Рішення № 8351383, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/41517.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РММ»ЛТД

до

третя особаТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Життя»

Закрите акціонерне товариство «Промінвестбанк»

простягнення 113975,98 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Петрик С.А. (довіреність б/н від 15.12.2008); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РММ»ЛТД (далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Життя»(далі – відповідач) про стягнення 98545,60 грн. заборгованості із сплати страхового відшкодування, 6413,46 грн. інфляційних втрат, 9016,92 грн. пені, всього 113975,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за страховим договором страхування майна № М-07Л/2606-1 від 12.06.2007, укладеним між позивачем та відповідачем (далі – Договір страхування № 1) та № М-07Л/2606-2 від 12.06.2007, укладеним між позивачем та відповідачем (далі –Договір страхування № 2) щодо виплати страхового відшкодування згідно з умовами даних договорів страхування.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що: позивач не своєчасно повідомив відповідача про страховий випадок за Договором страхування № 2; відповідач не отримував жодного документу від позивача за Договором страхування № 2, зокрема, заяви про виплату страхового відшкодування; законодавство України виключає оцінку вартості майна для страхування, як балансову, і мова може йти тільки про ринкову вартість; відповідно до пункту 11.4 Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, затверджених директором відповідача 17.07.2006 (далі –Правила) розмір збитку встановлюється, виходячи зі страхової оцінки застрахованого майна на момент настання страхового випадку; згідно з пунктом 11.6 Правил витрати на відновлення визначаються за вирахуванням вартості зносу.

16.12.2008 позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 118545,60 грн. заборгованості із сплати страхового відшкодування, 10550,54 грн. інфляційних втрат, 2377,41 грн. 3% річних, 3962,35 грн. пені, всього 135435,90 грн. та 6000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

12.01.2009 ухвалою суду було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Промінвестбанк», м. Луцьк, вул. Суворова, 20 (далі –Третя особа).

Третя особа письмових заперечень проти позову не подала, а на виконання ухвали суду від 12.01.2009 надала суду витребувані у неї документи та просила суд розглянути справу без її участі.

15.04.2009 у ході проведення судового засідання сторони звернулись до суду з погодженим клопотанням та просили для визначення розміру збитків, яких зазнав позивач під час стихійного лиха, а також для з’ясування питань, які під час судового процесу виникли у відповідача призначити у справі товарознавчу експертизу проведення якої просили доручити Волинській Торгово-Промисловій Палаті України, яка має відповідну ліцензію Міністерства юстиції України та знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Яривиця, 18.

15.04.2009 ухвалою суду призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинській Торгово-Промисловій Палаті України.

16.06.2009 до загального відділу суду надійшло клопотання від представника позивача про уточнення виду експертизи.

19.06.2009 ухвалою суду виправлено в ухвалі суду від 15.04.2009 у вступний, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах назву експертизи, замість «судової товарознавчої експертизи»на «судову будівельно-технічну експертизу».

16.10.2009 до загального відділу суду надійшла справа № 34/415 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи № О-289, складеним 09.10.2009 Волинською Торгово-Промисловою Палатою України.

07.12.2008 позивач в порядку статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 98545,60 грн. заборгованості із сплати страхового відшкодування, 23509,30 грн. інфляційних втрат, 29563,80 грн. пені, всього 151618,70 грн.; 1212 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та 15000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 25.03.2009 оголошувалась перерва до 15.04.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2007 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) було укладено Договір страхування № 1, відповідно до розділу І якого предметом Договору страхування № 1 є добровільне страхування майна (адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею), яке знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 2-в, від пожежі та стихійних явищ.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору страхування № 1 при страхуванні від ризиків стихійних явищ страховим захистом не покриваються збитки від вихору, бурі, урагану, смерчу або іншого руху повітряних мас, викликаного природними процесами у атмосфері, якщо швидкість вітру, який заподіяв збиток не перевищувала 55 км/год. Швидкість вітру підтверджується довідками відповідних установ Гідрометцентру.

Не підлягають відшкодуванню будь-які збитки, що сталися внаслідок невиконання Страхувальником інструкцій по зберіганню, експлуатації та обслуговуванню застрахованого об’єкту, а також використання цього об’єкту для інших цілей, ніж ті, для яких він призначений. Підставою для відмови Страховика у виплаті у здійснені страхового відшкодування є: навмисні дії Страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку. Кваліфікація дій Страхувальника встановлюється відповідно до чинного законодавства України; подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання Страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у її заподіянні; несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку та створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; невиконання Страхувальником своїх обов’язків згідно договору; якщо в ході розгляду справи було доведено, що страховий випадок міг очікуватися або передбачався і не був неочікуваним; надання не повної чи недостовірної інформації щодо виникнення страхової події для проведення Страховиком самостійної, незалежної експертизи; інші випадки передбачені законодавством України (пункт 2.5.6 Договору страхування № 1).

Згідно з пунктом 2.7 Договору страхування № 1 сплата страхового платежу визначається відповідно до страхового тарифу, міри страхового ризику, балансової вартості (за мінусом зносу) або за взаємною згодою сторін.

Страхувальник зобов’язаний сплатити Страховику поточні страхові платежі (внески) у таких розмірах від страхової суми: 1400000 грн. вартість об’єкту страхування, 700000 грн. страхова сума, страховий тариф –0,2% від страхової суми; 1400 грн. страховий платіж, який сплачується до 15.06.2007 (пункт 4.1 Договору страхування № 1); надати Страховику необхідні документи щодо умов виконання договору страхування (пункт 4.2 Договору страхування № 1); сприяти Страховику у здійсненні страхового захисту (пункт 4.3 Договору страхування № 1); у разі настання страхового випадку, повідомити письмово Страховика про настання страхового випадку в строк не пізніше ніж за 3 дні (за винятком вихідних та святкових свят) (пункт 4.4 Договору страхування № 1); надати Страховику документи перелічені в правилах добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ відповідача (пункт 4.4.1 Договору страхування № 1).

Страхувальник має право одержати від Страховика будь-яку інформацію та необхідні документи щодо умов виконання договору страхування (пункт 4.5 Договору страхування № 1).

Страховик зобов’язаний при настанні страхової події: прийняти рішення про виплату або відмову в виплаті страхового відшкодування в строк, не більший 5 робочих днів з дня представлення Страхувальником необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку. Рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування повідомляється Страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови протягом 10 днів з дня прийняття такого рішення. Відмова Страховика у виплаті страхових відшкодувань може бути оскаржена Страхувальником у судовому порядку; Страховик здійснює виплати страхового відшкодування в 5-денний строк, за винятком вихідних та святкових днів, із моменту прийняття рішення про таку виплату, залишаючи за собою право затримувати виплати в разі особливо складних обставин страхового випадку. (пункт 4.7 Договору страхування № 1).

Пунктом 4.8 Договору страхування № 1 визначено, що Страховик має право на самостійну, незалежну експертизу по факту настання страхової події та вимагати для цього необхідні додаткові документи.

12.06.2007 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) було укладено Договір страхування № 2, відповідно до розділу І якого предметом Договору страхування № 2 є добровільне страхування майна (адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею, склад металевий, склад господарських товарів, прохідна нафтобази), яке знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 2-в, від пожежі та стихійних явищ.

Інші положення Договору страхування № 2 аналогічні з вищезазначеними положеннями Договору страхування № 1.

25.02.2008 на виконання пункту 4.4 Договору страхування № 2 позивач направив відповідачу повідомлення про те, що зранку 25.02.2008 сильними поривами вітру зірвало дах будівлі адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею, яке є об’єктом страхування за Договором страхування № 2.

25.02.2008 на виконання пункту 4.4 Договору страхування № 1 позивач направив відповідачу повідомлення про те, що зранку 25.02.2008 сильними поривами вітру зірвало дах будівлі адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею, яке об’єктом страхування за Договором страхування № 1.

Вказані листи були отримані відповідачем 25.02.2008, що підтверджується підписом заступника директора відповідача на зворотній стороні вказаних листів.

25.02.2008 позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування за Договором страхування № 1.

Вказана заява була отримана відповідачем 25.02.2008, що підтверджується підписом представника відповідача на титульній стороні заяви.

26.02.2008 відповідно до пункту 2.4.1 Договорів страхування № 1 та № 2 Волинський обласний центр з гідрометеорології державної гідрометеорологічної служби довідкою № 01-21/80 повідомив, що 23.02.2008 та території с. Гірка Полонка, Луцького району спостерігався град, штормовий вітер зі швидкістю 19-24 м/с.

01.03.2008 позивач (Замовник) та ПП «ПМК БУД»(Підрядник) уклали договір на реконструкцію адміністративного-складського приміщення (холодильника) відповідно до пункту 1.1 якого Замовник зобов’язує, а Підрядник приймає на себе обов’язки на реконструкцію адміністративно-складського приміщення (холодильника), а згідно з пункту 2.1 цього договору вартість реконструкції адміністративно-складського приміщення (холодильника) становить 139545,60 грн.

На виконання вказаного договору ПП «ПМК БУД»виконало, а позивач прийняв виконані роботи на суму 139545,60 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року та актом № 17 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

09.04.2008 відповідач в односторонньому порядку склав, підписав та направив позивачу страховий акт, відповідно до якого сума страхового відшкодування за Договором страхування № 1 становить 23248 грн.

Позивач не визнав вказаний страховий акт, що підтверджується листами позивача до відповідача № 45 від 01.04.2008, № 63 від 24.04.2008, копії яких містяться в матеріалах справи.

09.04.2008 відповідач листом № 15/1 запропонував позивачу провести незалежну експертизу, згідно якої на думку відповідача, вартість об’єкту страхування значно зросте, що в свою чергу згідно Правил та Закону України «Про страхування»призведе до значного зменшення страхової виплати або ж погодитись на виплату страхового відшкодування, згідно страхового акта від 09.04.2008.

09.10.2009 Волинською Торгово-Промисловою Палатою України було складено висновок судової будівельно-технічної експертизи № О-289, відповідно до якого: розмір збитків від пошкодження будівлі адміністративно-складських приміщень в с. Гірка Полонка по вул. Горохівській, 2-в для ліквідації наслідків стихійного явища станом на 23.02.2008 становить 107724 грн.; розмір амортизації постраждалою будівлі в с. Гірка Полонка по вул. Горохівській, 2-в з 12.06.2007 (дати укладання договору) до 23.02.2008 (дати стихійного явища) становить 17048,63 грн.; станом на 12.06.2007 ринкова вартість будівлі адміністративно-складських приміщень загальною площею 1308,9 кв.м. в с. Гірка Полонка по вул. Горохівській, 2-в становить 657612 грн. без ПДВ.

За складання вказаного висновку позивач сплатив Волинській Торгово-Промисловій Палаті 1212 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 28.09.2009, копія якого міститься в матеріалах справи.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина 1 статті 8 Закону України «Про страхування»).

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (частина 1 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пункту 10.2.3 Правил при настанні страхового випадку Страхувальник зобов’язаний подати письмову заяву встановленої форми про виплату страхового відшкодування з визначенням обставин страхового випадку.

Згідно з пунктом 12.1 Правил страхове відшкодування виплачується Страховиком на підставі заяви Страхувальника та страхового акта після отримання всіх необхідних документів по страховому випадку та узгодження з усіма зацікавленими особами остаточного розміру збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2008 позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування за Договором страхування № 1.

Проте, матеріали справи не свідчать про те, що позивач направляв відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування за Договором страхування № 2.

Таким чином, у відповідача не було підстав щодо виплати позивачу страхового відшкодування за Договором страхування № 2, оскільки позивач в порушення вимог пункту 10.2.3 Правил не подав до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування за Договором страхування № 2.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Згідно з частиною 1 статті 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитку встановлюється, виходячи зі страхової оцінки застрахованого майна на момент настання страхового випадку , якщо інше не передбачено договором страхування (пункт 11.4 Правил).

При пошкодженні майна, розмір збитку визначається в розмірі витрат на його відновлення або заміщення, але не більше страхової суми (пункт 11.5.2 Правил).

Витрати на відновлення включають у себе: витрати на оплату роботи по відновленню. Витрати на відновлення визначаються за вирахування вартості зносу матеріалів та запасних частин, які замінюються в процесі (ремонту) відновлення (пункт 11.6.2 Правил).

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-289 від 09.10.2009 складеного Волинською Торгово-Промисловою Палатою України розмір збитків від пошкодження будівлі адміністративно-складських приміщень в с. Гірка Полонка по вул. Горохівській, 2-в для ліквідації наслідків стихійного явища станом на 23.02.2008 становить 107724 грн.; розмір амортизації постраждалою будівлі в с. Гірка Полонка по вул. Горохівській, 2-в з 12.06.2007 (дати укладання договору) до 23.02.2008 (дати стихійного явища) становить 17048,63 грн.

Таким чином, розмір збитків позивача від пошкодження об’єкта страхування за Договором страхування № 1 становить 107724 грн., а розмір амортизації пошкодженого об’єкта страхування за Договором страхування № 1 становить 17048,63 грн.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина 18 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Правилами визначено, що франшиза –це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування і на яку при виплаті страхового відшкодування зменшується сума страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 4.7 Договору страхування № 1 франшиза становить 3%.

Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування у випадку коли у нього з’явились обґрунтовані сумніви стосовно законності прав Страхувальника на отримання страхового відшкодування (пункт 13.2 Правил).

Матеріали справи не свідчать про те, що відповідачем було прийнято рішення про відстрочення виплати позивачу страхового відшкодування за Договором страхування № 1.

Таким чином, відповідач відповідно до умов Договору страхування № 1 у строк до 09.04.2008 повинен був здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 69675,37 грн., яка складається: 107 724 грн. (розмір збитків від пошкодження об’єкта страхування) – 17048,63 грн. (розмір амортизації постраждалого об’єкта страхування) –21 000 грн. (франшиза).

Проте, відповідач, як у встановлений Договором страхування № 1 строк, свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування у сумі 69675,37 грн. не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з відповідача 69675,37 грн. страхового відшкодування.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 09.04.2008 до 01.12.2009, які нараховані виходячи з того, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість з виплати страхового відшкодування в сумі 98545,60 грн.

Проте, як встановлено судом, відповідач повинен сплатити позивачу 69675,37 грн. страхового відшкодування.

Отже, позивач повинен був нараховувати відповідачу інфляційні втрати з врахуванням вказаної суми, яку відповідач повинен сплатити позивачу.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок інфляційних втрат:

Сума боргу, грн.Період простроченняІндекс інфляціїНарахована сума інфляційних втрат, грн.

69675,37 09.04.2008-31.12.2008103,1%, 101,3%, 100,8%, 100,8%, 99,5%, 99,9%, 101,1%, 101,7%, 101,5%, 102,1%8988,12

69675,37 01.01.2009-01.12.2009102,9%, 101,5%, 101,4%, 100,9%, 100,5%, 101,1%, 99,9%, 99,8%, 100,8%, 100,9%, 101,1%7803,64

Всього:16791,76 Тому, суд стягує з відповідача 16791,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 4.7 Договору страхування № 1 у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування Страховик зобов’язаний сплатити Страхувальнику пеню у розмірі 0,05% облікової ставки НБУ від суми страхової виплати за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.04.2008 до 01.12.2009, яка нарахована виходячи з того, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість з виплати страхового відшкодування в сумі 98545,60 грн.

Проте, як встановлено судом, відповідач повинен сплатити позивачу 69675,37 грн. страхового відшкодування.

Отже, позивач повинен був нараховувати відповідачу пеню з врахуванням вказаної суми, яку відповідач повинен сплатити позивачу, а також враховуючи приписи частини 6 статті 232 ГК України позивач повинен був нараховувати відповідачу пеню за період з 09.04.2008 до 09.10.2008.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок пені відповідно до приписів вищевказаних норм, статей 253, 254 ЦК України: 69675,37 грн. х 0,05/100 х 184 = 6410,13 грн.

Тому, суд стягує з відповідача 6410,13 грн. пені.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у сумі 15000 грн., то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2008 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Реаліс» (Юридична компанія) було укладено договір про надання правової допомоги (далі –Договір), відповідно до розділу 1 якого, Юридична компанія бере на себе зобов’язання надавати Замовнику юридичні послуги та правову допомогу по стягненню в судовому порядку страхового відшкодування з відповідача, а Замовник –приймати і оплачувати юридичні послуги та правову допомогу у порядку передбаченому даним Договором. Юридичні послуги та правова допомога, що надаються за даним Договором включають: надання письмових та усних консультацій з питань застосування нормативно-правових актів України під час судового процесу з відповідачем; складання позовної заяви про стягнення заборгованості; формування повного пакету документів, які необхідні для подачі позовної заяви до суду; направлення сторонам процесу копій позовної заяви з додатками; представлення інтересів Замовника в судових засіданнях Господарського суду м. Києва. Факт надання послуг оформлюється актом наданих за даним Договором послуг, який оформлюється сторонами кожного місяця.

Відповідно до розділу 2 Договору ціна послуг, що надаються за даним Договором, розраховується за наступними тарифами: складання позовної заяви та подання необхідного пакету документів до суду –200 доларів США; представлення інтересів Замовника в судових засіданнях Господарського суду м. Києва –100 доларів США за одне засідання; в разі отримання рішення на користь Замовника, Замовник сплачує Юридичній компанії 2% від суми отриманих коштів по судовому рішенню. Оплата послуг сплачується Замовником в гривнях, згідно курсу Національного банку України на день оплати.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач сплатив Юридичній компанії 15000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 03.11.2008 на суму 6 000 грн. та від 17.04.2009 на суму 9000 грн., які містяться в матеріалах справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів того, що його представники мають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а саме належним чином завіреної копії вказаних свідоцтв та в супереч вимогам розділу 1 Договору не надав суду належним чином завірені копії актів про надання послуг за Договором, які повинні були укладатись між позивачем та Юридичною компанією кожного місяця.

Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на Відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 928,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі та 96,15 грн., а також витрати за проведення судової експертизи 987,64 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не спростував обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Життя»(03150, м. Київ, вул. Васильківська, 65, ідентифікаційний код 23500521, р/р 26504002478 в КФ КБ «Західінкомбанк»м. Київ, МФО 320951, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РММ»ЛТД (43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 150, ідентифікаційний код 05506514, р/р 260043011502 у філії ВЦВ «Промінвестбанку», МФО 303138) 69 675 (шістдесят дев’ять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 37 коп. боргу, 16 791 (шістнадцять тисяч сімсот дев’яносто одну) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 6 410 (шість тисяч чотириста десять) грн. 13 коп. пені, а також 928 (дев’ятсот двадцять вісім) грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита, 96 (дев’яносто шість) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 987 (дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 64 коп. витрат на проведення судової експертизи.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.