Ухвала суду № 83511543, 07.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

07 серпня 2019 року м. Київ № 640/14697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши, у порядку письмового провадження, заяву б/н від 05.08.2019 «Про забезпечення позову» представника ОСОБА_1 - адвоката Куліка С.В. у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 або Суб`єкт декларування) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження юридичної особи: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28, ідентифікаційний код - 40381452) (надалі - відповідач або Національне агентство або НАЗК), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.10.2016 ОСОБА_1 , як заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України і службова особа, що займає відповідальне та особливо відповідальне становище, подав на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік. Надалі 04.11.2016 позивач, у встановленому законом порядку, подав до НАЗК виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік.

За результатами повної перевірки декларації ОСОБА_1 на засіданні НАЗК від 26.07.2019 прийняті два рішення, а саме:

- № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» (по ухвалі - Рішення-1 або Спірне рішення-1 або Оскаржуване рішення-1);

- № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України» (в мотивувальній частині - Рішення-2 або Спірне рішення-2 або Оскаржуване рішення-2).

Мотивуючи викладені у позові обставини, позивач вказує, що Оскаржувані рішення були прийняті НАЗК 26.07.2019, тобто суттєво поза межами встановленого законодавством строку повної перевірки, а тому останні є такими, що прийняті неправомірно усупереч вимогам «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що, в свою чергу, суперечить принципу правової визначеності, належного урядування та верховенства права.

На думку ОСОБА_1 , Рішення-1 ґрунтується на основі неналежних доказів, а саме інформації, отриманої та обробленої неправомірно після закінчення строків повної перевірки декларації останнього, що є порушенням пп. 2 п. 5 і абз. 8 п. 6 розділу ІІІ «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та свідчить про неправомірність Оскаржуваних рішень.

Як відзначає Суб`єкт декларування, Оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» без врахування окремих пояснень ОСОБА_1 та/або відсутності мотивів неврахування таких пояснень. Рішення-1 також не відповідає структурі, визначеній у п. 1 Розділу IV «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», оскільки його мотивувальна частина в переважній більшості пунктів не містить «мотивів неврахування окремих доказів», а саме письмових пояснень ОСОБА_1 .

За переконанням позивача, Спірне рішення-1 містить розходження в цифрах щодо суми, на яку задекларовані ОСОБА_1 відомості нібито відрізняються від достовірних, що свідчить про порушення закріпленого у п. 5 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципу добросовісності при прийнятті НАЗК Оскаржуваних рішень, та є неприпустимим при підготовці індивідуально-правового акту, на підставі якого особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Суб`єкт декларування примічає, що обґрунтовано не відобразив повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 3 991 500 грн. в розділі 11 Декларації «Доходи, у тому числі подарунки», а висновок НАЗК про декларування недостовірних відомостей є невмотивованим, не узгоджується з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», та серед іншого базується на окремих неправомірно отриманих доказах.

За твердженнями ОСОБА_1 , за наявності для того достатніх правових підстав останній зробив висновок про відсутність необхідності декларувати як дохід 186,76 грн. нарахованих, але ще фактично не сплачених дивідендів ТОВ «Укрнафта», у той час як у Рішенні-1 НАЗК встановило факт не відображення 186,76 грн. дивідендів без належних правових підстав.

Підсумовуючи викладені у позові аргументи, Суб`єкт декларування стверджує, що Спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням встановленого законодавством порядку, ґрунтуються на неправомірно отриманій інформації, прийняті без урахування пояснень ОСОБА_1 та визначеної структури оформлення, містять внутрішні протиріччя та необґрунтовані твердження про порушення антикорупційного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) судом відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Разом з позовом позивачем (по тексту альтернативно - Заявник), через його представника, подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України»;

- зупинення дії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України»;

- заборони Національному агентству з питань запобігання корупції вчиняти окремі дії, а саме письмово повідомляти та направляти до Національного антикорупційного бюро України рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Заявник, наголошуючи на викладених у позові обставинах, відзначає, що не зупинення дії Оскаржуваних рішень і не заборона НАЗК направляти результати перевірки до Національного антикорупційного бюро України на період розгляду адміністративної справи по суті матиме наслідком відкриття щодо ОСОБА_1 кримінального провадження за ст. 3661 Кримінального кодексу України та проведення детективами НАБУ передчасних слідчих дій на підставі протиправних Спірних рішень.

На думку Суб`єкта декларування, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити значну шкоду правам, свободам та інтересам позивача, зокрема гарантованому ст. 32 Конституції України праву на недоторканість особистого та сімейного життя, шляхом проведення щодо нього слідчих дій за необґрунтованими обвинуваченнями, а також істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , зокрема його честі, гідності та ділової репутації, що будуть невідворотно пошкоджені у зв`язку з проведенням Національним антикорупційним бюро України передчасних і безпідставних слідчих дій.

Згідно позиції позивача, у разі задоволення його позовних вимог по суті Оскаржувані рішення будуть визнані судом протиправними та скасовані. При цьому, протиправні рішення не породжуватимуть юридичних наслідків від моменту їх прийняття. Відповідно, якщо протиправні Рішення НАЗК не породжуватимуть юридичних наслідків від моменту їх прийняття, то не має бути і юридичних наслідків цих рішень, як то початок досудового розслідування та проведення слідчих дій.

Також ОСОБА_1 висловлюється про те, що вжиття судом заходів забезпечення позову ніяким чином не порушить інтереси заінтересованих осіб, зокрема спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, оскільки не позбавить їх можливості у визначеному законом порядку реалізовувати надані їм повноваження у випадку визнання судом Оскаржуваних рішень правомірними та такими, що породжують юридичні наслідки. Окрім того, застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Вжиття зазначених в цій заяві заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті.

Окремо, позивач звертає увагу на очевидність ознак протиправності Спірних рішень.

За ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені процесуальні приписи ч. 1 ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану позивачем заяву.

Виходячи з наведеного, проаналізувавши викладені Заявником в заяві обставини та наявні у матеріалах справи докази, вирішуючи по суті подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом першим частини першої та частини другої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта та забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, серед іншого: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або ж якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому, вживаючи заходи забезпечення позову суд має враховувати: а) співмірність таких заходів із заявленими позивачем вимогами; б) співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб; в) доцільність вжиття того чи іншого заходу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, НАЗК проводилася перевірка декларації ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої).

За результатами повної перевірки декларації ОСОБА_1 на засіданні НАЗК від 26.07.2019 прийняті рішення, зокрема:

- № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України»;

- № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

Як видно з Рішення-1, НАЗК вирішено, що Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої) зазначив недостовірні відомості про: об`єкт нерухомості, який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, цінні папери, які належать йому на праві власності, свої корпоративні права, юридичні особи бенефіціарним власником яких він є, свій дохід, дохід члена сім`ї (дружини), свої грошові активи та грошові активи члена сім`ї (дружини), чим не дотримав вимоги п.п. 2, 4, 5, 51, 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Зі змісту резолютивної частини Спірного рішення-1 також випливає, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 3661 Кримінального кодексу України.

З Рішення-2 слідує, що Національним агентством вирішено: затвердити обґрунтований висновок щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, що додається; Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя забезпечити повідомлення Національного антикорупційного бюро України про прийняте рішення шляхом надсилання обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та рішення НАЗК від 26.07.2019 № 2199 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України».

Відтак, Оскаржуваними рішеннями НАЗК встановлено результати повної перевірки Суб`єкта декларування та затверджений "обґрунтований висновок щодо корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення", який містить посилання на, нібито, наявні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності згідно зі статтею 3661 Кримінального кодексу України.

Наразі суд примічає, що з огляду на визначені в ст.ст 150, 151, 152 КАС України правила і обставини, та враховуючи підстави прийняття Спірних рішень, слід виокремити, що Закон України «Про запобігання корупції» (по тексту можливо - Закон) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням питань, наприклад, статусу Національного агентства з питань запобігання корупції та правової основи його діяльності, які становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти, цей Закон регулює питання здійснення Національним агентством контрольних повноважень.

Так, в силу п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону, до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Наразі слід вказати, що механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції», визначається «Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затв. Рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56 (в тексті - Порядок).

Пунктом третім розділу І Порядку визначено, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами:

1) верховенства права;

2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування;

3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб;

4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації;

5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом;

6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Таким чином, з огляду на наведені приписи Закону та Порядку, повноваження Національного агентства з контролю декларацій, поданих суб`єктами декларування, зокрема з повної перевірки декларацій, мають здійснюватися з урахуванням принципів: верховенства права; рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; об`єктивності рішень Національного агентства, уповноважених ним осіб; достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Також суд зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 50 Закону, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Слід вказати, що норми ч. 2 ст. 50 Закону, знаходять своє відображення в п. 3 р. ІV Порядку, за яким у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Інформування спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції про подання у декларації завідомо недостовірних відомостей здійснюється з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

За ст. 65 Закону, за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв`язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

З огляду на відмічені положення ст.ст. 50, 65 Закону та п. 3 р. ІV Порядку, слід відзначити, що з огляду на висновок НАЗК про встановлення обґрунтованих підстав про виявлення в діях Суб`єкта декларування ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого статтею 3661 Кримінального кодексу України (подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб`єктом декларування зазначеної декларації), встановлення НАЗК окреслених фактів пов`язується з питаннями як притягнення особи, яка вчинила правопорушення, до кримінальної відповідальності за ст. 3661 Кримінального кодексу України, так і здійснення досудового розслідування відповідного злочину, тобто проведення уповноваженими особами, зокрема детективами Національного антикорупційного бюро України (ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України), процесуальних дій, передбачених таким процесуальним законом.

Суд відзначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, судом має враховуватися, по-перше, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведених процесуальних норм КАС України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

По-друге, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

По-третє, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

В розрізі наведених акцентів варто також зауважити, що при вирішенні процесуального питання «заходів забезпечення позову» суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з аналізу викладених обставин справи в аспекті вказаних нормативних положень, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновків, що:

- по-перше, правомірність Спірних рішень, у тому числі висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, підлягають дослідженню під час судового розгляду цієї адміністративної справи, проте водночас Оскаржувані рішення з моменту їх прийняття спричиняють настання правових наслідків для Суб`єкта декларування, передбачених положеннями як Кримінального процесуального кодексу України в частині проведення уповноваженими органами досудового слідства слідчих дій, передбачених главою 20 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України, так і Кримінального кодексу України в аспекті питання вжиття ряду процесуальних дій щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3661 Кримінального кодексу України, що свідчить про реальне існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , а відповідно істотно ускладнить ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- по-друге, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову за висновком суду може заподіяти зазначеної шкоди правам, свободам чи інтересам ОСОБА_1 , для виправлення якої йому буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, в тому числі для відновлення своєї ділової репутації, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави - суб`єкта декларування;

- по-третє, зупинення дії Оскаржуваних рішень не скасовує їх чинності, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє застосування передбачених ними заходів до вирішення спору у даній справі, предмет якого, між іншим, у тому числі охоплює площину питань здійснення НАЗК відповідних заходів контролю та повної перевірки декларацій на предмет належності принципів, передбачених п. 3 р. І Порядку.

Таким чином, на думку суду, наведеним позивачем обґрунтуванням заяви про забезпечення позову та доданими до нього письмовими доказами, доведено, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову в частині зупинення Спірних рішень може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду.

Окрім того, з огляду на приписи Закону та Порядку, судом наголошується, що при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд акцентує увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які просить Заявник, в частині зупинення Рішень відповідають предмету позову та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на наведене в цілому, приймаючи до уваги, що позивачем подані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з урахуванням доцільності, з огляду на вимоги ст. 152 КАС України, зупинення дії Спірних рішень на час розгляду справи, та з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить Заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, прийшов до висновку про достатність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та часткового задоволення заяви, зокрема шляхом зупинення дії Оскаржуваних рішень.

В частині вимог Заявника щодо заборони Національному агентству вчиняти окремі дії, а саме письмово повідомляти та направляти до Національного антикорупційного бюро України рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України», суд звертає увагу, що заява ОСОБА_1 у наведених рамках задоволенню не підлягає як необґрунтована.

Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку в площині питань очевидності ознак протиправності Рішень, а ухвала стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв`язку з оскарженням Спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 05.08.2019 «Про забезпечення позову» представника ОСОБА_1 - адвоката Куліка С.В. - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 640/14697/19 та:

- зупинити дію рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України»;

- зупинити дію рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

3. У іншій частині заяви відмовити.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" в строк до 07.08.2022.

6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7. Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

8. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали є: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), а боржником Національне агентство з питань запобігання корупції (місцезнаходження юридичної особи: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28, ідентифікаційний код - 40381452).

9. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі № 640/14697/19.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко