Рішення № 83514331, 08.08.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1055/19

провадження №2/176/512/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на його користь заборгованість по заробітній платі 4698,70 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2018 року він працював у Відділі освіти виконкому Жовтоводської міської ради. Наказом №2107-к/тр від 10.12.2018 року він був звільнений у зв`язку з переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього була нарахована, але не компенсована невикористана щорічна відпустка у розмірі 19 календарних днів. В день звільнення позивача 31.12.2018 року відповідач письмово попередив його про нараховані суми у розмірі 4698,7 грн., належні при звільненні, але не здійснив виплату належних коштів. Натомість, запевнив позивача у можливості отримати невикористану щорічну відпустку за новим місцем роботи, що є грубим порушенням ч.1,3 ст.24 ЗУ «Про відпустки» та ч.1 ст.1165 КЗпП України. Також позивач вважає, що відповідач повинен здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день постановлення судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 247 грн. 30 коп.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де Відділ освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у зв`язку із реорганізацією комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради, згідно рішення Жовтоводської міської ради від 26 вересня 2018 року «Про реорганізацію комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами, за заявою ОСОБА_1 , його було 31 грудня 2018 року звільнено за переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради та 02 січня 2019 року прийнято за переведенням із відділу освіти цього ж закладу. При звільненні за переведенням заявниця не звертався до відділу освіти із заявою про виплату йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. З 01.01.2019 року КЗО НВК «Дивосвіт» переведено на фінансову автономію і бухгалтерський облік здійснюється закладом самостійно. Відділ освіти не має підстав та кошторисних призначень для виплати компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік за його заявою, поданою до відділу освіти 18 лютого 2019 року, тобто вже після проведення його звільнення. ОСОБА_1 має право скористатися невикористаною відпусткою за попередній відпускний період у КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради, до якого його прийнято за переведенням. У затвердженому на 2019 рік кошторисі КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» в розділі на оплату праці і нарахування на заробітну плату передбачено кошти освітньої субвенції на виплату відпускних педагогічним працівникам повної тривалості – 56 календарних днів з урахуванням невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2018 рік та днів щорічної основної відпустки нового періоду. Також, на думку відповідача позивачем не вірно обраховано суму компенсації за невикористаному відпустку та її значно завищено.

У своїй відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідач у своєму відзиві підтверджує факти, викладені у позовній заяві щодо звільнення та видачі довідки про кількість невикористаних днів відпустки. Вважає, що доводи підстав надання відпустки на новому місці роботи зводяться до перекручування фактів та вільного тлумачення законодавства. Зокрема, факт неможливості надання невикористаної відпустки за новим місцем, який підтверджено відповіддю на звернення №88 від 14.03.2019 р. відповідач заперечує твердженням про планування та виділення суми КЗ «Дивосвіт» ЖМР на оплату відпустки, хоча доказів цього відповідачем не надано. Окрім того, вважає, що відповідач повністю ігнорує вимоги ч.1 ст.116, ч.1,2 ст.83 КЗпП, ст.24 ЗУ «Про відпустки». У п.2,3 Відзиву на позовну заяву відповідач посилається на неможливість виконання вимог позивача, мотивуючи це відсутністю кошторисних призначень, однак позивач вважає, що згідно ч.1 ст.625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Також, позивач вважає, що твердження відповідача про помилковість розрахунку середньоденної заробітної плати не відповідає дійсності, оскільки позивач здійснював розрахунок з довідки №01-16/354, наданої відповідачем. Окрім того, відповідач не надав альтернативного розрахунку середньої заробітної плати.

У запереченні на відповідь на відзив, які надійшли до суду 10.07.2019 року, відповідач фактично зазначає ті ж самі підстави та факти, викладені ним у відзиві на позов, зазначаючи при цьому, що у спланований Відділом освіти кошторис КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» передбачено надання ОСОБА_1 повної відпустки у обсязі за весь час з урахуванням днів невикористаної відпустки 2018 року до переведення.

У зв`язку із цим до заперечення на відповідь на відзив відповідач додав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради, однак не зазначив у своєму клопотанні, яким чином рішення по даній справі вплине на права та обов`язки КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт», у зв`язку із чим суд вважає за необхідним у задоволенні даного клопотання відмовити.

Окрім того, 18.07.2019 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про застосування строків позовної давності. В своїй заяві відповідач зазначає, що 27.12.2018 року позивача було ознайомлено з наказом про його звільнення та в день звільнення, 31.12.2018 року, йому було видано трудову книжку. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 03.05.2019 року, тобто, на думку відповідача, поза межами встановленого строку позовної давності щодо вирішення трудових спорів. Таким чином, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 , останній знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 01.09.2012 року по 31.12.2018 року (а.с.7).

Відповідно до копії наказу від 10.12.2018 року №2127-к/тр начальника відділу освіти виконкому Жовтоводської міської ради ОСОБА_1 був звільнений 31.12.2018 року з посади вчитель інформатики КП-2320 Комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами у зв`язку з переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.11).

Відповідно до довідки відділу освіти Жовтоводської міської ради за №229 від 31.12.2018 року ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 року має невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2018 рік по 31.12.2018 рік – 19 календарних днів (а.с.16).

У своїй заяві від 07.03.2019 року позивач просив відповідача повідомити чи буде йому надано та оплачено відпустку за час роботи в міському відділі освіти (а.с.13).

Із відповіді Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на дану заяву, від 04.03.2019 року №01-16/205, відповідач повідомив, якщо працівник переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткову відпустки і не одержав грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Відповідно до Положення про відділ освіти, затвердженого рішенням сесії Жовтоводської міської ради № 2378 – 24(І)/VІІ від 28.11.2018 року відбулися зміни в організації роботи відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, а також відповідно до рішення Жовтоводської міської ради від 26 вересня 2018 року №1970-44(І)VІІ «Про реорганізацію комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами» КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради p 01.01.2019 року переведено на фінансову автономію і бухгалтерський облік здійснюється закладом самостійно. А тому відділ освіти не має підстав та кошторисних призначень для виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку. Також позивачу даним листом було роз`яснено ст. 9 Закону України «Про відпустки» та рекомендовано скористатися невикористаною відпусткою за попередній період роботи на новому місці роботи (а.с.15).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 останній працював у Відділі освіти та йому нараховано заробітну плату: за листопад 2018 року – 8119,47 грн., за грудень 2018 року – 8932,96 грн. (а.с.8).

Таким чином, судом встановлено із досліджених доказів, що на момент звільнення з Відділу освіти Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради позивач мав невикористану відпустку 19 календарних днів за період роботи з 01.09.2018 рік по 31.12.2018 рік і даний факт не заперечувався відповідачем у наданій позивачу відповіді на його заяви.

Так, згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка ; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Таким чином, суд знаходить доведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану ним відпустку при звільненні та вважає, що така компенсація має бути стягнута з відповідача в мажах заявленої суми у позові, оскільки доказів на спростування наведеного у позовній заяві розрахунку відповідачем суду не надано.

Також не береться судом до уваги твердження відповідача про те, що позивач не звертався до нього із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку, оскільки законодавством встановлено, що ця компенсація входить до розрахункової суми і виплачується працівнику при звільненні.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 4698,70 грн., яка розрахована із суми заробітної плати за останні перед звільненням дванадцять місяців поділена на суму робочих днів за ці місяці 87307,77 : 365 = 247,3 грн., яка множиться на 19 днів невикористаної відпустки.

За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем до цього часу не проведено, оскільки мала місце невиплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, а невикористана відпустка входить до заробітної плати та до таких правовідносин застосовується ст.117 КзПП України.

Таким чином, з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 31 грудня 2018 року по день ухвалення рішення у справі 08 серпня 2019 року (включно), що складає 150 робочих днів.

При розрахунку середнього заробітку за весь період затримки розрахунку судом береться середньоденна заробітна плата розрахована позивачем на підставі вищедослідженої довідки про доходи (а.с.8), оскільки відповідач свого розрахунку суду не надав.

Так, середньоденна заробітна плата позивача згідно вказаної довідки становить 247,3 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем відповідач затримав на 150 робочих дня.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 37095 грн. (247,3 грн. /середньоденна заробітна плата позивача/ х 150 дні /кількість робочих днів затримки розрахунку = 37095 грн.). Саме така сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Заяву відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, а саме:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши зазначену норму, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду.

Вищевикладена позиція не суперечить правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі №808/858/16.

Отже, на користь позивача з відповідача належить стягнути компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4698,7 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 37095 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1536,8 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 116, 117, 232, 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями),Закону України «Про відпустки» , керуючись ст.ст. 4,12,13,81,82,141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради код ЄДРПОУ 02142371, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 36 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 4698,7 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 37095 грн., а всього 41793 (сорок одна тисяча сімсот дев`яносто три) грн. 70 коп.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради код ЄДРПОУ 02142371, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 36 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судові витрати в розмірі 1536,8 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області К.А. Гусейнов