Ухвала суду № 83516294, 02.08.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2382/18

Номер провадження 2/289/124/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2019 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Луньова Д.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Потіївської об`єднаної громади Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Потіївської об`єднаної громади Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права на спадщину.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст. 16 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

01.07.2019 ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Луньової Д.Ю. позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Потіївської об`єднаної громади Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права на спадщину було залишено без руху, оскільки вона була подана без дотримання вимог статті 175 ЦПК України, а саме, п.п. 4, 6, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надано позивачам строк для усунення недоліків не пізніше п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію вказаної ухвали було направлено на адресу позивачів та їх представнику, для виконання.

26.07.2019 через канцелярію суду позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подали заяву про усунення недоліків позовної заяви. В заяві зазначають, що позивачами не вживались заходи досудового врегулювання спору, мотивуючи тим, що оскільки позивачами втрачено Свідоцтво про право власності на житло від 03.10.1997 № НОМЕР_1 , в якому наявна низка невідповідностей, а тому нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропонувати звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Також, що стосується попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв`язку з розглядом справи, то позивачі та представник позивача зазначає, що позивачі очікують понести у зв`язку з розглядом справи: витрати на судовий збір в розмірі по 704,80 грн. + 5 000 грн. витрати часу та коштів. Зазначене суддя не може вважати попереднім (орієнтованим) розрахунком суми судових витрат, оскільки не є зрозумілим, які саме витрати часу та коштів становлять зазначену позивачами та представником позивача суму «5 000 грн.» та чи взагалі стосуються вони позову з яким позивачі звернулися до відповідача.

Дослідивши заяву про усунення недоліків, надану на виконання ухвали суду від 01.07.2019, в системному аналізі з вимогами до позовної заяви, передбаченими положеннями ЦПК України, недоліками, на які суд вказав в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та, враховуючи особливості розгляду спадкових справ, суддя дійшов висновку, що заява про усунення недоліків не усуває зазначені в ухвалі суду від 01.07.2019 недоліки, а за своїм змістом є запереченням проти постановленої судом ухвали про залишення позовної заяви без руху і не містить даних щодо виконання вимог вказаної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Цивільним законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину. Свідоцтво на право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, нотаріусом. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимогу про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають (Постанова Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, досудове врегулювання в спадкових справах є обов`язковим.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (mutatis mutandis рішення у справі «Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12.07.2001, заява № 42527/98, § 44).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Враховуючи вищевикладене, спираючись на практику ЄСПЛ, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, беручи до уваги відсутність чіткого твердження позивачів та представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 щодо вчинення або невчинення позивачами, передбачених законодавством обов`язкових дій щодо прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, які передують зверненню до суду з позовом, попереджаючи негативні наслідки щодо порушення в подальшому права позивачів звернутися до суду в позовному провадженні з цим позовом, суддя дійшов висновку про неусунення заявою про усунення недоліків та доданими до неї документами, наданими суду позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , недоліків, вказаних судом в ухвалі від 01.07.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Установивши, що у встановлений судом строк позивачі та представник позивача не усунули недоліки позовної заяви, суддя дійшов висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Потіївської об`єднаної громади Радомишльського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права на спадщину - визнати неподаною та повернути позивачам.

Роз`яснити позивачам, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)