Ухвала суду № 83505003, 07.08.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9246/19

Провадження 2/712/2125/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2019 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків позовної заяви – не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У вказаній ухвалі суд зазначив, що для усунення виявлених недоліків позовної заяви, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 60703,60 грн.

Вказану ухвалу суду позивач отримав 25.07.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, однак недоліки, зазначені в ухвалі до теперішнього часу не усунуто.

05.08.2019 року позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору в сумі 60703,60 грн., вказаного в ухвалі суду від 12 липня 2019 року до ухвалення судового рішення у справі № 712/9246/19. В обґрунтування вимог клопотання позивач посилається на те, що він позбавлений можливості усунути вказані в ухвалі від 12 липня 2019 року недоліки щодо сплати судового збору в сумі 60703,60 грн. в десятиденний термін з дня отримання цієї ухвали, оскільки на даний час він є безробітною особою на не має заробітку. При цьому наявність реєстрації в його приміщенні відповідачів продовжує погіршувати його майновий стан, оскільки комунальні служби почали вимагати від нього оплати різних рахунків за послуги, які нібито споживаються відповідачами.

Вивчивши зазначене клопотання та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, передбачено, шо суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплат судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 81, 83 ЦПК України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вирішуючи заявлене клопотання суд зазначає, що відсутність працевлаштування позивача не є належним доказом розміру отримуваного позивачем доходу, оскільки дохід може отримуватись не лише як заробітна плата за місцем працевлаштування, тому належним підтвердженням розміру доходу в даному випадку мали би бути лише дані фінансово-контролюючих органів, які мають інформацію про доходи фізичної особи з будь-яких джерел, як-то доходи від здійснення підприємницької діяльності, відсотки за депозитами, від здавання майна в оренду тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки стороною позивача не підтверджено майнового стану останнього, який би мав характеризуватись незадовільністю фінансового забезпечення для прийняття судом обґрунтованого рішення про відстрочення позивачу сплати судового збору.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтею 175 ЦПК України.

Наслідком недотримання зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за можливе продовжити заявнику встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків на 10 днів з дня вручення позивачу даної ухвали, оскільки позивачу слід оплатити судовий збір у розмірі 60703,60 грн.

Згідно викладеного, керуючись ст. ст. 185, 258-261, 263 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Позовну заяву Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - залишити без руху, про що повідомити позивача, надавши позивачеві строк для усунення недоліків для сплати судового збору у розмірі 60703,60 грн. терміном 10 (десять) днів з часу отримання цієї ухвали.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси В.А. Романенко