Рішення № 8351010, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/59327.01.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/593

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 149786,80 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Жовніренко О.В. від відповідача - Висотенко І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –Комітет) про стягнення 132370,41 грн. інфляційних нарахувань, 17416,39 грн. відсотків річних, а всього –149786,80 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Договору відповідального зберігання № 80/249/17 від 19.09.2002 р., позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач зобов'язався відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню.

Проте, відповідач несвоєчасно відшкодував позивачу понесені витрати по зберіганню матеріальних цінностей за період зберігання з 01.01.2002 р. по 31.01.2008 р. на загальну суму 478128,60 грн., в зв’язку з чим позивач звернувся в господарський суд міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 132370,41 грн. інфляційних нарахувань та 17416,39 грн. відсотків річних.

Ухвалою від 06.11.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 04.12.2010 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 27.01.2010 р.

Представник відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із позовом та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.01.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2002 р. між сторонами по справі укладено договір № 80/249/17 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (надалі –Договір).

За умовами зазначеного Договору позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню.

Відповідно до умов п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат (з урахування податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітентом та зберігачем. У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року. Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання комітентом акта встановленої форми.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.3 Договору встановлений з моменту його підписання і діє протягом всього строку зберігання цінностей.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 ЦК УРСР, гл. 66 ЦК України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до умов Договору позивач протягом періоду з 01.01.2002 р. по 30.09.2004 р. зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 327778,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2007 р. у справі № 44/388-т стягнуто 327778,40 грн. основного боргу за період з 01.01.2002 р. по 30.09.2004 р.

Відповідно до умов Договору позивач протягом періоду з 01.10.2004 р. по 31.01.2008 р. зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 150350,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2008 р. у справі № 15/520-т стягнуто 150350,20 грн. основного боргу, 10949,90 грн. інфляційних витрат та 6302,10 грн. відсотків річних за період з 28.04.2007 р. по 10.07.2007 р.

Позивач 31.12.2008 р. надіслав відповідачу листа № 18-144 з вимогою сплатити інфляційні нарахування та відсотки річних у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за Договором, яка стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2007 р. у справі № 44/388-т та рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2008 р. у справі № 15/520-т. Проте, відповіді на лист відповідач не надав та вимоги не задовольнив.

Відповідач платіжним дорученням № 4877 від 26.11.2008 р. перерахував на рахунок позивача стягнуту відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2007 р. у справі № 44/388-т заборгованість, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2008 р. по виконавчому провадженню № 3614641.

Також, відповідач платіжним дорученням № 6024 від 30.04.2009 р. перерахував на рахунок позивача стягнуту відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2008 р. у справі № 15/520-т заборгованість, що підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби № 4416-0-26-09-25/6 від 10.06.2009 р.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 111772,43 грн. інфляційних нарахувань, 14116,92 грн. відсотків річних за період з 21.06.2007 р. по 25.10.2008 р., тобто після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості у справі № 44/388-т та до перерахування стягнутої заборгованості.

Також позивач просить стягнути з відповідача 20597,98 грн. інфляційних нарахувань, 3299,47 грн. відсотків річних за період з 07.08.2008 р. по 30.04.2009 р., тобто після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості у справі № 15/520-т та до перерахування стягнутої заборгованості.

Відповідач у своєму відзиві не погоджується з заявленими позовними вимогами посилаючись на необґрунтованість їх нарахування.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права і інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Водночас, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов’язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 132370,41 грн. інфляційних нарахувань, 17416,39 грн. відсотків річних відповідно до договору від № 80/249/17 від 19.09.2002 р. є законними та обґрунтованими.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Беручи до уваги викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи те, що позивачем внесено мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, суд частково повертає державне мито (ст. 47 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 132370 (сто тридцять дві тисячі триста сімдесят) грн. 41 коп. інфляційних нарахувань, 17416 (сімнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 39 коп. відсотків річних, 1497 (одну тисячу чотириста дев’яносто сім) грн. 86 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385) зайве сплачене державне мито в розмірі 290 (двісті дев’яносто) грн. 39 коп., перераховане платіжним дорученням № 9433 від 14.07.2009 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 05.02.2010 р.