Рішення № 83511978, 08.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 серпня 2019 року №756/12643/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:

- визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні періоду за час навчання у ДПІ на денній формі навчання з 01.09.1962 по 21.12.1963 та строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964 до загального трудового стажу, що дає право на нарахування пенсії за ці періоди;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального трудового стажу період навчання у ДПІ з 01.09.1962 по 07.08.1963 та строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964 та здійснити перерахунок пенсії починаючи з дати 01.10.2017 року згідно Постанови кабінету міністрів України, враховуючи стаж 43 роки і 1 місяць..

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.10.2018 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до правил територіальної підсудності закріплених в ст. 29 КАС України.

15 листопада 2018 року автоматичним розподілом між суддями справу №756/12643/18 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2018, ОСОБА_1 було подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні періоду за час навчання у ДПІ на денній формі навчання з 01.09.1962 по 21.12.1963 та строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964 до загального трудового стажу, що дає право на нарахування пенсії за ці періоди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального трудового стажу період навчання у ДПІ з 01.09.1962 по 07.08.1963 та строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964 та здійснити перерахунок пенсії починаючи з дати 01.10.2017, згідно Постанови Кабінету Міністрів України, враховуючи стаж 43 роки і 1 місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не врахував до трудового стажу позивача період навчання у Донецькому політехнічному інституті за час з 01.02.1962 по 21.12.1963 рік, а також час роботи на шахті 1-3 «Новоградівська» державного підприємства «Селидіввугілля» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею на ділянці №21 за період з 12.02.1964 по 07.05.1964 року. Так, відмовляючи позивачеві в зарахуванні до трудового стажу вказаних періодів, відповідач порушив право позивача на соціальний захист, що включає зокрема право на пенсійне забезпечення, гарантоване ст. 46 Конституції України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що період навчання позивача з 01.09.1962 по 21.12.1963 у Донецькому політехнічному інституті не було враховано до трудового стажу у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки про періоди навчання в цьому закладі. Стосовно періоду роботи з 12.02.1964 року по 07.05.1964 року, то його не враховано до трудового стажу у зв`язку з відсутністю дати наказу про прийняття та звільнення з роботи , що є порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій наголосив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача не відповідають дійсності.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо правових підстав неврахування до його страхового стажу періоду навчання у ДПІ з 01.09.1962 року по 21.12.1963 рік, а також періоду з 12.02.1964 року по 07.05.1964 рік роботи на шахті 1-3 «Новогродівська».

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 27.04.2018 №1070/Х-800 повідомило ОСОБА_1 , що немає підстав для зарахування періоду навчання в ДПІ до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні відповідні записи про це. Щодо періоду роботи з 12.02.1964 року по 07.05.1964 рік на шахті, також немає підстав для зарахування вказаного періоду до періоду трудового стажу, оскільки в трудовій книжці відсутні дати наказу про прийняття та звільнення з роботи.

Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991р. (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На думку суду слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.04.2018 №1070/Х-800, період роботи з 12.02.1964 по 07.05.1964 не враховано до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю дати наказу про прийняття та звільнення з роботи, що є порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.

Поряд з цим, суд зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 на шахті 1-3 "Новоградівська" за період з 12.02.1964 по 07.05.1964 підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки №26/756 від 30.05.2018 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на ім`я позивача.

Так, з наданої позивачем довідки вбачається, що ОСОБА_1 за період з 12.02.1964 року (призначений Наказом №158) по 07.05.1964 (звільнений Наказом №421) виконував гірські роботи по видобутку вугілля підземним шляхом. Вказана довідка підписана начальником шахти, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером та завідувачем архіву.

Отже, проаналізувавши надану позивачем копію довідки №26/756 від 30.05.2018 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на ім`я позивача, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 12.02.1964 по 07.05.1964 на шахті 1-3 "Новоградівська", а отже відповідачем було протиправно відмолено ОСОБА_1 в зарахуванні зазначеного періоду роботи до загального трудового стажу.

Що стосується не зарахування до загального трудового стажу позивача періоду навчання у ДПІ на денній формі навчання з 01.09.1962 по 21.12.1963, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. д ст. 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з п. д) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року до трудового стажу, зокрема, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У п. 1 Порядку №637 вказано, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зокрема, відповідно до п. 8 Порядку час навчання у вищих навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, з архівної довідки від 26.04.2018 №120/19-15 Донецького Національного технічного університету вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.1962 року був зарахований на навчання до Донецького політехнічного інституту гірничого факультету за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» (наказ від 11.09.1962 №1420). З 18.12.1963 ОСОБА_1 був відрахований з числа студентів за сімейними обставинами (наказ №2005 від 23.12.1963 року).

Згідно зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, відтак, така довідка дає підстави для врахування відповідного періоду навчання позивача з 01.09.1962 року по 18.12.1963 до загального трудового стажу.

Разом з тим, суд зазначає, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 27.04.2018 року №1070/Х-800 не вбачається, що відповідачем вирішувалось питання щодо врахування чи відмови у врахуванні до загального трудового стажу позивача періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1962 року по 18.12.1963.

Так, за відсутності інформації про підстави відмови у врахуванні вказаного періоду навчання до загального трудового стажу, суд не вважає за можливе зобов`язати відповідача включити казаний період до загального трудового стажу, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з врахуванням зазначених вище висновків суду.

Що стосується позовних вимог в частині перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року, суд звертає увагу, на наступне.

Так, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.09.2018 №75559/03 вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії згідно з довідкою від 17.05.2016 №26/378. З відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач звертався за перерахунком пенсії 23.04.2018, поряд з цим, позивачем жодним чином не обґрунтовано підстав для перерахунку пенсії саме з 01.10.2017 року, як зазначено в прохальній частині позовної заяви.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Так, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, яка була б ним подана до 15.10.2017 року або після 15.09.2017 року, натомість з наявних матеріалів справи вбачається що таке звернення було лише 23.04.2018, зворотного позивачем під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не доведено.

Відтак, на думку суду, вимога ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964 до загального трудового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 строку роботи на шахті 1-3 "Новоградівська" з 12.02.1964 по 07.05.1964.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа