Ухвала суду № 83509745, 07.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 серпня 2019 р. Справа № 120/1291/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Салецького І.О.

представника третьої особи: Чубенко С.В.

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі

за позовом: ОСОБА_2

до: Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Релігійна громада Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Релігійна громада Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання протиправним та скасування наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації від 02.04.2019 №36 зареєстровано статут Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви зі зміною найменування на Релігійна організація "Релігійна громада Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

Дана реєстрація відбулася у зв`язку з переходом під юрисдикцію Православної Церкви України. Змінено також юридичну адресу релігійної громади, з с. Стрільчинці, АДРЕСА_1 . Квітнева АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 . Також, внесено зміни про керівника релігійної громади, якою стала ОСОБА_3 .

Разам з тим, відповідачем на адвокатський запит було повідомлено, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", рішення про зміну підлеглості релігійної громади ухвалюється загальними зборами релігійної громади, які можуть скликатися її членами. Відповідно до типових статутів релігійних громад є громади православного віросповідання, які об`єдналися для спільного здійснення права на свободу віросповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання. Отже, рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади ухвалюється не настоятелем парафії, не Парафіяльною радою, не Парафіяльними зборами, а загальними зборами релігійної громади не менше двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальні збори релігійної громади.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв за основу рішення загальних зборів Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 03.03.2019, оформлене протоколами №1 та №2 парафіяльних зборів Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 03.03.2019 та виніс наказ №36 від 02.04.2019 "Про реєстрацію статуту Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)", змінивши таким чином канонічну підлеглість та юридичну адресу релігійної громади.

Позивач вважає, що статут у новій редакції зареєстрований незаконно, оскільки відповідач приймаючи розпорядження прийняв за основу рішення зборів жителів села, як рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, при цьому порушуючи його право на свободу світогляду та віросповідання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 позовну заяву залишено без руху.

В межах строку, наданого судом на усунення недоліків, позивачем усунено недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 18.04.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2019 позовну заяву залишено без руху для надання до суду доказів сплати судового збору за подання позову, оскільки наданою позивачем квитанцією не підтверджено зарахування до Державного бюджету сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 03.05.2019, позивачем 11.05.2019 надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

10.06.2019 на адресу суду надійшов відзив представника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, у якому сторона відповідача заперечує проти заявленого позову, а також просить закрити провадження у справі. Мотивуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що виходячи з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги стосуються правомірності дій управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації (позивача) у новій редакції, внаслідок зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях третьої особи. Проте, оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції проведення загальних зборів 03.03.2019 та саме законності рішення, прийнятого на вказаних зборах, про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях. Тобто, у даному випадку, оскаржуються дії управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації з підстав порушення особами, які надали 15.03.2019 відповідні документи про зміну третьою особою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються законом та статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

Фактичною підставою звернення позивача із позовом до суду стали не стільки протиправні дії управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації, як дії осіб, які скликали загальні збори релігійної громади, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та протокол управлінню.

Таким чином, наданню правової оцінки діям управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації повинно передувати встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. В даному випадку, спір виник саме між членами релігійної громади села.

Відтак, відповідач вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свого цивільного особистого немайнового права на свободу світогляду і віросповідання.

Управління вважає, що спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного особистого немайнового права позивача.

Крім того, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі №806/3462/14 від 19 грудня 2018 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі та просила суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи просила суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Проаналізувавши пояснення учасників по справі, їх доводи та аргументи, правові підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, визначаючись щодо підсудності даного спору, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Згідно положень статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суд вказує, що у справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації у новій редакції. Проте оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як вбачається з встановлених обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Суд звертає увагу, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

До компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, хоч і мав владні - управлінські повноваження (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте прийнятий факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльної ради, парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Отже, наданню правової оцінки наказу суб`єкта владних повноважень передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. Окрім того, оскаржуване рішення зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й Релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник саме між засновниками, членами релігійної громади Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

Суд звертає увагу, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зважаючи на викладене, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, оскільки стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок також узгоджується із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №120/1309/19-а.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд вказує й на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю.

Статтею 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У свою чергу, суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільної юрисдикції.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений згідно з квитанцією від 10.05.2019 №0.0.1347909057.1.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Релігійна громада Пророка Божого Іллі села Стрільчинці Немирівського району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.

Повернути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з Державного бюджету України.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду в повному обсязі виготовлена 08.08.2019

Суддя Комар Павло Анатолійович