Рішення № 83509771, 20.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/3001/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій з урахуванням уточнень від 16.04.2019 року позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з квітня 2018 року по серпень 2018 року, з листопада 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та виплатити заборгованість по ній з квітня 2018 року по серпень 2018 року, з листопада 2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості по пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. У період з квітня по серпень 2018 року, а також з грудня 2018 року по теперішній час позивачу не нараховується та не виплачується пенсія. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки порушене його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08 травня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської у місті Дніпрі ради від 12.07.2018 року № 28 прийнято рішення про припинення виплати позивачу пенсії як внутрішньо переміщеній особі у зв`язку з не підтвердженням проживання заявника за задекларованою адресою з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, а рішенням від 13.09.2018 року № 37 прийнято рішення про відновлення позивачу соціальних виплат як внутрішньо переміщеній особі з 01.05.2018 року. У період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась в повному обсязі. Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було отримано лист Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті ради від 21.11.2018 року про те, що видана ОСОБА_1 Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.07.2016 року № 1241012769 була скасована 06.08.2018 року, відповідачем припинено виплату пенсії з грудня 2019 року. Стосовно нарахованої пенсії за період 01.05.2018 року по 30.09.2018 року та за грудень 2018 - січень 2019 року у розмірі 68899,32 грн., зазначають, що вказані суми обліковуються на спеціальному рахунку пенсійного органу та для її виплати встановлено окремий порядок, визначений Кабінетом Міністрів України. Таким чином, при виплатах пенсії ОСОБА_1 відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійний посвідченням НОМЕР_3 серії НОМЕР_2 .

Згідно з Довідкою від 29.07.2016 року № 1241012769 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Позивач був взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яке реорганізовано в Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (на теперішній час - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області).

Розпорядженням № 19905 від 11.10.2016 року від 02.09.2014 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії: вид пенсії - за віком, дата перерахунку 11.10.2016 року попереднього 11.08.1997 року, вид перерахунку - облік справи, призначеної в минулих роках.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується той факт, що починаючи з 01.05.2018 року позивачу припинено виплату пенсії.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача (понад 60 днів за місцем проживання) та прийнято рішення про призупинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01.05.2018 року.

Матеріалами справи підтверджено, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради прийнято рішення від 12.07.2018 року №28 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії як внутрішньо переміщеній особі у зв`язку з не підтвердженням проживання заявника за задекларованою адресою з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року.

Розпорядженням начальника Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 17.07.2018 року призупинено виплату пенсії позивачу на підставі рішення комісії від 12.07.2018 року №28.

З матеріалів справи вбачається, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради прийнято рішення від 13.09.2018 року №37 про відновлення виплати позивачу пенсії як внутрішньо переміщеній особі у зв`язку із підтвердженням фактичного місця проживання.

З матеріалів пенсійної справи, копія якої залучена до матеріалів справи, вбачається, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.

В період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась в повному обсязі на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується матеріалами справи.

Судом також встановлено, що 23.11.2018 року відповідачем було отримано лист Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 21.11.2018 року № 11-06/974, яким пенсійний орган було повідомлено, що Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.07.2016 року № 1241012769, видана гр-ну ОСОБА_1 скасована 06.08.2018 року згідно з п. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та п. 8 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

Розпорядженням начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26.11.2018 року призупинено виплату пенсії позивачу на підставі листа Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 23.11.2018 року № 590/03-05/25 про скасування довідки ВПО від 29.07.2016 року № 1241012769.

11.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії.

Листом за вих. № 1957/Ф-09 від 25.03.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що пенсія за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року та за період з грудня 2018 року по січень 2019 року у розмірі 68899,32 грн. нарахована та обліковується окремо на спеціальному рахунку та буде виплачуватись в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення по справі виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу приписів частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Приписами частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Проте, як вбачається з матеріалів пенсійної справи, виплата пенсії позивачу була припинена пенсійним органом з 01.05.2018 року на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», оскільки була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання.

В подальшому, відновлення пенсійних виплат відповідачем не здійснювалось у зв`язку із винесенням Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради рішення від 12.07.2018 року №28 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, оскільки позивачем не було підтверджено проживання за задекларованою адресою.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першої статті 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, статтею 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 статті 12 Закону № 1706-VII ).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. ч. 1 статті 12 Закону № 1706-VII ).

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 (надалі - Порядок № 365), соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

З вищеописаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

В свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 та від 08.06.2016 року № 365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

З відзиву на позовну заяву вбачається, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 року відбулось на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», у зв`язку із виявленням тривалої відсутності позивача (понад 60 днів) за місцем проживання. При цьому, відповідачем до суду не надано доказів винесення будь - якого рішення (розпорядження) про припинення виплати пенсії саме з 01.05.2018 року.

Розпорядженням же начальника Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 17.07.2018 року призупинено виплату пенсії позивачу на підставі рішення комісії від 12.07.2018 року №28. На підставі вказаного розпорядження виплата пенсії позивачу не здійснювалась до 30.09.2018 року, що не заперечується сторонами.

Водночас, суд зазначає, що Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте розпорядження від 17.07.2018 року про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії, не містить не тільки з якого періоду припиняється виплата, але і не зазначено підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що підставою для зупинення виплат пенсії позивачу з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року стала інформація про не підтвердження проживання заявника за задекларованою адресою суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не було доведено наявності будь-яких правових підстав для припинення виплати позивачу пенсії відповідно до вищевказаних норм законодавства.

При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу у порушення вимог статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без необхідних у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії.

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018 року.

Щодо доводів відповідача стосовно правомірності винесення розпорядження від 26.11.2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018 року на підставі листа Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 11-06/974 від 21.11.2018 року про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1241012769 від 29.07.2016 року, суд зазначає, що вказані твердження не приймаються до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини 2 ст. 49 норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідач, припиняючи пенсійні виплати позивачу, посилається як на підставу таких дій на п.5 ст.49 Закону №1058.

Проте суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає підставу припинення або зупинення пенсійних виплат - скасування довідки внутрішньо-переміщеної особи в зв`язку з відсутністю цієї особи на місцем проживання, вказаним в довідці.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки з грудня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 06.08.2018 року, не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 1058.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі № 243/7027/17.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах пенсійної справи знаходиться інформація про відновлення соціальних виплат ОСОБА_1 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 21.03.2019 року № 12. Між тим, будь - яких рішень по відновленню виплати пенсії позивачу на підставі вказаного рішення відповідачем не приймалось. Докази про нарахування та виплату пенсії позивачу за період з 01.02.2019 року до суду не надано, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних відносинах.

Судом встановлено, що пенсія з січня по квітень 2018 року та з жовтня по листопад 2018 року була нарахована та виплачена позивача у повному обсязі.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховувалась але не виплачувалась пенсія за періоди з 01.05.2018 по 30.09.2018 та з грудня 2018 року по січень 2019 року, а не з квітня 2018 року по серпень 2018 року та з листопада 2018 року, як вказує позивач у позові. При цьому, починаючи з лютого 2019 року пенсійні виплати відповідачем не нараховувались та не виплачувались.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розпорядження від 17.07.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 до з`ясування на підставі рішення комісії УСЗН від 12.07.2018 року № 28» та від 26.11.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням довідки №1241012769 від 29.07.2016 року на підставі листа УСЗН від 23.11.2018 року № 590/03-05/25», оскільки саме вони є тими рішеннями, які впливають на права та інтереси позивача та створюють для нього юридичні наслідки, і у такий спосіб, права позивача будуть відновлені.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи було встановлено, що за заявою позивача від 13.03.2019 року про відновлення виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 25.03.2019 року за вих. №1957/Ф-09 (тобто, до моменту звернення позивача із позовом до суду) заявника було повідомлено про відсутність підстав для виплати пенсії за період 01.05.2018 по 30.09.2018, з грудня 2018 року по січень 2019 року та поновлення нарахування та виплати пенсії з 01.02.2019 року. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідачем вирішувалось питання відновлення пенсійних виплат на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 21.03.2019 року № 12 про відновлення соціальних виплат ОСОБА_1 .

Вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про нарахування та виплату позивачу пенсії починаючи з 01.02.2019 року, у зв`язку із чим, з метою захисту прав та інтересів позивача в і цій частині суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити виплату позивачу пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 31.12.2018 року по грудень 2019 року та нарахування та виплату пенсії, починаючи з лютого 2019 року.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням уточнення періодів невиплати пенсії.

Приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів- у межах суми стягнення за один місяць.

Розподіл судових витрат вирішується у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 в період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року та не нарахування та виплати починаючи з 01.02.2019 року.

Скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.07.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 до з`ясування на підставі рішення комісії УСЗН від 12.07.2018 року № 28» та від 26.11.2018 року «Про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням довідки № 1241012769 від 29.07.2016 року на підставі листа УСЗН від 23.11.2018 року № 590/03-05/25».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) призначеної пенсії за віком з 01.02.2019 року та виплатити заборгованість за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року, з 01.12.2018 року по 30.01.2019 року включно.

Звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева