Рішення № 83511230, 05.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. справа 520/3839/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - Торшина-Дзюба Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001386/2 від 20.02.2019 р. Харківської митниці ДФС;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 807190/2019/01121 від 20.02.2019 р. Харківської митниці ДФС;

- стягнути з Харківської митниці ДФС (Код ЄДРПОУ: 39534151; Адреса; 61003, Харківська обл., місто Харків, вулиця Короленка, будинок 16-Б) за рахунок бюджетних асигнувань па користь позивача - ОСОБА_1 (код ІПН: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації (поштова адреса): АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) гри. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5499,85 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят п`ять копійок) грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачем надано всі підтверджуючі вартість введеного на митну територію України автомобіля документи, за ціною договору.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що позивачем не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується його автомобілю, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У судовому засіданні 17.07.2019 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якій вказав на помилковість доводів відповідача.

Представник відповідача скористався своїм правом та через канцелярію суду 02.08.2019 року (вх. № 01-26/46605/19) надав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 05.08.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 19.02.2019 року до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС особою уповноваженою на декларування ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № UA807190/2019/006264 (далі - МД) на товар «Легковий автомобіль марки: LEXUS, модель RХ300 - 1 шт., що був у використанні, для користування по дорогах загального користування, призначений для перевезення пасажирів. Тип двигуна - бензин, з робочим об`ємом циліндрів двигуна V=2995 куб. см., VIN: НОМЕР_3 ...».

Відповідно до відомостей граф 8 та 9 вказаної МД одержувач та особа відповідальна за фінансове врегулювання ОСОБА_1 .

У вказаній МД декларантом була визначена та заявлена за основним методом митна вартість ТЗ позивача у розмірі 2300,00 Євро на підставі інвойсу від 19.12.2018 № ІТКЕ-0010-2115.

Для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача особою, уповноваженою на декларування товарів ФОП ОСОБА_2 були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД:

- за кодом "0380" інвойс № ІТКЕ-0010-2115 від 19.12.2018;

- за кодом "d1721" -акт митного огляду від 18.02.2019;

- за кодом "d2800" технічний паспорт ТЗ НОМЕР_5 від 22.02.2017;

- за кодом "d4207" договір про надання послуг митного брокера від 14.02.2019;

- за кодом "d9000" інші некласифіковані документи (картка фізичної особи-платника податків від 09.06.1997);

- за кодом "d9202" касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 14.02.2019;

- за кодом "d9802" паспорт фізичної особи.

Як вбачається з відзиву на позов, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу ( надалі - ТЗ) позивача посадовими особами митного поста "Харків-автомобільний", АСМО Інспектор згенеровано профіль ризику (код 105-2: Контроль правильності визначення митної вартості товарів): вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов 'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу ля визначення В за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - EUR, вартість - 6990,00.

19.02.2019 року до відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці ДФС підрозділом митного оформлення був направлений запит № 1586 «щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості».

Як вбачається зі зміст відзиву на позов та підтверджено у судовому засіданні, позивачем, всупереч вимогам ч. 1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з МД №UА807190/2019/006264 від 19.02.2019 не було подано до митниці жодного банківського платіжного документа, який стосується оплати ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї МД реквізитів документа за кодом "3001", який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. Вищевказаним підтверджується, що до митниці разом з МД не було подано усі документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, та які повинні підтверджувати митну вартість.

За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 2300,00 Євро визначена на підставі інвойсу від 19.12.2018 № ІТRЕ-0010-2115, не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України. Разом із цим, до митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Вищевикладеним підтверджується, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з МД №ІІА807190/2019/006264 від 19.02.2019, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

19.02.2019 року у телефонному режимі посадовою особою митниці декларанту було запропоновано надати додаткові документи у відповідності до статті 53 МКУ, у зв`язку з технічним збоєм роботи програми АСМО Інспектор, який не дав можливості відправити повідомлення в електронному вигляді. Того ж дня, після налагодження роботи АСМО Інспектор, з декларантом було проведено консультацію, та надіслано електронне повідомлення, в якому було доведено рівень митної вартості, який був в наявності у митного органу, а саме: 7174,41 Євро (відповідно звіту про оцінку транспортного засобу SCHWACKE від 19.02.2019 SCHWACKE -Соde: 40590020).

19.02.2019 року декларантом був надісланий лист № 42/190219 щодо неможливості надання додаткових документів та з проханням про надання рішення про коригування митної вартості товару (копія листа додається). Додаткових документів для підтвердження митної вартості ТЗ декларантом не надавалось.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій посадовими особами митниці митним органом була досліджена цінова інформація щодо оцінки транспортних засобів, яка міститься у каталогах програмного продукту SCHWACKE, та встановлено, що вартість транспортного засобу за VIN-кодом НОМЕР_3 складає згідно звіту про оцінку ТЗ SCHWACKE №274552/29280881 від 19.02.2019 (SCHWACKE -Соde: 40590020) - 7174,41 Євро.

Враховуючи вищевикладене, Харківською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №11А807000/2019/001386/2 від 20.02.2019 за резервним методом.

В графі 33 вказаного рішення наведено обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості ТЗ позивача методів визначення митної вартості товарів, передбачених ст.ст.58 - 63 МКУ, джерелом коригування є митна декларація є UA807190/2019/006264 від 19.02.2019 (а.с.70).

Враховуючи неможливість здійснення подальшого митного оформлення товару, в зв`язку з невірним визначенням його митної вартості, 08.02.2019 Харківською митницею ДФС була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/01121, якою було відмовлено в митному оформленні ТЗ позивача за ЕМД №UA807190/2019/001386/2 від 20.02.2019 .

Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг за новою митною декларацією МД №807190/2019/006613 від 20.02.2019.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001386/2 від 20.02.2019 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 807190/2019/01121 від 20.02.2019 р. стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Згідно ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів документи.

При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Класифікатор документів, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 (далі - Класифікатор документів).

Згідно ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.1-2 ст. 54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ч.5 ст.54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, (далі - Методичні рекомендації) у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до положень ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).

Розглядаючи вказану справу, суд вказує, що контроль правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленого до митного оформлення за вказаною ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками, а підставою прийняття спірних рішення та картки відмови стало невиконання позивачем, на думку митного органу, вимог п.4 та п.6 ч.2 ст.53 МК України, що полягало у непідтвердженні митної вартості ТЗ в контексті витрат на транспортування, та ненадання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов та було підтверджено відповідачем під час розгляду справи, позивачем не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується його автомобілю, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з розділом ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Системно аналізуючи вищевказане норми права, суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем, разом з МД №UA807190/2019/006264 від 19.02.2019 не було надано жодного банківського документу, що стосується його транспортного засобу, що підтверджується відомостями графи 44 цієї МД.

У судовому засіданні 05.08.2019 року представник позивача пояснив, що транспортування автомобілю здійснювалось за рахунок власних коштів декларанта, що, на думку представника позивача, підтверджується виключно інвойсом від 19.12.2018 року, який було додано до митної декларації.

При цьому, суд також враховує, що 17.04.2019 року позивач лише разом з позовною заявою надав до суду платіжне доручення в іноземній валюті від 17.12.2018, тоді як предметом оскарження є рішення митниці про коригування митної вартості ТЗ позивача, датоване 20.02.2019.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст.2 КАСУ при вирішенні питання щодо законності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості ТЗ позивача, мають враховуватись саме ті відомості та документи, які були заявлені та подані до митниці декларантом разом з МД або додатково після запиту митницею додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, тобто ті, які мала в наявності посадова особа митниці станом на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості ТЗ позивача.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послух до товарів:

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту

Представник відповідача у своїх письмових запереченнях від 02.08.2019 року вказав, що ТЗ декларанта був придбаний в Італії, потім був доставлений до Польщі на ім`я ОСОБА_3 , і вже потім ввезений на митну територію України на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується прінт - скрином.

За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 2300,00 Євро визначена на підставі інвойсу від 19.12.2018 № ІТRE-0010-2115, не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця звезення на митну територію України. Разом із цим, до митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені обставини обумовили наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленої у МД, що стало підставою для витребування додаткових документів.

Таким чином, висновок відповідача, щодо сумнівів у правильності заявленої позивачем митної вартості ТЗ за ціною договору є обґрунтованим, оскільки надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості ТЗ та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього.

Відтак, відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства, так як митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.

При цьому, суд враховує відомості, зазначені у МД №ІUА807190/2019/006613 від 20.02.2019, а саме:

- у графі 43 в лівому підрозділі зазначено порядковий номер « 6», що відповідає резервному методу визначення митної вартості товарів, а у правому відсутні будь-які відомості;

- у колонці «Спосіб платежу» графи 47 зазначено виключно код способу розрахунку « 01»;

- у графі 48 відсутні будь-які відомості.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що позивачем при поданні МД №UА807190/2019/006613 від 20.02.2019 самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості та в повному обсязі сплачено митні платежі за цією декларацією без забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Отже, зважаючи на положення п.2 ч. 3 ст.52, п.5 ч.2 та ч.7 ст.55 МКУ, відомості, зазначені у графах 43, 47, 48 МД № UA807190/2019/006613 від 20.02.2019 свідчать про те, що позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг на умовах, передбачених ч.7 ст.55 МКУ для випадку, коли декларант не згоден з рішенням про коригування митної вартості товарів, а фактично погодився із митною вартістю, визначеною Харківською митницею ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/0013 86/2 від 20.02.2019.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україні відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VШ цього Кодексу та цією главою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.2 ст. 54 МК України).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч.2 ст. 58 МК України).

Встановлені судом та підтверджені в ході розгляду справи обставини відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МКУ), транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МКУ), а також розбіжності стосовно дійсної вартості ТЗ позивача, виключали можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість ТЗ.

Також, відповідно до наданих до митного оформлення документів (враховуючи і додатково надані) відповідач не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного з огляду на наступне.

У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження, виробник.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку, країна походження, виробник.

Однак, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки, в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було.

В той же час, методи на основі віднімання вартості та додавання вартості не були використані у зв`язку з відсутністю даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості на основі даних методів.

Крім того, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі "ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання".

Окрім того, відповідно до підпараграфів 2(а), 2(Ь), 2(с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) редакція від 15.04.1994 оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості (а).

Таким чином, орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на "дійсній вартості".

Суд зазначає, що відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі № 826/14258/15 адміністративне провадження №К/9901/23135/18, постанова від 02.04.2019 по справі №815/4150/14 адміністративне провадження №К/9901/3483/18 щодо нормативного регулювання подібних спірних правовідносин: "Обов`язок доведення митної ціни товарів лежить на позивачу" .

Зважаючи на положення МКУ та зазначений висновок Верховного Суду, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок доведення правильності визначення митної вартості свого ТЗ.

Стосовно позиції позивача щодо обґрунтованого використання відповідачем бази ЄАІС, то суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.31 МКУ проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно- телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 МКУ можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положенням про САІС, затвердженим наказом Державної митної служби України від 04.11.2010 №1341, встановлено, що ЄАІС це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов`язаних інформаційних систем.

Згідно з пунктом 5 «Джерела довідкової інформант як« можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, посадовими особами митного органу лід час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися,, зокрема, такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку: інформацію, отриману від ДФС. про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформацію отриману з мереж: Інтернет.

Відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій посадовими особами митниці була досліджена цінова інформація щодо оцінки транспортних засобів бувших у використанні, яка міститься у каталогах програмного продукту SchwakeNet, та встановлено що вартість транспортного засобу за VIN-кодом НОМЕР_3 складає згідно звіту про оцінку ТЗ SCHWAKE №274552/29280881 від 19.02.2019 (SCHWAKE -СоDE: 40590020) - 7174,41 Євро.

Також, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майка України від 24.11.2003 №142/5/2092 зі змінами затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Пунктом 7.35 Методики встановлено, що у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі. зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Провідними країнами-експортерами КТЗ є: Німеччина - для КТЗ європейських і японських виробників; США - для КТЗ американського сипку автомобілів; Російська Федерація - для КТЗ виробництва країн СНД.

Крім зазначеного, використання електронного довідника «SCHWAKE» передбачено наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», пунктами 1.1, 1.2 якого зобов`язано начальників митниць забезпечити постійний контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів за форм) лами, зазначеними в п. 7.35 Методики, а також забезпечено підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації- довідниками:»Superschwacke», «Schwackeliste», «Schwackeliste Trailertax» видавництва «Еurotax», «User Car Guide», «Тravel Treiler Guide» видавництва «Kelley Blue Book Auto market report», з обов язковим оновленням щокварталу.

Стосовно посилання позивача на Тимчасовий порядок використання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077, (далі - Тимчасовий порядок), то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Тимчасового порядку визначено, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. де 25 листопада 2018 р., а також:

1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалось шляхом вчинення дій, усного декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа;

2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно.

Відповідно до Опису алгоритмів системи форматно-логічного контролю правильності заповнення граф вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служи України від 25.11.2010 №1424, у графі 37 "Процедура" проставляється код процедури переміщення відповідно до заявленого митного режиму. У першому підрозділі графи проставляється чотиризначний код, перші дві цифри якого - код митного режиму відповідно до Класифікатора митних режимів ("40" - імпорт, випуск для вільного обігу), наступні дві - код попереднього митного режиму згідно з Класифікатором митних режимів. Якщо попередній митний режим відсутній, то третьою та четвертою цифрами коду проставляється "00". У графу 37 МД №UА807190/2019/006264 від 19.02.2019 занесено інформацію "4000", що в свою чергу вказує на те, що транспортний засіб був вперше ввезений на митну територію України, тому на дані правовідносини Тимчасовий порядок не поширюється.

Досліджуючи вказане рішення про коригування митної вартості № UA807000/2019/001386/2 від 20.02.2019 р. Харківської митниці ДФС, суд встановив, що таке в повній мірі відповідає вимогам ч.2 ст. 55 МК України, оскільки, у графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначена наступна інформація: щодо проведення консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено в електронному повідомленні, направленому декларанту; щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.54-63 МКУ; щодо наявної в митного органу цінової інформації, використаної в якості джерела коригування; щодо вичерпного переліку вимог про надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів: направлено електронним повідомленням; щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; щодо права декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються та права оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Згідно ч.12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та, водночас, про законність оскаржуваних рішення та картки відмови відповідача.

Суд вказує, що висновки, за результатами розгляду вказаної справи узгоджуються з висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що містяться в постанові від 15 травня 2018 року (справа №809/1260/17), яку судом враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/001386/2 від 20.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 807190/2019/01121 від 20.02.2019 р.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати усього у розмірі 5499,85 грн.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Так, представником позивача до позовної заяви надані: договір про надання правової допомоги № 16 від 20.03.2019 року, копію свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю № 1908; копія акту приймання-передачі послуг від 22.03.2019 року № 90, копію рахунку - фактури № 90 від 22.03.2019 року, копія банківського чеку від 25.03.2019 року.

Судом встановлено, що сума гонорару була визначена фіксованою сумою та сплачена ще до розгляду справи в суді - 25.03.2019.

Щодо встановлення фіксованої суми гонорару за надання правової допомоги суд зазначає, що договором не визначений конкретний результат надання правової допомоги, не визначено, на якій саме стадії розгляду справи обов`язки адвокатського бюро будуть вважатися виконані відповідно до сплаченої суми гонорару в розмірі 5499,85грн.

З даного переліку документів вбачається, що передбачений ч,4 ст.134 КАСУ, як обов`язковий доказ, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - відсутній.

Суд зазначає, що додаткова угода № 1 до договору № 16 від 20.03.2019, якою передбачено обсяг професійної правової допомоги з зазначенням часу, необхідного для надання кожної конкретної послуги та її вартість, не може бути прирівняна до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки 20.03.2019 адвокат не міг наперед передбачити, скільки часу йому знадобиться для вивчення судової практики з порушеного Клієнтом питання та складення позовної заяви.

При цьому, надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не узгоджуються між собою в частині змісту та визначених сторонами термінів виконання.

Так, пунктом 3.6 Договору № 16 передбачено, що обов`язки Бюро з надання Клієнту правової (правничої) допомоги вважаються виконаними повністю після підписання Клієнтом акту прийому-передачі послуг та/або отримання Клієнтом рахунку, а 22.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1, як невід`ємний додаток до Договору № 16 від 20.03.2019, якою визначено вартість однієї години роботи адвоката, перелік послуг, їх тривалість та вартість, а також передбачено строки оплати наданої правової допомоги;

Окрім того, суд звертає увагу, що рахунок на оплату № 90 від 22.03.2019 року оплачений 25.03.2019, а датою позовної заяви значиться 17.04.2019, що не узгоджується з умовами договору.

При цьому, суд вказує на безпідставність визначення у позовній заяві окремими послугами надання консультації, вивчення судової практики з порушеного клієнтом питання, а також вивчення письмових документів клієнта, оскільки вони охоплюються послугою по складенню та поданню позовної заяви до суду, так як неможливо скласти позовну заяву, не ознайомившись з письмовими документами клієнта.

Таким чином, фактичний обсяг послуг, наданих адвокатом позивачу по даній судовій справі, та розрахунок вартості цих послуг не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що надані представником позивача до суду докази не доводять співмірності розміру витрат на правничу допомогу адвоката часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви щодо відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Розподіл судових витрат в частині судового збору здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 серпня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.