Рішення № 83510346, 07.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 р. № 400/1114/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Галини Федорівни, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування вимоги від 22.03.2019 року № Ф-21877-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ФС у Миколаївській області (далі – відповідач) з вимогами про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року № Ф-21877/17.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що нею помилково подано звіт про суми нарахованого доходу за 2018 рік. Позивач подавала заяву про зняття актуальності звіту з ЄСВ, в зв`язку з його помилковістю, проте відповідачем направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Також позивач вказала, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач вказує, що є пенсіонером з 2016 року отже не повинна сплачувати ЄСВ.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в разі самостійного визначення зобов`язання у звіті, вони підлягають обов`язковій сплаті. Законодавством не передбачено право на самостійне виправлення помилок у звіті. Письмове звернення платника щодо визнання звіту нечинним немає законодавчих підстав.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

04.02.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, форма Д5.

25.02.2019 року позивачем направлено заяву відповідачу про зняття актуальності звіту з ЄСВ Додаток № 5 «Звіт про суми нарахованого доходу з застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску « за 2018 рік, в зв`язку з його помилковістю складання та подання.

12.03.2019 року відповідачем надано відповідь на заяву, в якій зазначено що ОСОБА_3 04.02.2019 року подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік , чим самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску в сумі 23034,36 грн. Якщо такими особами самостійно визначено зобов`язання у звіті, то вони підлягають обов`язковій сплаті.

Головним управлінням ДФС у Миколаївській області 22.03.2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21877-17 про те, що станом на 28.02.2019 року у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 23022,25 грн. Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску відносить фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі, Закон №1058), пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону № 1058 та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Однак визначення статусу "пенсіонера за віком" передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.

Таким чином, частина четверта статті 4 Закону № 2464 передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058, виключно на добровільних засадах.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2016 році позивач досягла загального пенсійного віку, про що свідчить пенсійне посвідчення та не заперечується відповідачем.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. На думку суду, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Суд зазначає, що суб`єктом владних повноважень не доведена наявність договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У контексті наведеного, суд вважає, що у спірному випадку, у позивача існували передбачені законом пільги та відсутній обов`язок щодо подання звіту зі сплати єдиного соціального внеску. Отже, приймає до уваги твердження позивача, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма №Д5 був поданий ним помилково.

Твердження відповідача, про відсутність у Порядку «формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Водночас, в абзаці 2 частини 1 статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, нарахування їй недоїмки шляхом винесення оскаржуваної вимоги є протиправним.

Таким чином, з урахування норм частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що винесена Головним управлінням ДФС у Миколаївській області та оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку суду, у позивача відсутній обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Галини Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року № Ф-21877-17.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Фізичної особи-підприємця Лук`янової Галини Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник