Рішення № 83505690, 06.08.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13394/17

провадження № 2/753/2461/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , відповідно є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються відповідачем. З початку опалювального сезону 2016 року, а саме з жовтня місяця у житловому будинку АДРЕСА_2 опалення в місцях загального користування було відключено, що підтверджується актом, складених працівниками СВП «Київські теплові мережі» та ПАТ «Київенерго». Відтак, починаючи з жовтня 2016 року по березень 2017 року, тобто упродовж всього опалювального сезону 2016 - 2017 року послуги з централізованого опалення місць загального користування у будинку АДРЕСА_2 відповідачем не надавались, однак, незважаючи на це за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а також за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року відповідач нараховував їй плату за послуги централізованого опалення місць загального користування, про що вносилися відомості до платіжної кватинції як про надану послугу із зазначенням її ціни. На підставі п.5 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважає дії відповідача щодо нарахування їй плати за послуги з централізованого опалення місць загального користування неправомірними, оскільки вона як споживач має право на зменшення розміру такої плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не у повному обсязі, зниження їх якості.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , діючий на підставі довіреності від 16 листопада 2017 року (а.с.44), позовні вимоги підтримали у редакції заяви про збільшення позовних вимог від 07 червня 2018 року (а.с.36) з тих же підстав та просили їх задовольнити: визнати неправомірними дії ПАТ«Київенерго», правонаступником якого є КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», щодо нарахування ОСОБА_1 плати за послуги з централізованого опалення місць загального користування у будинку АДРЕСА_2 за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а також за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 , діюча на підставі довіреності від 20 червня 2019 року (а.с.112), в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю вимог, вважаючи, що власники квартир, як співвласники місць загального користування, повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла, а визначення плати за їх опалення проводиться відповідно до Методики розрахунку кількості теплової інергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, що затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року. Щодо квартити позивачки, то розрахунок проведений у відповідності до обумовленої Методики та на підставі вихідних даних, що обліковувалися відповідачем на час здійснення нарахувань, й відповідно до вказаних вихідних даних, нарахування здійснені у відповідності до показань загальнобудинкового лічильника згідно пропорційності нарахувань по кожній квартирі.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , відповідно є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються відповідачем (а.с.37-43).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року у якості правонаступництва за правилом ст. 55 ЦПК України залучено у якості відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Позивачка вважає, що з початку опалювального сезону 2016 року, а саме з жовтня місяця у житловому будинку АДРЕСА_2 опалення в місцях загального користування указаного житлового будинку було відключено, що підтверджується актом, складених працівниками СВП «Київські теплові мережі» та ПАТ «Київенерго». Відтак, починаючи з жовтня 2016 року по березень 2017 року, тобто упродовж всього опалювального сезону 2016 - 2017 року послуги з централізованого опалення місць загального користування у будинку АДРЕСА_2 відповідачем не надавались, однак, незважаючи на це за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, а також за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року відповідач нараховував їй плату за послуги централізованого опалення місць загального користування, про що вносилися відомості до платіжної квитанції, як про надану послугу із зазначенням її ціни. На підставі п.5 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважає дії відповідача щодо нарахування їй плати за послуги з централізованого опалення місць загального користування неправомірними, оскільки вона як споживач має право на зменшення розміру такої плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не у повному обсязі, зниження їх якості.

Проте погодитися із такою позицією суд не може, виходячи із встановлених правовідносин та регулюючих такі правовідносини норми.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, як вбачається із акту від 01 грудня 2016 року, складеного ПАТ «Київенерго», на який позивач посилається, як на основий доказ ненадання відповідачем послуг, встановлено, що теплопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється від ТМ ПАТ «Київтеплоенерго» на підставі постійного договору № 7560366. На час обстеження місць загального користування житлового будинку відключені від загальнобудинокової системи опалення житлового будинку, засуви стояків місць загального користування перекриті, не опломбовані на кожному поверсі житлового будинку, ізоляція загально будинкової системи опалення знаходиться у належному стані, на загальному вводі в ІТЛ встановлений прилад обліку теплової енергії СВТУ-10П опломбований (а.с.3).

Відповідно, зазначений акт не містить інформації, й у тому числі, за оспорюваний період - жовтня 2016 року по березень 2017 року, а також з жовтня 2017 року по квітень 2018 року про невідповідність температурного рижиму у місцях загального користування багатоповерхового будинку, а тому посилання позивача на ненадання або надання не у повному обсязі, зниження якості таких послуг, що стало б підставою для перерахунку наданих послуг, немає.

Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних, визначені для житлових приміщень згідно вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

При цьому нежитлові приміщення - приміщення місць загального користування мають перебувати у стані, який забезпечує зберігання тепла (зовнішнє утеплення стін тощо).

Комунальними послугами є постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Дійсно, споживачі мають право вимагати проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком. Постановою Кабміну від 27 грудня 2017 року № 1145 визначено порядок перевірки відповідності якості надання послуг з постачання тепла і гарячої води, водопостачання і водовідведення, вивезення побутових відходів та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором. Якість ж/к послуг перевіряє виконавець або управительбагатоквартирного будинку за усною, телефонною або письмовою заявою споживача, направленою поштою або на e-mail. У зверненні обов`язково зазначається прізвище, ім`я та по батькові, місце фактичного проживання споживача, а також найменування ненаданої, наданої не в повному обсязі або неналежної якості послуги. Споживач також має право звернутися до уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання послуг.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач не вказує, що у місцях загального користування будинку був неналежний температурний режим та який саме, оскільки ним такий доказ не наданий й не доповнений в ході розгляду справи - виміри температурного рижиму не проводилися, тобто те, що послуги відповідач надавав неналежної якості, в результаті чого в таких місцях було холодно, відсутні.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати, затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Власники квартир, як співвласники місць загального користування, повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла, а визначення плати за їх опалення проводиться відповідно до Методики розрахунку кількості теплової інергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, що затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» одним з принципів державної політики у сфері теплопостачання є принцип взаємної відповідальності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 даного закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 10 даного закону державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов`язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами. Контроль за додержанням розцінок і тарифів здійснюють фінансові органи. Заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов`язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас, відповідно до ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червеня 2004 року № 1875- IV, споживач має право викликати представника виконавця для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві письмову відмову в задоволенні його претензії.

Проте, вимоги такої претензійної процедури позивачем не дотримано, акти про невідповідність температурного режиму у місцях загального користування матеріали справе не містять.

Окрім того, при вирішенні цього спору необхідно звернути увагу на таке.

Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципі дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг. При цьому, статтею 7 Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить: забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 р. № 197, визначено, що Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує порядки, норми і правила у сфері житлово-комунального господарства, методики визначення норм споживання житлово-комунальних послуг (крім споживання природного газу та електроенергії), нормативів витрат і втрат ресурсів, що використовуються у житлово-комунальній сфері та нормативно-правові акти з питань контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до статей 18 та 21 Закону виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії

Вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, визначено, що послуги повинні відповідати:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору;

з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право тимчасово визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання послуг в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних визначені у додатку до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог Порядку, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець/надавач послуг проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Водночас вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних, визначені для житлових приміщень згідно вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

При цьому нежитлові приміщення - приміщення місця загального користування мають перебувати у стані, який забезпечує зберігання тепла (зовнішнє утеплення стін тощо).

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідачка дійсно є користувачами послуг з теплопостачання, які надаються відповідачем, як власник квартири АДРЕСА_1 .

Водночас, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про невідповідність температурного рижиму у місцях загального користування, вимоги є необгрунованими й задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно, стороною позивача до суду не надано жодних доказів того, що теплопостачання (дотримання температурного рижому у місцях загального користування будинку) не відповідало нормативам й санітарним нормам.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абао оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно, окрім визначеної підстави, й із урахуванням відсутності належних та допустимих доказів, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати компенсовати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 10, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: