Рішення № 83499822, 31.07.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2509/19

пр.№ 2/464/1136/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання - Кравс С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2017 у розмірі 49 244 грн. 45 коп. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав з використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк». 11.12.2017 на підставі укладеного договору відповідачу було перераховано на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, порушив зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що станом на 15.04.2019 становить 49 244 грн. 45 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. На час звернення до суду відповідач втратив статус підприємця.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, представником Савіхіною А.М. подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечила, позов підтримала в повному обсязі та просила суд такий задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 28.11.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав з використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб», відповідно до умов якої останньому, 11.12.2017 перераховано на поточний рахунок кредитні кошти в розмірі 50 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг складає між ним та банком договір, що підтверджується електронно цифровим підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 20.07.2018 ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис.

Разом з тим, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 15.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним 28.11.2017, становить 49 244, 45 грн., з яких: 28 050, 56 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 7 287, 49 грн. - заборгованість за процентами, 6 000 грн. - заборгованість за комісією, нараховані згідно з пунктами 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов та правил надання банківських послуг, 7 906, 40 грн. - пеня за порушення строків розрахунків, нарахована відповідно до п. 3.2.8.10.1 цих умов.

Так, при розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Зокрема, в такому судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ «Приватбанк» підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як видно з матеріалів справи, в таких наявна анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», яка підписна відповідачем із використанням електронного цифрового підпису 28.11.2017, в якій серед іншого, міститься інформація про істотні умови кредитного договору, зокрема, сплату процентів (комісії) за користування кредитними коштами, що становить 2 % в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.3 анкети-заяви), що згідно з розрахунком позивача становить 6 000 грн.

Окрім цього, п. 1.6 анкети-заяви передбачено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п 1.5 (щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів), проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості, що згідно з розрахунком позивача становить 7 287, 49 грн.

Разом з тим, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» зазначено, що сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, така анкета-заява не містить розміру та порядку сплати пені у випадку порушення строків погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у виді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо сплати пені, яка згідно з розрахунком позивача становить 7 906 грн. 40 коп.

Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких доданий до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати пені в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, а відтак суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 7 906, 40 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2017 в розмірі 41 338, 05 грн., з яких: 28 050, 56 грн. - заборгованість за кредитом, 7 287, 49 грн. - заборгованість за процентами, 6 000 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 612, 49 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2017 в розмірі 41 338 (сорок одна тисяча триста тридцять вісім) гривень 05 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 1 612 (одну тисячу шістсот дванадцять) гривень 49 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Дулебко Н.І.