Рішення № 83511742, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року №640/66/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві (далі також - відповідач), в якому просив:

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 по 26.02.2018 в сумі 8 737,20 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3 501,30 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. частково задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до суду. Зокрема, суд залишив без розгляду позовну вимогу про стягнення з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь позивача середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки. У залишенні без розгляду іншої частини позовних вимог відповідачу відмовлено.

З урахування викладеного суд вирішує вимоги позивача про:

- стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3 501,30 грн.;

- стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 по 26.02.2018 в сумі 8 737,20 грн.;

- стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, всупереч вимогам законодавства, відповідач при звільненні позивача зі служби в поліції не виплатив йому грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки, у зв`язку з чим на користь позивача з відповідача в судовому порядку підлягає стягненню ця компенсація в розмірі 3 501,00 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 02.02.2018 по 26.02.2018 в сумі 8 737,20 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач є єдиним годувальником сім`ї, в якій є малолітня дитина, і відсутність коштів призвело до скрутного матеріального становища сім`ї, моральних страждань, приниження честі і гідності, втрати нормальних життєвих зв`язків і вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач у письмовому запереченні просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість, зазначивши про відсутність підстав для виплати йому компенсації за невикористану у 2017 році відпустку, так як відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» позивачу виплачено компенсацію за невикористані у 2018 році 3 дні відпустки, про які зазначено в наказі про звільнення позивача. Компенсація за невикористану відпустку у 2017 році позивачу не виплачена, оскільки в наказі про його звільнення інформація про цю відпустку відсутня, позивач цей наказ не оскаржив, отже погодився з ним.

Також відповідач стверджує, що вчасно розрахувався з позивачем, а 26.02.2018 йому було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену пунктом 23 розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, яка (одноразова грошова допомога) не входить до складових грошового забезпечення. При цьому відповідач своєчасно направив до органів Державної казначейської служби розрахунок потреби в коштах на виплату одноразової грошової допомоги позивачу, після отримання яких ці кошти йому виплачені.

Також відповідач стверджує, що доводи позивача стосовно відшкодування моральної шкоди грунтуються на його припущеннях та не підтверджені відповідними доказами, тому підстави для її відшкодування відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах Національної поліції, зокрема в Оболонському управлінні поліції, та наказом Головного управління Національної поліції у м.Києві від 31.01.2018 №86 о/с звільнений зі служби з 01.02.2018 згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з доводами позивача, у день звільнення він був на службі, що відповідачем не спростовано, однак, всупереч вимогам законодавства, відповідач у цей день не видав йому трудову книжку та не здійснив з ним повний розрахунок. Зокрема, трудову книжку позивачу видано лише 18.02.2018, що підтверджується розпискою позивача від 18.03.2018, а розрахунок проведено 26.02.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. До того ж розрахунок проведено не в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено грошову компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної відпустки за 2017 рік.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 93 цього Закону визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських.

Так, відповідно до цієї правової норми тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб.

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Зі змісту наказу Головного управління Національної поліції у м.Києві від 31.01.2018 №86 о/с вбачається, що станом на день звільнення позивача зі служби з поліції 01.02.2018 йому було обраховано три дні не використаної відпустки за 2018 рік.

У вказаному наказі відсутня інформація про дні невикористаної відпустки позивача за 2017 рік. Однак, всупереч доводам відповідача, відсутність такої інформації в наказі не є підтвердженням відсутності у позивача невикористаної відпустки за 2017 рік, а не оскарження ним цього - підтвердженням того, позивач погодився з відсутністю невикористаної за згаданий період відпустки.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до керівництва із рапортами від 06.12.2017 про надання йому 10 діб невикористаної відпустки за 2017 рік або виплати компенсації за ці дні невикористаної відпустки, у задоволенні яких йому було відмовлено.

Так, зокрема, листом Оболонського управління поліції від 23.01.2018 №П-6620/125/51/01-2018 позивачу роз`яснено, що відповідно до законодавства за бажанням поліцейського невикористана чергова відпустка може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік, а грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується лише поліцейському, який звільняється.

З наведеного вбачається, що відповідач не заперечує того, що позивач за 2017 рік не використав 10 днів відпустки, тому суд вважає цю обставину встановленою.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача, що позивач у зв`язку зі звільненням у 2018 році мав право тільки на отримання компенсації за невикористану відпустку у році звільнення та не має право на отримання компенсації за невикористану відпустку за інші періоди служби, оскільки стаття 93 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів, які забороняють виплату поліцейському, який звільняється, компенсації за невикористану відпустку за інші періоди служби.

До правовідносин, пов`язаних з проходженням публічної служби підлягає застосуванню трудове законодавство, в тому числі Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Закон України «Про відпустки».

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про відпустки», норми якої кореспондуються з нормами статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.

Таким чином, при звільненні позивач, окрім компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік, мав право на компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік. Проте, як вбачається з матеріалів справи, цю компенсацію йому відповідачем безпідставно не виплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь позивача компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки за 2017 рік.

Відповідно до абзацу першої пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 7 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Враховуючи викладене, суд погоджується з розрахунком позивача розміру вищевказаної компенсації, викладеним у позовній заяві, відповідно до якого розмір компенсації за 10 днів невикористаної відпустки за 2017 рік становить 3 501,30 грн. (127 800,24 грн. (сума виплати за останні 12 місяців) : 365 (кількість календарних днів року) = 350,13 грн. х 10 (кількість днів невикористаної відпустки) = 3 501,30 грн.).

Розмір виплат за 2017 рік підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

Відповідачем вищевказаний розрахунок не заперечувався.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (частина перша статті 116 КЗпП України).

Всупереч викладеним правовим нормам відповідач не провів з позивачем розрахунок у день його звільнення, здійснивши такий розрахунок лише 26.02.2018. Крім того, цей розрахунок проведено не в повному обсязі з огляду на протиправну невиплату позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік, що відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України. в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником є триваючим правопорушенням, отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог у зв`язку з таким порушенням лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного повного розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, та вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку в розмірі 8 737,20 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 по 26.02.2018, суд вважає за необхідне стягнути ці кошти саме за період, визначений позивачем.

Також суд погоджується з розрахунком позивача щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь з відповідача, а саме 22 571,30 грн. (сума виплат за останні 2 календарні місяці): 62 (кількість днів в останніх 2 місяцях) = 364,05 грн. х 24 (кількість днів несвоєчасного розрахунку) = 8 737,20 грн., оскільки цей розрахунок відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Розмір виплат за 2 календарні місяці роботи перед звільненням підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.

Так, згідно з абзацом третім пункту 2 згаданого Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідачем вищевказаний розрахунок не заперечувався.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 по 26.02.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Водночас суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь 10 000,00 грн. як компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду, що зумовлює необхідність відмовити у задоволенні цієї вимоги з наступних підстав.

Згідно з доводами позивача заподіяна йому моральна шкода полягає у тому, що він є єдиним годувальником сім`ї, в якій є малолітня дитина, і відсутність коштів призвело до скрутного матеріального становища сім`ї, моральних страждань, приниження честі і гідності, втрати нормальних життєвих зв`язків і вжиття додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, всупереч вимогам частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, позивач жодних доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди суду не надав.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,80 грн., що підтверджується квитанціями від 03.01.2019.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог в частині, що стосуються стягнення з відповідача на його користь вищезгаданих коштів, суд вважає за необхідне присудити позивачу пропорційну частину судових витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 2, 19, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у м.Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік в сумі 3 501,30 грн. (три тисячі п`ятсот одна гривня тридцять коп.).

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2018 по 26.02.2018 в сумі 8 737,20 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень двадцять коп.).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 360,00 грн. (триста шістдесят гривень нуль коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко