Ухвала суду № 83511628, 08.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

08 серпня 2019 року м. Київ № 640/14794/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду із позовом до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу № 762 від 04.07.2019 про затвердження структури Київської міської клінічної лікарні № 10, відповідно до якої гастроентерологічне відділення лікарні припиняє своє функціонування. У той же час, до структури лікарні включено відділення гепатології.

Позивачка вважає, що спірний наказ є протиправним, таким, що порушує законні права та інтереси позивачки як працівника лікарні та як громадянина України, виданий з порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Так, позивачка звертає увагу, що оскаржуваним наказом припинено надання медичної допомоги хворим гастроентерологічного профілю (за винятком гострої хірургічної, гострої інфекційної, онкологічної), а отже, як зазначає позивач, вказаний комунальний заклад охорони здоров`я перепрофільовано. Однак, рішення про перепрофілювання не виносилось на розгляд КМДА, якою не приймалось рішень про перепрофілювання лікарні шляхом зміни її структури. Дане питання не виносилось на розгляд постійної комісії КМР. Вказана обставина, на думку позивача, свідчить про перевищення повноважень директором Департаменту.

Позивач наполягає, що спірний наказ прийнято всупереч ч. 2 ст. 19, ст. 49 Конституції України, п. 30 ч. 1 ст. 26, п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 4 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я.

Водночас, позивачка звертає увагу, що відповідно до наказу № 451 від 12.12.1986 призначена на посаду завідуючої гастроентерологічним відділенням лікарні. Спірний наказ матиме наслідком обмеження прав мешканців територіальної громади на отримання медичної допомоги зазначеного вище профілю. Позивач звертає увагу, що такого роду рішення повинні прийматися з урахуванням потреб і прав людей (пацієнтів, медичних працівників) для забезпечення доступності, якості і безпеки медичних послуг. Оскаржуваний наказ, як зазначає позивач, прийнято без врахування потреб населення, з порушенням права позивача на працю.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову. Так, позивач просить: зупинити дію оскаржуваного наказу; заборонити головному лікарю та будь-яким особам Київської міської лікарні № 10 (код ЄДР 01993931; 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 59-Б), а також будь-яким посадовим особам Департаменту (код ЄДР 02012906; адреса: 01001, м. Київ, Прорізна, 19) вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного наказу, в тому числі щодо звільнення працівників лікарні, та приймати будь-які рішення щодо зміни структури КМКЛ ; 10.

Крім наведеного у позові, в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначається, що на виконання оскаржуваного наказу головним лікарем лікарні прийнято наказ № 110 від 08.07.2019 «Про введення в дію структури штатного розпису». Позивачці 08.07.2019 вручено попередження, яким повідомлено, що згідно оскаржуваного наказу з 09.09.2019 відділення гастроентерології буде перепрофільоване у відділення гепатології. У зв`язку з цим було прийнято рішення про скорочення посади завідувач відділення, лікар-гастроентеролог. Тому посада позивачки підлягає скороченню. Винесення оскаржуваного наказу має наслідком майбутнє звільнення позивачки з посади. У свою чергу, ст. 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю. У разі задоволення позову на дату набрання законної сили позивачку вже буде звільнено з посади роботодавцем, підпорядкованим відповідачу, і відновлення її права та захист охоронюваного законом інтересу на працю в даному випадку буде неможливим. Позивачка буде вимушена ініціювати інший судовий спір в порядку цивільного судочинства. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, що на думку позивача вказує на необхідність такого застосування. На думку заявника, існує реальна небезпека неможливості захисту прав та охоронюваних законних інтересів позивачки на працю, оскільки керівництво КМКЛ № 10 виконання оскаржуваного наказу вже розпочало - позивачка попереджена про звільнення з посади, введено в дію нову структуру лікарні.

Вирішуючи по суті заву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України забезпечення позову має стосуватися предмету позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Виходячи із змісту обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд не вбачає станом на час постановлення даної ухвали підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності або непереборних обставин, обставин та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову.

Станом на час звернення до суду також не вбачається підстав для висновку про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення. Правомірність чи протиправність цього рішення має бути встановлена за результатами судового розгляду справи по суті. Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність застосування обмежувальних заходів пов`язується позивачем з ймовірним порушенням її трудових прав, оцінка дотримання яких, однак, знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 5 та 8 ст. 154 КАС України ухвала суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін