Рішення № 8351293, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/8003.02.10 «3»лютого 2010 р.Справа № 14/80 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/80

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 277709,34 грн.

за участю представників сторін від позивача- не з'явився від відповідача- Глузманова М.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Кримської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 277709,34 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2006 р. за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/11/148-16 від 19.03.2007 р., у зв’язку з чим позивачем понесені витрати на зберігання, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.03.2009 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р. призначено у справі № 14/80 судову бухгалтерську (економічну) експертизу та зупинено провадження.

22 липня 2009 року до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 14/80 без виконання в зв’язку з неоплатою вартості експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи на 26.08.2009 р.

В процесі розгляду справи, за наслідками зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК, позивач просить суд стягнути з відповідача 131136,51 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Крім того, в процесі розгляду справи позивач, змінивши і підставу, і предмет позову, фактично заявив нові вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, що суперечить положенням ст. 22 ГПК України, а тому вказані вимоги не можуть бути прийняті судом до розгляду. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутись з позовною заявою про стягнення пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних до господарського суду в загальному порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2009 р. призначено у справі № 14/80 судову бухгалтерську (економічну) експертизу, яку доручив провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

23 грудня 2009 року до господарського суду міста Києва надійшов висновок № 7835/10568 від 26.11.2009 р. судово-економічної експертизи разом з матеріалами справи № 14/80.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.02.2010 р.

У судове засідання 03.02.2010 р. представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2007 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Кримською філією ВАТ "Укртелеком" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/11/148-16 (надалі - Договір).

Предметом Договору є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (надалі –цінності), що здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Згідно Договору зберігач зобов'язаний вжити заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою; надсилати Комітетові акти форми № 1; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження; щороку подавати Комітетові станом на 1 січня звіт форми № 12; станом на 1 липня –інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою Комітетом, щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

В свою чергу, Комітет зобов’язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими, регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

Тож наведене свідчить, що між сторонами виникли господарські правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що регулюються главою 66 ЦК України та Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

У відповідності до п. 2 вищезгаданого Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Зазначені положення передбачені також і Договором, пунктом 4.2. якого передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між Комітетом та Зберігачем згідно з поданими документами.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігало цінності державного резерву, у зв’язку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

На адресу відповідача направлялась претензія № 09/144 від 09.07.2008 р., у якій позивач зазначає про наявність у Державного комітету України з матеріального резерву заборгованості за Договором у розмірі 239756,20 грн.

Відповідачем була надіслана відповідь № 2/3421 від 15.07.2008 р., в якій зазначив, що претензія № 18-09/55 від 23.06.2008 р. не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем не надано належного розрахунку витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 04.03.2009 р., 26.08.2009 р. з метою встановлення точного фактичного розміру витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та утримання складу мобілізаційного резерву за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2006 р. призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до висновку № 7835/10568 судово-економічної експертизи, Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Кримської філії за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2006 р. на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву витрачено грошових коштів на загальну суму 131136,51 грн.

Досліджуючи матеріали, первинні документи та оцінюючи подані позивачем докази в їх сукупності, в тому числі висновок судово-економічної експертизи, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2006 р. на загальну суму 131136,51 грн., які складаються з витрат на оплату праці складських робітників, нарахування на заробітну плату, вартість електроенергії, паливних матеріалів, водопостачання, охорона матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, оплата комунального податку, амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень, оплата послуг зв’язку, вартість зберігання пального державного (мобілізаційного) резерву, транспортні витрати та інші.

Враховуючи викладені обставини, витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву документально підтверджується на суму 131136,51 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії про стягнення 131136,51 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії (95000, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 1, код 22236588) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 131136 (сто тридцять одну тисячу сто тридцять шість) грн. 51 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 6883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 20 коп. витрат на проведення судової експертизи, 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 09 грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 15.02.2010 р.