Вирок № 83499393, 07.08.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 438/449/14-к

Провадження № 1-кп/442/28/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Гарасимків Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201215010100000029 від 11.12.2012 про обвинувачення:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Борислава Львівської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, працюючого оператором НГДУ "Бориславнафтогаз", неодруженого, невійськовозобов`язаного за станом здоров`я, раніше несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України , за участю прокурора - Федини Л.М., Романського Н.Я.

потерпілої - ОСОБА_2 , обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 05 жовтня 2012 року близько 16 години, керуючи автомобілем марки "ВАЗ - 21093", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Коновальця у м. Бориславі зі швидкістю 5-10 км/год, повинен був у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та з технічної точки зору перед початком руху заднім ходом переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим його учасникам (в тому числі і пішоходам) , при потребі звернутися про допомогу до інших учасників руху, а рухаючись заднім ходом повз пішохода ОСОБА_2 , дотримуватись безпечного бокового інтервалу до неї. Не дотримуючи безпечного бокового інтервалу та не переконавшись про існування небезпеки для руху, розпочав рух заднім ходом біля пішохода ОСОБА_2 , яка ступила з тротуару на проїзну частину дороги і почала рухатися в напрямку його смуги, та не вжив заходів до гальмування аж до повної зупинки, згідно з технічними вимогами п.п. 10.1, 10.9, 13.1, 13.3 вищевказаних Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху та п.12.3 зазначених Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху, тобто пішохода ОСОБА_2 на проїзній частині дороги, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, та по суті пред`явленого обвинувачення дав наступні показання. 05.10.2012 близько 16год.30хв. він на своєму автомобілі марки "ВАЗ - 21093, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , приїхав на вул. Коновальця в м. Бориславі Львівської області та зупинився біля дитячої школи-інтернат. Разом з ним були ОСОБА_3 , який сидів злівої сторони від нього на передньому сидінні автомобіля та ОСОБА_4 , який сидів на задньому сидінні автомобіля. ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та пішов в гараж за електриком. Коли повернувся з гаражу, сів на заднє сидіння автомобіля, а обвинувачений став виконувати маневр заднім ходом. Пізніше побачив потерпілу, яка стояла біля огорожі та була чимось незадоволена. Він не чув жодного удару, вікно в автомобілі було відчинене, і він поїхав додому. Через 40 хвилин близько 17-18 год. приїхали до нього додому працівники ДАІ та повідомили , що він скоїв ДТП , а саме - здійснив наїзд на жінку. Вважає, що ДТП він не скоював та жодних ударів на своєму автомобілі потерпілій не завдавав. Всі докази здобуті органом досудового слідства ввважає не допустимими, і жодного доказу не долучено до матеріалів кримінального провадження, які підтвкрджують його вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Просить винести виправдовувальний вирок.

Однак не зважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що 05.10.2012 близько 16-30год. поверталася з роботи і йшла по тротуару по вул. Коновальця в м. Борислав. В цей час біля тротуару був припаркований автомобіль марки ВАЗ. Пройшовши по тротуару повз автомобіля вона змушена була зійти на дорогу, оскільки дальше тротуар у напрямку вул. Дрогобицької заріс травою. Коли вона знаходилася близько 1 метра позаду даного автомобіля на проїжджій частині дороги біля її краю, вищезазначений автомобіль не подаючи жодного звукового сигналу, розпочав маневр заднім ходом та здійснив наїзд на неї, а саме - здійснив удар задньою правою частиною автомобіля в ділянку верхньо-зовнішнього відділу правого стегна . Вона відчула різкий біль у стегні та впала на край проїжджої частини дороги на правий бік. Автомобіль продовжив рух заднім ходом на територію гаражу, де знаходяться маршрутні таксі, зупинився та розпочав рух прямо - повертаючи праворуч у напрямку вул. Дрогобицької. Після цього, не закінчивши поворот праворуч, зупинився на відстані близько 10 м від неї та подивився через напівопущене вікно автомобіля та нічого не сказавши поїхав в напрямку вул. Дрогобицької, де повернув у сторону центру м. Борислава. Вона лежачі на дорозі на правому боці підняла голову та встигла запам`ятати державний номер автомобіля - НОМЕР_1 . Коли автомобіль від`їхав, до потерпілої підійшли її співпрацівники: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які намагались її підняти, але оскільки у потерпілої сильно боліла права нога в кульшовому суглобі та вона на неї не могла встати, ОСОБА_7 викликав швидку допомогу, якою і було доставлено потерпілу у травматологічне відділення Бориславської центральної міської лікарні. Лікар оглянув її та зробив рентген знімок, але оскільки на знімку не було видно перелому, її у цей же день чоловік з лікарні забрав додому. В цей же день увечері до потерпілої додому приїхав обвинувачений ОСОБА_1 разом зі своїми батьками та почали звинувачувати в тому, що потерпіла нібито хоче притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та позбавити його волі, та запропонували повернути 200,00грн. витрачених на рентген знімок. Але грошей вона не взяла. Оскільки 06.10.2012 та 07.10.2012 були вихідними днями, а 08.10.2012 потерпіла не змогла ходити та відчувала сильний біль в ділянці правого кульшового суглобу, то вона знову терміново звернулася до лікарні за допомогою. Після повторного огляду лікарями згідно повторного рентген знімку, було встановлено у потерпілої перелом шийки правої стегнової кістки. Після чого вона звернулася в Артрологічний центр Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих у м. Львів - Винники, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.10.2012 по 16.11.2012, а 06.11.2012 було проведено операцію - тотальне синдропротезування правого кульшового суглоба. Щодо призначення покарання, то покладається на думку суду. Цивільний позов підтримала та просить його задовольнити.

Показаннями свідків:

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що знає потерпілу, оскільки разом працює у школі-інтернаті. Вона 05.10.2012 йшла зі школи, побачила потерпілу, яка лежить на асфальті. Підійшла до неї та спитала, що сталося. Потерпіла сказала, що її вдарила машина білого кольору, державний номер якої вона запам`ятала. ОСОБА_5 підтримувала потерпілу, яка не могла стояти на ногах. Самого ДТП вона не бачила.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що з потерпілою працює в одній школі. Коли того дня, 05.10.2012 йшла зі школи додому, побачила, що ОСОБА_5 тримала потерпілу. На її запитання, що сталося, потерпіла пояснила, що її вдарила машина. Свідок запропонувала викликати міліцію та швидку допомогу. Після цього підійшов водій школи ОСОБА_7 , і вони всі троє вирішили негайно викликати міліцію та швидку допомогу. Державний знак автомобіля, яким було скоєно ДТП, потерпіла озвучила і номер був написаний нею на карточці.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що також працює з потерпілою у школі. 05.10.2012 після роботи він йшов додому зі школи. побачив, що біля потерпілої стоять двоє працівників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зі слів потерпілої дізнався, що її збила машина. Він відразу ж викликав швидку допомогу та міліцію.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є чоловіком потерпілої. 05.10.2012 йому подзвонили працівники по роботі, що його дружину вдарила машина. Коли він приїхав на місце ДТП, вже нікого не було. Він поїхав в лікарню, де працівники ДАЇ повідомили, що знають вже, хто саме зробив ДТП. Оскільки після ДТП, коли дружину поклали в лікарню, припадало на кінець тижня, попросив лікаря відпустити на вихідні дружину додому.

Прийшовши з лікарні додому, обвинувачений з батьком приходили до них додому, з проханням не подавати заяву в правоохоронні органи, пропонували гроші. В лікарні дружина пролежала два тижні, і лікарі прийшли до висновку, що необхідно оперувати. Зібрали кошти та зробили дружині операцію - заміна суглобу.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працює завідувачем травматологічного відділення у Бориславській міській лікарні. Потерпілу, яку вдарила машина при керуванні заднім ходом, привіз чоловік. На другий день зробили знімок ноги. Вказує, що в один день не можна робити рентген цілої ноги. Потерпіла скаржилася на болі в нозі. Стверджувати не може, чи з переломом могла ходити потерпіла. В перший день потерпіла не була госпіталізована, хоча їй пропонував, але вона відмовилася. Але через три дні вона приїхала в лікарню, де при повторному рентгені виявили перелом. В перший день звернення потерпілої в лікарню їй було зроблено рентген нижньої частини ноги, а на третій день було зроблено рентген кульшового суглобу, де і виявили перелом.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що є двоюрідним братом обвинуваченого. Цього дня вони приїхали з обвинуваченим в автопарк. Коли виїжджали з автопарку, на місці водія сидів обвинувачений, поряд з ним - ОСОБА_11 , а він сів на заднє сидіння автомобіля. Коли обвинувачений став виконувати маневр заднім ходом, побачили перед собою потерпілу, яка стояла на двох ногах, крутила головою, та жестикулювала руками.

Поясненнями головного експерта сектору автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_27, який суду пояснив, що висновок експертизи від 26.09.2013 року підтримує. Щодо порушення процесуального порядку проведення слідчих дій , суду пояснив, що це не входить до його компетенції.

Письмовими доказами, а саме:

-Протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту від 05.10.2012, згідно якого було встановлено що автомобіль ВАЗ - 21093, кузов № НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , яким керував 05.10.2012 обвинувачений ОСОБА_1 , належить ОСОБА_12 . При огляді виявлено: зовнішні пошкодження автомобіля - вм`ятина переднього лівого крила, пошкодження передніх лівих дверей в результаті корозії, передні і задні дверці з правої сторони по центру містять вм`ятини, є вмя`тини на передньому правому крилі. Наявність слідів і інших речових доказів на транспорті - потертості заднього бампера з правої і лівої сторони від пилу, пошкоджено лакофарбове покриття заднього лівого крила, кришку багажного відділу по периметру шкла заднього вітрового пошкоджено в результаті корозії, на решітці захисту радіатора відсутній знак моделі Жигулі Лада, передбачений заводом виробником.

- Оглядом та тимчасового затримання транспортного засобу ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1 від 05.10.2012, згідно якого було встановлено обмірне нашарування пилу (бруду) на задньому лівому крилі та задньому правому крилі автомобіля.

- Висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013, згідно якого вбачається, що у потерпілої було виявлено закритий вколочений перелом шийки правої стегнової кістки, синець на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна - в проекції великого вертлюга, садно на задній поверхні правого ліктьового суглобу. Тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки у потерпілої, могли утворитися одномоментно, внаслідок травматичної дії тупого твердого предмету на зовнішню поверхню верхньої третини правого стегна, а саме - на ділянку великого вертлюга, і могли бути спричинені як від безпосереднього удару тупим предметом в ділянку великого вертлюга правого стегна, так і внаслідок падіння і послідуючого удару даною ділянкою правого стегна до такого, цілком можливо, в період часу та при обставинах, вказаних в фабулі постанови та медичних документах, і за ступенем тяжкості така травма правого стегна відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого ліктя у потерпілої могло утворитися внаслідок дії тупого твердого предмету, найбільш ймовірно - при падінні та послідуючому ударі до такого, цілком можливо, в період часу та при обставинах, вказаних у фабулі постанови та медичних документах, і за ступенем тяжкості має ознаки легкого тілесного ушкодження.

- Висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 1/747 від 24.09.2013, виконаної головним експертом сектору автотехнічних експертиз НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області, підполковником міліції ОСОБА_27, згідно якого було встановлено, що будь-яких технічних несправностей робочої гальмівної системи, системи рульового управління та освітлення досліджуваного автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлено не було.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.08.2013,згідно якого вбачається, що слідчий експеримент проводився 23.08.2013 з 15-00год. по 15-30год. за участі свідка ОСОБА_1 , за участі експерта Монахова О.В., та понятих: ОСОБА_13 , і ОСОБА_14 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2013 перебував на вул. Коновальця в м. Бориславі. Однак як судом досліджено та стверджується іншими доказами подія відбувалася 05.10.2012. Цього дня ОСОБА_1 мав намір переїхати на вул. Дрогобицьку. Він сів за кермо автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , завів його (автомобіль стояв безпосередньо біля правого бордюру), і розпочав рух заднім ходом. Пішоходів позаду автомобіля не бачив. Рухався зі швидкістю 5-10 км/год. Зупинився. Побачив жінку - пішохода, що схилилася. Зрозумів, що допомоги вона не потребує, тому поїхав далі.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.08.2013, згідно якого вбачається, що слідчий експеримент проводився 23.08.2013 з 15-40год по 16-10год. за участі потерпілої ОСОБА_2 в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Потерпіла розказала та показала всі обставини наїзду на неї, що мало місце 05.10.2012. Вона вказала, що 05.10.2012 вийшла зі школи і почала рухатися по вул. Коновальця в напрямку вулиці Дрогобицької. Праворуч бачила нерухомий легковий автомобіль. Пройшовши повз нього, рухаючись по правому бордюру мала намір перейти дорогу, подивилася назад, ступила на проїзну частину дороги і відчула удар. Виявилося, що на неї скоїв наїзд автомобіль, біля якого вона тільки що пройшла. Автомобіль з місця пригоди поїхав. Також показала місце наїзду. проведеними замірами було встановлено, що воно знаходилося на відстані 0,25 м від тротуару, по якому ОСОБА_2 перед тим йшла. Вона показала, що відстань яка була між автомобілем та нею в момент, коли остання ступила на проїзну частину дороги, згідно проведеними замірами становила 3,8м. Також вказала, що рухалась вона по тротуару, а не по бордюру, як вказано в протоколі. Назад не оглядалася. Почала переходити дорогу ззаду автомобіля.

Обвинуваченим ОСОБА_1 у судовому засіданні було заявлено клопотання щодо визнання недопустимими доказами протоколів проведення слідчого експерименту, оскільки він не був присутнім на слідчих експериментах. А автомобілем керував його батько. Піддає сумніву підписам понятих, та в протоколі відсутній його підпис. Суд вважає, що підстав для задоволення клопотання обвинуваченого немає, оскільки обвинуваченим не заявлялись клопотання щодо допиту у судовому засіданні понятих, підписи яких є в протоколах, та ці наведені ним обставини судом не досліджувалися.

-Актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги/вулиці Коновальця в м. Борислав від 05.10.2012, згідно якого було встановлено, що стан проїзної частини дороги був сухий, температура повітря становила 20град.тепла, недоліків щодо утримання догори, які необхідно усунути для забезпечення дорожнього руху та які сприяли скоєнню ДТП, відсутні.

- Висновком судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП № 1/818 від 26.09.2013, виконаної головним експертом сектору автотехнічних експертиз НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області, підполковником міліції ОСОБА_27, згідно якого вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватися технічними вимогами п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 . Ця технічна можливість обумовлювалася виконанням ним технічних вимог п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України, для чого у нього не було завад технічного характеру. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної ДТП стали дії водія автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що полягали в невиконанні ним вимог п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України.

- Протоколом одночасного допиту осіб від 10.12.2013, за участю потерпілої ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 ,згідно якого з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що дійсно 05.10.2012 ОСОБА_1 разом із своїм братом ОСОБА_20 та ОСОБА_3 близько 16 год. приїхали в м. Борислав на вул. Коновальця на автомобілі марки ВАЗ 21093 сірого кольору, де за кермом був ОСОБА_1 . Автомобіль припаркували зі сторони дитячої санаторної школи- інтернату. Автомобіль був розвернутий задньою частиною у сторону автодороги по вул. Дрогобицькій. ОСОБА_4 вийшов із автомобіля до автоелектрика, який працює в АТП. Повернувся через 4-5 хвилин і ОСОБА_1 запустив двигун автомобіля і розпочав маневр - поворот, а саме він розпочав рух заднім ходом зі швидкістю 1-2 км/год, при цьому він здійснював поворот в сторону АТП по вул. Коновальця.

Перед початком руху заднім ходом ОСОБА_1 пересвідчився, що перешкоди для руху немає, а саме - дивився у дзеркало заднього вигляду та у бокові дзеркала, проте перешкоди не бачив. Ставши перпендикулярно до вул. Коновальця, ОСОБА_1 зупинився та розпочав рух вперед в сторону вул. Дрогобицької. В цей час всі звернули увагу, що на узбіччі зі сторони санаторної школи - інтернату у напівзігнутому положенні стояла жінка віком близько 60 років, одягнута у одяг сірого кольору та яка витирала свою праву ногу. Також вона висловлювала претензії до водія. На що ОСОБА_1 здивовано подивившись на цю жінку, продовжив рух автомобіля. Як пасажир ОСОБА_4 удару не відчув.

Потерпіла ОСОБА_2 надала пояснення, які тотожні поясненням, наданими у судовому засіданні. Вказала, що рух автомобіля, яким керував в той день ОСОБА_1 , був різким. Жодних сигналів перед початком руху не подавав. Наїзд автомобілем відбувся у верхню частину ноги заднім правим крилом автомобіля. Після наїзду вона впала на землю, а автомобіль різко поїхав до воріт АТП. Вона підняла голову та запам`ятала номер автомобіля.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що перед початком руху заднім ходом ніяких сигналів не подавав. Удару не відчув, жодного іншого звуку не відчув. Виконавши маневр розвороту на вул. Коновальця , побачив ОСОБА_2 перед собою у лобовому склі. Вона стояла зігнутою та чистила свій одяг.

-Протоколом огляду місця події від 05.10.2012, який проводився з 18-00год по 18-30год. В огляді брали участь працівник ДАІ ОСОБА_23 , із залученими понятими - ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .

В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 було заявлено, що у нього є зауваження до протоколу огляду місця події, оскільки він був складений без його згоди та не був присутнім в момент огляду, а підписи понятих вважає підробленими. Однак клопотань про допит понятих, які були присутні та підписи яких містяться в протоколі огляду місця події, в якості свідків обвинуваченим заявлено не було. Зважаючи на те, що судом не було допитано вказаних понятих, суд дійшов висновку, що підстав визнавати цей доказ недопустимим немає.

-Схемою місця ДТП від 05.10.2012, складеною з 18-00год. по 18-30хв. на вул. Коновальця в м. Борислав.

- Протоколом огляду транспортного засобу та фототаблицею до нього від 16.12.2013, який проводився з 09 год. 00 хв. по 10 год.00 хв. Об`єктом огляду був внутрішній дворик Бориславського МВ ГУМВС України в м. Борислав на вул. Чумацькій,2/1. На даному майданчику розміщений автомобіль марки ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_4 . Видимих пошкоджень на автомобілі не виявлено.

- Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 168 від 05.10.2012, складеного 0 17год.50хв, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 був у тверезому стані.

- Посвідченням водія виданого на ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 06.10.2001.

- Технічним паспортом серії НОМЕР_6 на автомобіль ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2002, власник - ОСОБА_12 , АДРЕСА_2 , колір автомобіля - сірий, номер кузова - НОМЕР_4 .

- Випискою з історії хвороби № 13068, виданої Артрологічним центром Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих у м. Львів - Винники, де зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.10.2012 по 16.11.2012 з діагнозом - з/перелом шийки правого стегна з вираженим больовим синдромом та порушенням статико-динамічної функції. Скарги на болі в правому кульшовому суглобі в стані спокою, посилення болі при рухах. Неможливість самостійно ходити. Хворіє протягом останнього місяця внаслідок травми, отриманої через наїзд автотранспортом. Консервативне лікування неефективне і хвора звернулася в 1-ше ортопедичне відділення для тотального ендопротезування. 06.11.2012 було проведено операцію - тотальне ендропротезування правого кульшового суглоба.

- Довідкою Центральної міської лікарні м. Борислава від 22.11.2012 за № 1049/01 , яким повідомлено слідчого СВ Бориславського МВ УМВС України у Львівській області В.Гливу, що амбулаторна картка хворої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в реєстратурі поліклініки відсутня.

- Довідкою КЗ ЛОР "Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи" від 14.02.2013 за № 129, згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.10.2012 по 16.11.2012 з діагнозом - закритий перелом шийки правого стегна . 06.11.2012 була прооперована - цементне тотальне ендопротезування правого кульшового суглобу . Хворою було придбано ряд медикаментів (список додається). Загальні витрати коштів госпіталю склали 5024,80грн.

- Довідкою Центральної міської лікарні м. Бориславі від 08.04.2014 за № 361/01, згідно якої вбачається, що вартість лікування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 08.10.2012 по 22.10.2012 становила 1185,24грн. (одна тисяча сто вісімдесят п`ять грн 24коп.).

В судовому засіданні було оглянуто висновок № 19/14 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_1 , складений 03.04.2014експертом ОСОБА_28 . В цьому висновку вказано, що вартість матеріального збитку, завданого власнику (володільцю) транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 , в результаті неналежного зберігання, згідно наданого переліку пошкоджень, в цінах на час виконання дослідження, становить 15422,87грн. Вказаний експертний висновок судом не береться до уваги, оскільки він не стосується фактичних обставин цього кримінального правопорушення.

Отже, сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Вище наведені докази винуватості обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між ним та потерпілою.

Обвинуваченим заявлено клопотання про визнання доказів: протоколу огляду місця події від 05.10.2012 та протоколів проведення слідчого експерименту від 23.08.2013недопустимими, оскільки на його думку, в цій частині досудове слідство було проведено з грубим порушенням вимог чинного КПК України. Тому вважає, що стороною обвинувачення матеріалами кримінального провадження не доведено вину обвинуваченого ОСОБА_1 , просить провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

У відповідності до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 87 ч.1 КПК недопустимими є докази , отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України , а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Проаналізувавши показання допитаних безпосередньо у суді обвинуваченого, потерпілої, свідків та врахувавши позицію обвинуваченого, потерпілої, оцінивши та перевіривши надані стороною обвинувачення кожний доказ окремо з точки зору належності допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв"язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона кримінальної відповідальності за ст. 286 КК України настає тільки за наявності вини, тобто у випадку, коли водій транспортного засобу за відповідних обставин передбачав або міг передбачити виникнення небезпечної ситуації.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно- небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Таким чином, судом не встановлено достатніх підстав для визнання доказів недопустимими, а такі в своїй сукупності підтверджують обґрунтованість обвинувачення.

Обставини, на які посилається обвинувачений, не спростовують факту вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

Процесуальні підстави для визнання інших доказів недопустимими, враховуючи докази та обставини відповідно досліджені та встановлені в ході судового розгляду, відсутні.

Крім цього, відсутня необхідність у вирішенні питання про визнання недопустимими доказів, які судом не покладено в основу обвинувального вироку.

Таким чином, порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, не встановлено.

На думку суду, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена в повному обсязі.

Оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженні докази, досліджені у судовому засіданні, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 і розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.

Суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив необережний злочин, невеликої тяжкості, - порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин, суд повинен віднайти розумний баланс між обов`язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого, щодо суворості покарання та правом підсудного на справедливе покарання.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч.1 ст.286 КК України, що дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному диспансері та на обліку лікаря-психіатра не перебуває, працює, думку потерпілої, яка при обранні покарання покладається на думку суду. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому по справі не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та те, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 було завдано шкоду здоров`ю потерпілій, що кваліфікується середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також невизнання своєї вини, яка судом доведена, не відшкодовано шкоди потерпілій, суд дійшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу без позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до ч.1п.2 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Що ж стосується заявленого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, потерпіла ОСОБА_2 пред`явила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування на її користь майнової шкоди, витраченої на лікування в розмірі - 17'105 гривні 00 коп. В обґрунтування позову зазначає, що внаслідок скоєння наїзду на неї легковим автомобілем, яким керував обвинувачений, отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

При проходженні медичних досліджень та купівлі відповідних лікувальних засобів позивачем були витрачені грошові кошти у сумі 17'105 гривні 00 коп., що підтверджується відповідними касовими чеками.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 також заподіяно моральну шкоду. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелось перенести потерпілій, оскілька вона зазнала сильного болю як до так і після операції. Відзначились труднощі з виконанням своїх нагальних біологічних потреб, адже чотири місяці поспіль та й дальше за нею необхідний був постійний догляд, так як дане ушкодження відповідає інвалідності 3-ої групи. Була змушена докласти додаткових зусиль для захисту своїх прав при лікуванні та догляді в закладах охорони здоров`я, адже ходила за допомогою мильниць. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданні, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Вважає, що за перенесені нею фізичні та моральні страждання, їй повинна бути відшкодована моральна шкода в розмірі 10'000 гривень

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вищевказаний цивільний позов не визнав.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статгі 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як булЯк було встановлено судом в ході розгляду даної справи, 05 жовтня 2012 року близько 16 години обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "ВАЗ - 21093", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Коновальця у м. Бориславі зі швидкістю 5-10 км/год, рухаючись заднім ходом повз пішохода ОСОБА_2 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, та скоїв наїзд. В результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.В подальшому ОСОБА_2 була госпіталізована та знаходились на стаціонарному лікуванні в Артрологічному центрі Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих у м. Львів - Винники, де 06.11.2012 було проведено операцію - тотальне синдропротезування правого кульшового суглоба.

З урахуванням наведених норм матеріального права та враховуючи встановлені судом обставини про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду здоров`ю позивача (потерпілої) і така шкода спричинена з вини відповідача ОСОБА_1 , то обов`язок відшкодування завданої шкоди згідно чинного законодавства покладається на останнього.

Зважаючи на документальне підтвердження витрат на лікування потерпілої, які підтверджуються відповідними медичними документами та чеками на придбання лікарських препаратів за період лікування потерпілої, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в користь позивача витрат на лікування необхідно задовольнити в повному обсязі в межах заявлених нею позовних вимог.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілої, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала потерпіла, ступінь вини завдавача шкоди і його майновий стан, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінює завдану ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 тисяч гривень. Вищевказані обставини встановлені в ході розгляду цивільних позовів підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Цивільний позов прокуратури міста Борислава Львівської області, поданий станом на 15.04.2014 (на даний час - Дрогобицька місцева прокуратура) в інтересах Центральної міської лікарні м. Борислава про відшкодування витрат закладу на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 1185,24грн суд вважає, що підлягає до задоволення, виходячи з такого.

У ході судового слідства було встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Центральної міської лікарні м. Борислава з 08.10.2012 по 22.10.2012 і витрати закладу на лікування останньої становлять 1185,24грн. Вартість лікування за 14 днів становила: 14 днів *84,66грн (вартість одного ліжко-дня) = 1185,24грн.

Цивільний позов прокуратури міста Борислава Львівської області, поданий станом на 15.04.2014 (на даний час - Дрогобицька місцева прокуратура) в інтересах Комунального закладу Львівської обласної ради " Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" про відшкодування витрат закладу на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 5024.80 грн суд вважає, що підлягає до задоволення, виходячи з такого.

У ході судового слідства було встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі Львівської обласної ради " Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" з 22.10.2012 по 16.11.2012 і витрати закладу на лікування останньої становлять 5024.80 грн..

Відповідно до ст.1026 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені цивільні позови подані прокуратурою міста Борислава Львівської області, (на даний час - Дрогобицька місцева прокуратура) підлягають до задоволення з врахуванням наведеного.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

З речовими доказами по справі необхідно поступити у відповідності зі ст. 100 КПК України

Керуючись ст. ст. 127-129, 368, 370, 374 КПК України, ст.49 КК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п"ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 ( вісім тисяч п"ятсот) гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання на підставі ст.49 КК Україхни у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду, витрачену на її лікування в розмірі - 17'105 гривні 00 коп (сімнадцять тисяч сто п`ять) гривні 00 коп., та 5'000 (п"ять тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

Цивільний позов прокуратури м. Борислава Львівської області в інтересах Центральної міської лікарні м. Борислава задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної міської лікарні м.Борислава витрати, які були понесені закладом на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 1185,24грн.

Цивільний позов прокуратури м. Борислава Львівської області в інтересах Комунального закладу Львівської обласної ради " Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Львівської обласної ради " Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" витрати, які були понесені закладом на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 5024.80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі: 917,70грн - на проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 1/747 від 24.09.2013; 917,70грн- на проведення судової автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП № 1/818 від 26.09.2013. Всього - 1835,40грн.

Речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ 21093, р.н.з. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити останньому.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя