Рішення № 83506045, 11.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3530/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, суд, -

В С Т А Н О В И В

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати за нею майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , кількість кімнат – 2 (дві) , загальною площею 80,4 кв.м., житлова площа - 39,3 кв.м., знаходиться в осях 5-8 по вертикалі та осях Ж-Л по горизонталі, у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (прибудова), як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно Договору про пайову участь у фінансуванні будівництва № 01/26-12 від 26.12.2005 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку з повним виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором про пайову участь у фінансуванні будівництва № 01/26-12 від 26.12.2005 року, зокрема, здійснення інвестування в об`єкт нерухомого майна, та у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо будівництва, введення будинку в експлуатацію, оформлення права власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості, позивачу належать майнові права на цей об`єкт нерухомості, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

06 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом З ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

25 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, закрито підготовче провадження у справі за позовом З ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. До початку судового засідання надали письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав виколадених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідачів на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов?язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до положення статей 2, 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»)

В судовому засіданні встановлено, що 26.12.2005 року між ТОВ «Юга-Групп» та ОСОБА_1 укладено Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку № 01/26-12 , об`єктом якого є квартира № АДРЕСА_1 , кількість кімнат - 2 (дві), загальною площею 80,4 кв.м., житлова площа - 39,3 кв.м., знаходиться в осях 5-8 по вертикалі та осях Ж-Л по горизонталі, у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (прибудова).

Запланований термін завершення будівництва 4 квартал 2007 року.

Розмір пайової участі пайовика (вартість квартири) на день укладення сторонами цього Договору становить 414 284,00 грн.

Згідно п. 3.3.4 Договору після остаточного виконання пайовиком вимог розділів 4 цього Договору, введення будинку в експлуатацію, за кошти пайовика, протягом 60 днів з дня підписання Акту приймання-передачі квартири, оформити право власності пайовика на частину будинку-квартиру, визначену в п.п. 2.2 цього Договору. (а.с. 17-24)

За даними Довідки від 08.02.2019 року до Договору на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку № 01/26-12 від 26.12.2005 року ОСОБА_1 здійснила інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1 , кількість кімнат – 2 (дві) , загальною площею 80,4 кв.м., житлова площа - 39,3 кв.м., знаходиться в осях 5-8 по вертикалі та осях Ж-Л по горизонталі, у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (прибудова), в розмірі 100%, що складає 421 804,00 грн., у томі числі ПДВ у розмірі 71 697,33 грн.

Як передбачено ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто основний акт цивільного законодавства України фактично визначив три моменти виникнення права власності на об`єкт новоствореного нерухомого майна: один безумовний - момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством - момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» новозбудовані об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється. Згідно із ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена процедура його державної реєстрації, яка міститься у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

За змістом положень статей 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення Договору інвестування, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до положення статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання за позивачем майнових прав на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 , кількість кімнат – 2 (дві) , загальною площею 80,4 кв.м., житлова площа - 39,3 кв.м., знаходиться в осях 5-8 по вертикалі та осях Ж-Л по горизонталі, у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (прибудова), як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно Договору про пайову участь у фінансуванні будівництва № 01/26-12 від 26.12.2005 року, з підстав виконання позивачем умов Договору інвестування та сплати відповідачу стовідсоткової вартості загальної площі об`єкта фінансування, передача якого позивачу гарантована відповідачем після завершення будівництва спірного об`єкту нерухомості.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здачі відповідачем спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, а позивачем в свою чергу було сплачено відповідачу ТОВ «Юга-Групп» стовідсоткову вартість загальної площі спірного об`єкту інвестування, чим придбала право набути у власність об`єкт інвестування після здачі будівлі в експлуатацію, що, відповідно, засвідчує правомочність позивача, як власника таких майнових прав, отримати право власності на проінвестований об`єкт нерухомості в майбутньому.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача ТОВ «Юга-Групп» на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 318,04 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 182, 190, 331, 626 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 2-5, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК Укрїни, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , кількість кімнат – 2 (дві) , загальною площею 80,4 кв.м., житлова площа - 39,3 кв.м., знаходиться в осях 5-8 по вертикалі та осях Ж-Л по горизонталі, у будинку за адресою: АДРЕСА_3 (прибудова), як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно Договору про пайову участь у фінансуванні будівництва № 01/26-12 від 26.12.2005 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» на користь ОСОБА_1 4 318 гривень 04 копійок витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юга-Груп» (ЄДРПОУ 32253151, місце знаходження: 01004, м. Київ, вул. Володимирська, 46).

Суддя: