2019, в системному аналізі з вимогами до позовної заяви, передбаченими положеннями ЦПК України, недоліками, на які суд вказав в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та, враховуючи особливості розгляду спадкових справ, суддя дійшов висновку, що заява про усунення недоліків не усуває зазначені в ухвалі суду від 05.07.2019 недоліки, а за своїм змістом є запереченням проти постановленої судом ухвали про залишення позовної заяви без руху і не містить повністю даних щодо виконання вимог вказаної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Цивільним законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину. Свідоцтво на право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, нотаріусом. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимогу про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають (Постанова Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, досудове врегулювання в спадкових справах є обов`язковим.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (mutatis mutandis рішення у справі «Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12.07.2001, заява № 42527/98, § 44).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Враховуючи вищевикладене, спираючись на практику ЄСПЛ, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, беручи до уваги відсутність чіткого твердження позивача та представника позивача щодо вчинення або невчинення позивачем, передбачених законодавством обов`язкових дій щодо прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, які передують зверненню до суду з позовом, попереджаючи негативні наслідки щодо порушення в подальшому права позивача звернутися до суду в позовному провадженні з цим позовом, суддя дійшов висновку про неусунення заявою про усунення недоліків та доданими до неї документами, наданими суду представником позивача, недоліків, вказаних судом в ухвалі від 05.07.2019.

Поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1 , із копією ухвали від 05.07.2019 у дані справі, повернулось на адресу суду 05.08.2019 із відміткою про причину невручення «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Установивши, що у встановлений судом строк позивач та представник позивача не усунули недоліки позовної заяви, суддя дійшов висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Радомишльської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, Великорацького старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Мірчанського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, Меньківського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - визнати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Д. Ю. Луньова