Рішення № 83510048, 08.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р. справа № 300/1239/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних суми від 19.04.2019 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу як особі, інвалідність ІІ групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як особі, інвалідність ІІ групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.01.2016 при первинному огляді йому встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 03.01.2018 при повторному огляді йому встановлено II групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, без переогляду.

17.01.2018 позивач звернувся до Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги йому як особі, інвалідність II групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби.

30.05.2018 ОСОБА_1 одержав повідомлення від Івано-Франківського ОВК від 21.05.2018 за №11/700 про те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи, подані позивачем, без реалізації.

Позивач відмічає, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 17.09.2018 в справі №809/1008/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, визнав бездіяльність Міністерства оборони України протиправною та зобов`язав Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 17.01.2018.

18.05.2019 ОСОБА_1 одержав від Департаменту фінансів Міністерства оборони України повідомлення про те, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

01.07.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 24.06.2019 за №1/67, згідно змісту якого слідує, що третя особа позов не визнає та зазначає, що вини та претензій до Івано-Франківського обласного військового комісаріату немає (а.с. 48-49).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.07.2019 (а.с. 56-60). Згідно змісту відзиву від 04.07.2019 за №549, відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується та просить в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на те, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 03.01.2018, а з 01.01.2017 встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Таким чином, статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Представник відповідача зазначає також, що відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підпункту 3 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975, розмір одноразової грошової допомоги для осіб, звільнених з строкової військової служби, в яких II група інвалідності, становить 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Враховуючи те, що станом на 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 378,00 грн., сума одноразової грошової допомоги буде становити 124 020,00 грн., якщо взяти за основу день встановлення другої групи інвалідності (03.01.2018), прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 є 1 762,00 грн., то сума одноразової грошової допомоги буде 158 580,00 грн., що є меншим ніж вже виплачена одноразова грошова допомога позивачу в розмірі 206 700,00 грн., а тому відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Враховуючи наведене, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності позовну заяву, відзиви та письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 13.01.2016 при первинному огляді вперше встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строком на 1 рік, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0629534 від 13.01.2016 (а.с. 37).

23.12.2016 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, без переогляду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0779683 від 23.12.2016 (а.с. 38).

21.07.2017 ОСОБА_1 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, як інваліду III групи, яку позивач отримав в сумі 206 700,00 грн., що не заперечується відповідачем.

03.01.2018 при повторному огляді позивачу встановлено II групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, без переогляду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0790758 від 03.01.2018 (а.с. 39).

17.01.2018 позивач звернувся до Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги йому як особі, інвалідність II групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби.

18.01.2018 Івано-Франківський ОВК надіслав заяву ОСОБА_1 зі всіма додатками, що передбачені пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Івано-Франківський ОВК листом від 21.05.2018 за №11/700 повідомив позивача про те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України за вихідним №248/3/6/1244 від 07.05.2018 повернув його документи без реалізації.

Вважаючи таку бездіяльність Міністерства оборони України протиправною, позивач в червні 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту свого порушеного права.

17.09.2018 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі №809/1008/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Міністерства оборони України протиправною та зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 17.01.2018 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі інвалідність II групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служи.

Дане рішення суду від 17.09.2018, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, та, як наслідок, набрало законної сили.

Надалі 18.05.2019 позивач одержав від Департаменту фінансів Міністерства оборони України повідомлення про те, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги. До повідомлення також долучено витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2019 за №45, затверджений Міністром оборони України від 22.04.2019.

Вважаючи таку відмову відповідача в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час встановлення II групи інвалідності), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 вищенаведеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно частини 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 за №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 за №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 за №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно підпункту 1 пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

При цьому, згідно пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу призначено 21.07.2017 одноразову грошову допомогу згідно пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, як інваліду III групи.

Так, згідно пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (на час встановлення позивачу вперше ІІІ групи інвалідності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Також суд встановив, що II групу інвалідності позивачу встановлено до спливу двох років з моменту призначення вперше ІІІ групи інвалідності.

Таким чином, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року з урахуванням виплаченої суми.

При цьому, суд зазначає, що аналогічного висновку дійшов Івано-Франківський окружний адміністративний суд в рішенні від 17.09.2018, яке набрало законної сили в справі №809/1008/18, в якому зазначено, що ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності (03.01.2018) у відповідності до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975.

Так, згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наслідок, висновки та обставини, встановлені у вищевказаному рішенні від 17.09.2018, не потребують доказування.

Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із вимогами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, відповідач, враховуючи висновки Івано-Франківського окружного адміністративного суду в рішенні від 17.09.2018, мав прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Посилання відповідача у протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2019 за №45, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, на правову позицію Верховного суду у постанові від 12.02.2019 по справі №816/1458/18 є помилковим, адже, як було зазначено вище, ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності (03.01.2018) у відповідності до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975.

Окрім того, згідно постанови Верховного суду у від 12.02.2019 по справі №816/1458/18, предметом спору у цій справі є вимога позивача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу вперше як інваліду ІІ групи та судом досліджувався тримісячний строк звернення позивача про виплату йому допомоги.

У даній справі №300/1239/19 позивачу вже призначено грошову допомогу як інваліду ІІІ групи, та у зв`язку із встановленням йому протягом двох років ІІ групи інвалідності, він звернувся до відповідача згідно пункту 8 Порядку №975 та частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII про призначення і виплати йому грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Таким чином, посилання відповідача на частину 2 статті 16-2 Закону №2011-XII є також помилковим, оскільки дана норма регулює розмір одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, а позивачу вперше призначено грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026, код ЄДРПОУ 07742609), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.04.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі, інвалідність II групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як особі, інвалідність II групи якої настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, після звільнення з військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.