Рішення № 8350548, 05.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/16505.06.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/165

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Лайф-Плюс»

третя особаГоловне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

простягнення 955841,58 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Овчіннікова В.В. від відповідача - Вишневський Є.В.

- Мозговий С.А.

від третьої особи- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Лайф-Плюс», третя особа Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 955841,58 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором № 00361 від 01.02.2008 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування.

Ухвалою від 03.04.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 15.05.2009 р. та від 29.05.2009 р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях 15.04.2009 р. та 22.05.2009 р. оголошувались перерви.

Позивач 21.05.2009 р. подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1335603,45 грн. основної заборгованості, 56080,51 грн. пені, 149838,55 грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 22.05.2009 р.

Поряд з цим, судом розглянута заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 955841,58 грн.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, заявлена позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008 р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Лайф-Плюс»(Розповсюджувач зовнішньої реклами) укладений договір № 00361 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування (надалі Договір).

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1. Договору Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місця відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві та здійснює оплату за його (-їх) користування.

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору від 1 лютого 2008 року № 1 та від 2 липня 2008 року № 3, відповідно до яких сторони визначили місця для розміщення рекламних засобів, базову плату за тимчасове користування місцем, строк користування кожним конкретним місцем.

Відповідно до п. 3.6.14. Договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязаний своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів у порядку та в розмірах передбачених розділом 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламних засобів, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 4.5. Договору плата здійснюється відповідачем окремо по кожному рахунку.

Відповідно до виставлених позивачем рахунків (в матеріалах справи) за період з 19.12.2008 р. по 10.04.2009 р. відповідачу було нараховано 1335603,45 грн. плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що також підтверджується довідкою про стан розрахунків відповідача перед позивачем по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які встановлені за період з 14.05.2006 р. по 14.05.2009 р.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на неправомірне коригування сум позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки такі коригування передбачені п. 4.1. Договору. Крім того, зазначена система розрахунків відповідає Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженому розпорядженням КМДА № 1100 від 23.08.2007 р.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобовязання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 1335603,45 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача документально підтверджується, останнім не спростована, тому підлягає стягненню у заявленому розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 56080,51 грн. пені, 149838,55 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасне або неповне внесення плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.5. Договору за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 15 % простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи положення чинного законодавства, перевіривши обґрунтованість розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача пені у сумі 56080,51 грн. та штрафу у сумі 149838,55 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Лайф-Плюс»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код 34957150) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Коцюбинського, 12 А, код 26199714) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1335603,45 грн. основного боргу, 56080,51 грн. пені, 149838,55 грн. штрафу, 15415,22 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 30.06.2009 р.