Ухвала суду № 83507645, 05.08.2019, Вишгородський районний суд Київської області

"05" серпня 2019 р. Справа № 363/3216/19

УХВАЛА

05 серпня 2019 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіної Альони Миколаївни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на майно, що їй належить у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . Позивачка в липні 2019 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175919825 від 01 серпня 2019 року видано свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру. Вважає, що встановлений законом термін для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин.

В поданій заяві про забезпечення позову представник позивача просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що відповідачка має намір продати вказану квартиру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Так, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, однак поданий позов містить вимоги немайнового характеру, що явно не співмірно із запропонованим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на вказану квартиру.

При вирішенні цієї заяви суд виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника. В даному випадку наявність такого ризику не доведено, а тому підстав для забезпечення позову не встановлено.

Тому підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову у суду немає.

Відтак, враховуючи характер спірних правовідносин та виходячи з висунутих у цій справі позовних вимог суд доходить висновку, що заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя