Рішення № 83511507, 30.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. № 520/3436/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петріченко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ХК2428/1064/3НД/АВ/П від 26.10.2018 р.;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконним притягнення до відповідальності та накладення штрафу постановою №ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р. на підставі приписів ст.265 КЗпП України, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих в розумінні приписів ст.73-76 КАС України доказів фактичного перебування п`яти працівників у трудових відносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, у зв`язку із чим вважає що припис про усунення виявлених порушень Головного управління Держпраці у Харківській області та постанова про накладення штрафу є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 30.07.2019 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наданого до суду відзиву пояснив, що оскаржувані в даній справі припис про усунення виявлених порушень №ХК2428/1064/3НД/АВ/П від 26.10.2018 р. та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р., винесені у відношенні Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області у період з 10.10.2018 р. по 26.10.2018 р. на підставі наказу №01.01-07/1536 від 05.10.2018 року та направлення №01.01-94/02.04/2738 від 05.10.2018 року проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХК2428/1064/3НД/АВ від 26.10.2018 р.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення, зокрема, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме, 5 (п`ять) працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме, гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ХК2428/1064/3НД/АВ/П від 26.10.2018 р.

Заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 20.11.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р., згідно з якою на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №84 від 03.08.2018 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Суд зазначає, підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови є судження суб`єкта владних повноважень про існування між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та п`ятьма працівниками (гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) фактичних трудових відносин без укладання письмових договорів та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

Перевіряючи на відповідність закону оскаржуваних рішень відповідача, суд зазначає, що згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З огляду на зміст наведених норм, суб`єкту владних повноважень при перевірці суб`єкта господарювання належить виявити, зібрати, зафіксувати та підтвердити фактичні дані, які доводять факт виконання фізичною особою-громадянином роботи як найманим працівником.

У спірних правовідносинах Головне Управління Держпраці у Харківській області стверджує, що за фактичним місцем здійснення діяльності позивача у приміщенні під торгівельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_2 знаходись працівники, які виконували різні види роботи, а саме: ОСОБА_3 , яка представилась адміністратором, в усній формі особисто зазначила, що вона стажується перший день на адміністратора; ОСОБА_4 , на момент інспекційного відвідування виконувала роботу посудомійниці, повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин), після допуску працівника до роботи; ОСОБА_5 , особисто в усній формі зазначила, що працює ліпницею, на момент інспекційного відвідування виконувала роботу ліпки вареників, повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин), після допуску працівника до роботи; ОСОБА_6 , трудовий договір між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю, укладено 10.10.2018. Вид діяльності - кухар. Повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин), після допуску працівника до роботи; ОСОБА_7 , особисто надала пояснення в письмовій формі, що працює з 02.10.2018 у ФОП ОСОБА_2 адміністратором офіційно. Також, в усній формі вона особисто зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що факт допущення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до роботи гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без належного оформлення трудових відносин повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сам лише акт нагляду (контролю) не може бути розцінений як такий доказ, оскільки за своєю правовою суттю та змістом є виключно процедурним документом, у якому викладено офіційне звинувачення з боку Держави в особі компетентного органу у вчиненні особою протиправного діяння.

Згідно висновків акту інспекційного відвідування №ХК2428/1064/3НД/АВ від 26.10.2018 р., громадянка ОСОБА_3 , яка представилась адміністратором, в усній формі особисто зазначила, що стажується перший день на адміністратора.

Як встановлено судом в ході розгляду справи із пояснень представника позивача, до роботи ФОП ОСОБА_2 громадянку ОСОБА_3 не допускала, а в приміщенні, в якому проводилось інспекційне відвідування, остання перебувала під час проходження співбесіди щодо можливого працевлаштування, оскільки мала на меті працевлаштування до ФОП ОСОБА_2 та 10.10.2018 р. наочно ознайомлювалась зі змістом та обсягом робіт, які потрібно виконувати у випадку працевлаштування, проте, оцінивши обсяг запропонованої роботи відмовилась від працевлаштування, в результаті чого угода між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_3 не була досягнута.

Жодних доказів та жодних письмових пояснень щодо допуску до роботи без укладання трудового договору громадянки ОСОБА_3 , відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому, суд приходить до висновку, що висновки суб`єкта владних повноважень щодо протиправного діяння суб`єкта господарювання ґрунтуються лише на показаннях інспектора праці.

Також, з акту інспекційного відвідування №ХК2428/1064/3НД/АВ від 26.10.2018 р. судом встановлено, що ОСОБА_7 , особисто надала пояснення в письмовій формі, що працює з 02.10.2018 у ФОП ОСОБА_2 адміністратором офіційно.

З долученої до матеріалів справи копії пояснень вбачається, що ОСОБА_7 в графі роботодавець дійсно зазначила ФОП ОСОБА_2 , однак в графі дата початку виконання обов`язків /робіт зазначила з 02.07.2016 р. ТОВ «Саввина Гора».

Як встановлено судом, в приміщенні, в якому проводилось інспекційне відвідування за адресою АДРЕСА_2, здійснюють господарську діяльність суб`єкти господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саввина Гора" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

На підтвердження вказаних обставин представником позивача долучено до матеріалів справи договір суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2018 р., згідно якого ОСОБА_12 (Орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Саввина Гора" (Суборендар) приймає в тимчасове оплатне користування об`єкт суборенди в порядку та строки, визначені цим договором. Під об`єктом суборенди Сторони цього договору розуміють нежитлові приміщення загальною площею 25 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

З долученого до матеріалів справи договору суборенди б/н від 01.08.2018 р. вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_13 (Орендар) передає, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Суборендар) приймає в тимчасове платне користування (суборенду) нежитлові приміщення загальною площею 120,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Як встановлено судом в ході розгляду справи з наявної в матеріалах справи довідки ТОВ "Саввина Гора" вих. №3 від 11.04.2019 р., ОСОБА_7 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Саввина Гора" з 02.06.2016 р. по 13.02.2019 р. на посаді адміністратор. Дохід за період з 01.01.2019 р. по 14.02.2019 р. склав 9196,66 грн.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до роботи гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 без офіційного працевлаштування до матеріалів справи не надав.

Стосовно допущення до роботи працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд зазначає, що в акті інспекційного відвідування №ХК2428/1064/3НД/АВ від 26.10.2018 р. зазначено, що на момент проведення інспекційного відвідування 10.10.2018 р. ОСОБА_4 виконувала роботу посудомійниці, повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин), ОСОБА_5 виконувала роботу ліпки вареників, повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин), ОСОБА_6 , виконувала роботу кухара, повідомлення про прийняття працівника подано до органів ДФС (10.10.2018 о 17 годні 36 хвилин).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 було укладено трудові договори з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та було повідомлено про прийняття працівника на роботу до органу ДФС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями трудових договорів від 10.10.2018 р., копіями розпорядження про прийняття на посаду №5 від 09.10.2018 р. та повідомлень про прийняття на роботу працівника від 10.10.2018 р. з датою видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу 09.10.2018 р.

Суд зазначає, що стаття 265 КЗпП України передбачає, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Отже, до позивача був застосований штраф за порушення, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ, а саме: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

При цьому, суд зазначає, що згідно розпорядження від 09.10.18 р. ФОП ОСОБА_2 10.10.2018 було укладено (оформлено) трудові договори з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи, однак повідомлення про прийняття на роботу до органів ДФС було направлено 10.10.2018 р., в день проведення інспекційного відвідування.

Отже, на момент проведення інспекційного відвідування та фактичного допуску працівників до роботи позивачем було укладено трудові договори з вищезазначеними особами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач невірно кваліфікував порушення суб`єкта господарювання щодо порушення порядку оформлення трудових відносин, оскільки несвоєчасне повідомлення органів ДФС про прийняття на роботу відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 передбачає застосування штрафу за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції у межах спірних правовідносин не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту допущення позивачем до виконання робіт п`яти працівників без укладення трудового договору та жодним чином не зафіксоване вказане порушення в акті інспекційного відвідування.

Оцінюючи доводи сторін, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 р. по справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 р. по справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 р. по справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 р. по справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 р. по справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії"), згідно з якою право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваних припису про усунення виявлених порушень №ХК2428/1064/3НД/АВ/П від 26.10.2018 р. та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2428/1064/3НД/АВ/П від 26.10.2018 р.

Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2428/1064/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 р.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919) суму сплаченого судового збору у розмірі 6388,60 грн. (шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин