Вирок № 83497595, 07.08.2019, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 347/3562/13-к

Судове провадження № 1-кп/340/3/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

прокурора Медведчука Д.П.,

захисника Рашковської Л.О., Бандури В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2013 за №12013090190000449, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с Торунь, Міжгірського району, Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого: вироком Косівського районного суду від 24.12.1996 за ч.3 ст.140 КК України (в редакції Закону 1963 року) до 3 років позбавлення волі, вироком Косівського районного суду від 08.09.1999 за ст.ст.140 ч.3,17,140 ч.3,42 КК України (в редакції закону 1963 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вироком Коломийського міськрайонного суду від 19.02.2003 за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, вироком Косівського районного суду від 12.06.2003 за ч.5 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 03.12.2012, вироком Болехівського міського суду від 21.07.2014 за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, покарання за вироком відбув, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: с Угринів, Тисменицького району, Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на час інкримінованих подій на посаді вантажника-експедитора ПП ОСОБА_3 , на даний час не працюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина 2011 року народження, раніше судимого: вироком Івано-Франківського міського суду від 25.04.2000 за ст. ст. 81 ч.4, 89 ч.1, 17, 81 ч.3, 17, 140 ч.2, 145 ч.1, 193 ч.1, 222 ч.1, 42, ч.1, 42 ч.3, 42, 43 КК України (в редакції Закону 1963 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вироком Івано-Франківського міського суду від 14.10.2004 зміненого ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2004 за ч.4 ст.185, ч.3 ст.289, ст.69, ч.1 ст.70 до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 16.04.2010 умовно-достроково з невідбутим покаранням 1 рік 3 місяці 15 днів, вироком Тисменицького районного суду від 04.07.2012 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_1 , будучи неодноразово судимий за злочини проти власності, судимості за якими не погашені, останній раз вироком Косівського районного суду від 12.06.2003 за ч.5 ст.185, ч.4 ст.70 КК України, повторно, в ніч на 20.05.2013, перебуваючи по вул. Незалежності , 28 в м Косів, Івано-Франківської області , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, пошкодивши віконну шибу, проник в офіс малого підприємства «Евріка», звідки таємно викрав ноутбук марки «Asus A7U» вартістю 5107 грн. та грошові кошти в сумі 1500 грн., а всього майна потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 6607 грн. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в ніч на 23.05.2013, перебуваючи по АДРЕСА_17 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження вхідний дверей, проник в житловий будинок, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 , а саме: ноутбук марки «Samsung NP-60P», серійний номер ЕТ2693EQ900023, вартістю 4000 грн.; автомобільний магнітофон «Prology», вартістю 3500 грн., жіночий гаманець чорного кольору, з рожевими вставками, вартістю 300 грн., з наявними в ньому грошовими коштами в сумі 4000 грн.; золоті ювелірні вироби: чоловічий золотий браслет з підвіскою у вигляді знаку долара США, загальною вагою 28 грам, вартістю 9800 грн., жіночий браслет у вигляді великих кілець з`єднаних між собою, вагою 28 грам, вартістю 9800 грн., жіночий ланцюжок, з підвіскою у вигляді бамбукової тростини, з цирконієвими вставками, загальною вагою 15 гр., вартістю 5250 грн., жіночий ланцюжок, з підвіскою у вигляді краплі бурштину, загальною вагою 10 грам, вартістю 3500 грн., жіночий ланцюжок ребристої форми, вагою 12 грам, вартістю 4200 грн., золотий хрестик, вагою 20 грам, вартістю 7000 грн., золотий кулон (підвіска) із зображенням Божої матері, вагою 7 грам, вартістю 2450 грн., чоловічий перстень «печатка», вагою 14 грам, вартістю 4900 грн., жіночий перстень «печатка», вагою 12 грам, вартістю 4200 грн., жіночий перстень з каменем рубіну, загальною вагою 20 грам., вартістю 7000 грн., жіночий перстень із зображенням хвилі, із камінцем цирконію, вагою 10 грам, вартістю 3500 грн., пара сережок з діамантами, вагою 30 грам, вартістю 10000 грн., сережки у вигляді півмісяця з камінцями цирконію, вагою 16 грам, вартістю 5600 грн., чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 89000 грн. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, 19.07.2013 в період між 09.10 год. та 20.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження шиби, проник через вікно у житловий будинок по АДРЕСА_8 , звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 : ноутбук «НР», вартістю 4000 грн., ноутбук «DELL», вартістю 6000 грн., механічний наручний годинник «PatekFilip», вартістю 3000 грн., срібний хрестик, вартістю 200 грн., грошові кошти в сумі 300 доларів США, що згідно курсу НБ України, станом на 19.07.2013 становило 2397,9 грн, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 15597,9 грн. Також викрав майно потерпілого ОСОБА_8 , а саме ноутбук «Расаrb-Bell», вартістю 5000 гривень. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, 02.08.2013 в період між 13.00 та 15.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження вікна, проник у житловий будинок по АДРЕСА_9 , звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 , на загальну суму 69620 грн., а саме: золоті ювелірні вироби - три ланцюжки, вагою по 5 грам кожен (загальна вага 15 грам), печатку чоловічу вагою 12 грам, печатку жіночу вагою 10 грам, хрестик вагою 5 грам, хрестик вагою 6 грам, хрестик вагою 3 грам, 2 підвіски з камінцями жовтого кольору, загальною вагою по 15 грам кожна (загальна вага 30 грам), підвіску у вигляді музичного ключа с шістьма камінцями білого кольору, загальною вагою 4 грами, підвіску у вигляді букви «И», вагою 5 грам, підвіску із зображенням Божої матері, вагою 6 грам, пару сережок у вигляді квіток, загальною вагою 8 грам, перстень у вигляді павука з каменем червоного кольору, загальною вагою 7 грам, перстень з каменем червоного кольору овальної форми, загальною вагою 10 грам, перстень з трьома камінцями білого кольору, загальною вагою 10 грам, перстень у вигляді капелюшка, вагою 9 грам, перстень з геометричним орнаментом, вагою 5 грам, перстень із написом на зовнішній стороні «Спаси и сохрани», вагою 5 грам, обручку широку, вагою 5 грам, обручку вузьку з візерунком, вагою 3 грами; а також мобільний телефон «Нокіа 6300», вартістю 100 гривень. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, 31.08.2013 в період з 17.50 год. по 21.30 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, пошкодивши запірну планку вхідних дверей, проник у житловий будинок по АДРЕСА_10 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_10 наручний годинник марки «Тісот», вартістю 5000 грн. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в ніч на 21.09.2013, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник у житловий будинок по АДРЕСА_10 , звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_11 , а саме: комп`ютерний монітор «АСЕR», вартістю 700 грн., персональний пристрій живлення «УПС», вартістю 300 гр., комп`ютерний маніпулятор «Аtek», вартістю 70 грн., веб-камеру «Trast», вартістю 130 грн. та комп`ютерну клавіатуру «Flyper», вартістю 200 грн., а всього майна на загальну суму 1400 грн. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в ніч на 22.09.2013, за попередньою змовою в групі з невстановленою слідством особою, перебуваючи по вул . Чорновола , 14 в м Косів, Івано -Франківської області , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник в приміщення магазину «Косів-Авто», звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_12 , а саме: автомобільні аудіомагнітофони марки: Sony A250 ЄЄ, вартістю 850 грн., Panasonic RX 200W, чорного кольору, вартістю 600 грн., Panasonic VP7003W, вартістю 4500 грн., Pioneer P6900IB, вартістю 2200 грн., Pioneer PEH1410U, вартістю 850 грн., Pioneer MVH-1500 B, вартістю 650 грн., Mystery MMP 3007, вартістю 800 грн., Genin VM 8113 R, вартістю 1600 грн., Pioneer PEH-600 BT, вартістю 2000 грн., Pioneer PEH-P5900MP, вартістю 2000 грн., DEH-P8178UB, вартістю 250 грн., DEH P8180UB, вартістю 300 грн., Prology MDD -707, вартістю 3200 грн.; Ferengate DV 207, вартістю 1100 грн.; а також мобільний телефон марки «Samsung GT-B5722», IMEI НОМЕР_1 , вартістю 2529 грн., в якому знаходилися два стартові пакети: «Київстар» № НОМЕР_2 , вартістю 15 грн., з 60 грн. на рахунку, та «МТС» № НОМЕР_3 , вартістю 15 грн., з 40 грн. на рахунку, а всього майна на загальну суму 23559 грн. Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Крім цього, стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, зокрема у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим за злочини проти власності, востаннє Тисменицьким районним судом 04.07.2012 до 3 років позбавлення волі і будучи на підставі ст.75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, а повторно, в ніч на 22.09.2013, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 , з корисливих спонукань, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник в приміщення магазину «Косів-Авто», що по АДРЕСА_12 , звідки таємно викрав наступні автомобільні аудіомагнітофони: Sony A250 ЄЄ, вартістю 850 грн., Panasonic RX 200W, чорного кольору, вартістю 600 грн., Panasonic VP7003W, вартістю 4500 грн., Pioneer P6900IB, вартістю 2200 грн., Pioneer PEH1410U, вартістю 850 грн., Pioneer MVH-1500 B, вартістю 650 грн., Mystery MMP 3007, вартістю 800 грн., Genin VM 8113 R, вартістю 1600 грн., Pioneer PEH-600 BT, вартістю 2000 грн., Pioneer PEH-P5900MP, вартістю 2000 грн., DEH-P8178UB вартістю 250 грн., DEH P8180UB, вартістю 300 грн., Prology MDD -707, вартістю 3200 грн.; Ferengate DV 207, вартістю 1100 грн.; а також мобільний телефон марки «Samsung GT-B5722», IMEI НОМЕР_1 , вартістю 2529 грн., в якому знаходилися два стартові пакети: «Київстар» № НОМЕР_2 , вартістю 15 грн., з 60 грн. на рахунку, та «МТС» № НОМЕР_3 , вартістю 15 грн., з 40 грн. на рахунку. Викраденим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпорядились на власний розсуд чим заподіяли власнику магазину «Косів-Авто» ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 23559 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину за ч.3 ст.185 КК України по п`яти епізодах крадіжки майна потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , визнав повністю.

Суду показав, що у 2013 році, дати та часу не пригадує, він перебуваючи по вул. Незалежності в м. Косові, розбивши віконну шибу проник в приміщення МП «Евріка», звідки викрав ноутбук та грошові кошти. Викраденим майном розпорядився у власних цілях.

Після цього, 19.07.2013, по вул. Грушевського в м. Косові, він відчинивши вікно, проник у житловий будинок, звідки викрав майно потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а саме: три ноутбуки, наручний годинник та срібний хрестик, а також грошові кошти, яким розпорядився у власних цілях.

Після цього, 02.08.2013 через вікно він проник у житловий будинок ОСОБА_9 по АДРЕСА_18 , звідки викрав мобільний телефон та золоті ювелірні вироби, в кількості, що відповідає переліку, зазначеному в обвинувальному акті. Викраденим майном розпорядився у власних цілях.

Після цього, 31.08.2013, пошкодивши планку вхідних дверей, він проник в житловий будинок по АДРЕСА_19 , звідки викрав належний потерпілому ОСОБА_10 наручний годинник Тісот.

В подальшому, 21.09.2013 він, віджавши металопластикове вікно, проник в житловий будинок ОСОБА_11 в с Смодна, Косівського району , звідки викрав предмети комп`ютерної техніки згідно указаного переліку в обвинувальному акті, а викраденим майном розпорядився у власних цілях. Вказав, що по зазначених епізодах він себе повністю визнає винним, щиро розкаюється у скоєному, шкоду в інший спосіб ніж шляхом часткового повернення майна, вилученого при обшуках не відшкодував, а тому просить суворо не карати.

Крім цього, показав, що вночі 22.09.2013 він і його знайомий, ім`я якого він не бажає називати, підійшли до магазину «Косів-Авто» по вул . Чорновола, 14 в м. Косів, де з тильної сторони будинку відчинили вікно, підставили дошку та у такий спосіб проникли в приміщення магазину. В середині вони пробули 1-2 хв, викрали звідти зі стенду приблизно 14 автомобільних магнітофонів та один мобільний телефон, після чого залишили місце події. Зазначив, що організатором крадіжки був він, і після вчинення злочину викрадене майно він забрав до себе до дому та в подальшому мав його реалізувати та поділити із знайомим дохід. Через якийсь час він завіз магнітоли у м Івано-Франківськ, де їх частину залишив у знайомого ОСОБА_13 на ринку для реалізації, а іншу частину передав знайомому на ім`я ОСОБА_14 , якого знав з часу спільного відбування покарання у місцях позбавлення волі. Однак, в подальшому його затримали та помістили в СІЗО, і оскільки автомагнітоли не продавалися, ОСОБА_15 йому сказав, що передасть ці автомагнітоли їх спільному знайомому ОСОБА_16 . Крім цього, по даному кримінальному провадженні розпочалося досудове розслідування, а тому він попросив ОСОБА_17 , забрати у ОСОБА_18 іншу частину автомагнітол та повернути їх потерпілому ОСОБА_12 . При цьому зазначив, що вказаний злочин він не вчиняв із ОСОБА_2 , а дані покази на слідстві, в тому числі під час проведення слідчого експерименту - відтворення обстановки та обставин продій до уваги не слід брати, оскільки він там під тиском працівників поліції оговорив ОСОБА_2 . Ствердив, що вказаний злочин він вчиняв із іншою особою. Просить суворо не карати.

По епізоду таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_5 , свою вину категорично заперечив, цивільний позов не визнав, суду показав, що ніколи не проникав у житловий будинок потерпілої по АДРЕСА_13 , у неї жодного майна не викрадав, а тому просить за цим епізодом його виправдати, а в задоволенні цивільного позову відмовити. Щодо вилученого у нього вдома золотого перстня, який впізнаний потерпілою ОСОБА_5 , то вважає, що такий був підкинутий йому працівниками поліції під час проведення обшуку, що проводився у його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України не визнав, суду показав, що 21.09.2013, а також в ніч вчинення крадіжки з магазину «Косів-Авто» 22.09.2013, він знаходився в м. Івано-Франківську за місцем свого фактичного проживання. Оскільки, 21.09.2013 було релігійне свято «Марії», тому він на роботу не ходив, лише провідував батьків, після чого відпочивав за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Десь через два тижні до нього прийшли працівники поліції, які почали проводити обшук. На той час він був вдома в квартирі, так як напередодні зламав ногу біжучи по сходах до свого автомобіля. Під час проведення обшуку за місцем його проживання з участю двох понятих, не було виявлено жодних речей, які були викрадені в магазині «Косів-Авто», в той же час вилучено ряд майна його та його дружини, яке не має жодного відношення до кримінального провадження. Про саму крадіжку з магазину «Косів-Авто» йому стало відомо вже під час розслідування кримінального провадження. Також зазначив, що з ОСОБА_1 знайомий, оскільки разом раніше відбували покарання за інші злочини. Після звільнення з місць позбавлення волі, вони спілкувалися на загальні теми, зустрічалися інколи в м. Івано-Франківськ, куди ОСОБА_1 приїжджав. Коли ОСОБА_1 перебував в СІЗО під вартою по даному кримінальному провадженні, він дійсно зустрічався із власником магазину «Косів-авто». Однак, в такий спосіб він не визнавав вини та не відшкодовував заподіяну злочином шкоду, оскільки всього лиш на прохання ОСОБА_1 віддавав потерпілому автомагнітоли, коли їхав до суду. Ці автомагнітоли він забирав у незнайомого йому чоловіка на ім`я ОСОБА_14 , в м. Івано - Франківську по вул. Набережна , на якого вказав ОСОБА_1 .

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчинених злочинах за ч.3 ст.185 КК України по п`яти епізодах таємного викрадення 20.05.2013 з приміщення офісу малого підприємства «Евріка» майна потерпілого ОСОБА_4 , 19.07.2013 з житлового будинку майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , 02.08.2013 з житлового будинку майна потерпілої ОСОБА_9 , 31.08.2013 майна потерпілого ОСОБА_10 , 21.09.2013 майна потерпілої ОСОБА_11 , і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясувавши, що обвинувачений, його захисник, потерпілі по цих епізодах (письмові заяви на а.с.49 том 11, а.с.128,130,132,134 том 14 та згода потерпілого ОСОБА_4 , висловлена в судовому засіданні 06.08.2019) та прокурор правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні по вказаних епізодах та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим епізодів таємного викрадення 20.05.2013 з приміщення офісу малого підприємства «Евріка» майна потерпілого ОСОБА_4 , 19.07.2013 з житлового будинку майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , 02.08.2013 з житлового будинку майна потерпілої ОСОБА_9 , 31.08.2013 з житлового будинку майна потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з житлового будинку майна потерпілої ОСОБА_11 , обмежившись допитом обвинуваченого в частині зазначених епізодів та дослідженням характеризуючих матеріалів, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєних злочинах є доведена повністю.

В частині скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України по епізоду таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 , не зважаючи на невизнання ним своєї вини по цьому епізоду, суд вважає, що його вина доводиться наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка суду показала, що 19.05.2013 зачинивши свій будинок по АДРЕСА_13 на замок, передавши ключі батькам, щоб вони могли за ним наглядати, вона поїхала на декілька днів в Італію. Однак, зранку 23.05.2013 їй зателефонував рідний брат ОСОБА_19 та повідомив, що вночі в її будинку виламали двері та обікрали будинок. При цьому сказав, що в будинку все перекинуто, а біля будинку він з батьком знайшов фомку. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу, яка проводила оперативно-розшукові заходи із залученням собаки та слідчі дії. Коли вона повернулася до дому 26.05.2013, оглянула будинок та встановила перелік викрадених речей, який надала слідчому та який правильно відображено в обвинувальному акті. Згодом на досудовому розслідуванні їй було повернуто частину викраденого майна, а саме перстень, який вилучено по місцю проживання ОСОБА_1 , і який вона згодом впізнала. При цьому вказала, що раніше ОСОБА_1 знала, як мешканця м. Косів, крім того пригадує, що перед її поїздкою ОСОБА_1 заходив на її сторінку в соцмережах. Підтвердила факт заподіяння їй матеріальної шкоди на суму викраденого майна, а тому просить цивільний позов задовольнити.

Показами свідка ОСОБА_19 , який суду показав, що зранку 23.05.2013 йому зателефонував батько та повідомив про крадіжку з будинку сестри, який вона залишила батькові доглядати на період своєї поїздки за кордон. Коли він прибув на місце події по АДРЕСА_13 , там окрім батька уже були працівники міліції, яких викликав батько. Працівники поліції йому показали виламані двері в будинку, після чого він зателефонував сестрі та повідомив про подію. В подальшому сестра йому розповідала, що було викрадено з її будинку. Однак на даний час точний перелік викраденого майна він не пригадує. Чи було якесь майно сестрі повернуто, йому не відомо.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.05.2013 (а.с.51-52 том 6), згідно з яким, ОСОБА_20 заявила про проникнення невідомими особами шляхом пошкодження вхідних дверей та викрадення у ніч з 22.05.2013 на 23.05.2013 з житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_13 , ноутбука марки Samsung, грошових коштів в сумі 4 тис. грн. та золотих ювелірних виробів.

Протоколом огляду місця події від 23.05.2013 з фототаблицею до нього (а.с.53-63 том 6), в процесі якого було виявлено та зафіксовано сліди злому вхідних дверей житлового будинку АДРЕСА_13 у вигляді вдавлювань та інших пошкоджень від знаряддя злому на бічній грані дверей. В приміщеннях будинку виявлено порушену обстановку помешкання, порозкидані речі із шухляд, сліди від взуття на підлозі та на території господарства на відстані 7 м від будинку.

Протоколом обшуку від 01.10.2013 (а.с.188-193 т.7) в житлі та іншому володінні ОСОБА_21 за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_15 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 (а.с.188-193 т.7), в присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 в ході якого було виявлено та вилучено ряд майна, зокрема декілька жіночих перстнів із зображеннями, узорами в тому числі перстень жовтого кольору із каменем.

Показаннями ОСОБА_22 , допитаного в якості свідка, який суду показав, що був залученим працівниками міліції до проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Косів по вул. Незалежності . Спочатку вказував про те, що був лише одним понятим, однак в подальшому уточнив, що окрім нього була присутня інша особа в цивільному, яка разом з ним підписувала протокол обшуку. Також зазначив, що не пригадує обсягу виявленого та вилученого, однак на той час своїм підписом засвідчував увесь зміст вилученого майна.

Протоколом огляду предметів від 02.10.2013 (а.с. 202-207 т.7), з якого вбачається, що вилучені за адресою: АДРЕСА_20 вироби з жовтого металу, в тому числі жіночі перстні були оглянуті в приміщенні Косівського РВ в присутності понятих.

Протоколом впізнання від 18.11.2013 (а.с.110-111 том 6), згідно з яким потерпіла ОСОБА_5 , в присутності понятих, під №2, впізнала перстень із характерною верхньою частиною у вигляді хвилі і каменем, як предмет, викрадений в ніч на 23.05.2013 із її будинку в АДРЕСА_13 .

Довідкою підприємця Божик ОСОБА_24 від 29.05.2013 (а.с.107 том 6) про вартість 1 граму золота 505 проби станом на 23.05.2013 в розмірі 450 грн.

Довідкою підприємця ОСОБА_25 (а.с.108 том 6) про вартість ноутбука марки Samsung NP-R60P станом на 23.05.2013 в розмірі 3950,00 грн.

Таким чином винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину є доведена повністю. При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого про його непричетність до скоєння вказаного кримінального правопорушення, як такі, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Такі показання спростовуються дослідженими доказами в кримінальному провадженні, а саме протоколом обшуку та протоколом впізнання, з яких вбачається, що саме за місцем проживання обвинуваченого, після скоєння злочину було вилучено частину майна викраденого у потерпілої ОСОБА_5 , яке в процесі досудового розслідування потерпіла впізнала. А його доводи про те, що такий перстень йому було підкинуто працівниками поліції не ґрунтуються на жодних об`єктивних даних та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_22 про проведення обшуку за його участі та підпису ним протоколу після опису усього вилученого в його присутності майна.

Крім цього, не заслуговують на увагу доводи захисника Рашковської Л.О. про недопустимість доказу - протоколу обшуку від 01.10.2013, оскільки хоча судом і не виявилося можливим здійснити допит понятого ОСОБА_23 , однак з показань іншого понятого ОСОБА_22 вбачається, що обшук проводився за участі двох понятих, про що вони обоє розписувалися в протоколі. А враховуючи, що такий обшук проводився слідчим на підставі ухвали слідчого судді, тому підстав для визнання вказаного доказу недопустимим суд не вбачає.

По епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 , поєднаного з проникненням в приміщення магазин «Косів-Авто», сторона обвинувачення вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України доводить наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_12 , який суду показав, що є приватним підприємцем та має у власності магазин «Косів-Авто», розташований за адресою: АДРЕСА_21 . Даний магазин знаходиться під охороною служби «Гепард». Об`єкт ставиться під охорону згідно графіку - з 19.00 год. до 09.00 год. наступного дня, щодня, та з 17.00 год. суботи до 09.00 год. понеділка. В ніч, з суботи 21 вересня 2013 року на неділю 22 вересня 2013 року, до нього зателефонували працівники охоронної служби «Гепард» та повідомили про те, що в магазині спрацювала сигналізація. Він проживає на сусідньому подвір`ї, однак сигналізації не почув, так як дзвінок був відрізаний та викинутий в сад. Десь приблизно о 02.00 год. він підійшов до магазину, на місці події знаходився лише працівник охоронної служби, який виїхав на виклик сигналізації, однак уже нікого не застав. Через деякий час на місце події підійшла його дружина. На подвір`ї, позаду будівлі магазину, він виявив відчинене вікно, до якого був приставлений трап, що раніше знаходився на території магазину. При цьому, він встановив, що вікно було відчинене шляхом віджиму металопластикового вікна, яке мало сліди вм`ятин. Зайшовши всередину магазину, він відімкнув сигналізацію, та почав візуально оглядати приміщення, а працівник охорони викликав працівників правоохоронного органу. На час його приходу в приміщенні магазину нікого не було виявлено. Після цього, він разом з слідчо-оперативною групою почав оглядати магазин та встановив факт крадіжки з магазину більше 11 аудіомагнітофонів та мобільний телефон. Крім цього, ними було оглянуто запис з відеокамер, дві з яких встановлені ззовні приміщення магазину «Косів-авто», а інші дві в приміщенні магазину. На записах з відеокамер було видно два силуети людей чоловічої статі з ліхтариками, однак обличь видно не було, і встановити, хто це був не можливо. О 23.30 год. камери на дворі були від`єднані від живлення. Оглянувши запис із камер, він скопіював його на флешку та передав працівникам поліції, однак жодних процесуальних документів з приводу цього не складалося. В ході досудового розслідування працівниками поліції йому було повернуто 5 аудіомагнітофонів та мобільний телефон, і ще біля 5-и аудіомагнітофонів йому повернув ОСОБА_2 . Усі повернуті аудіомагнітофони відповідали тим серійним номерам магнітофонів, які у нього були викрадені. Документацію про вартість магнітол та їх серійні номери він передавав працівникам поліції.

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.09.2013 (а.с.86 т.7), згідно з яким потерпілий ОСОБА_12 повідомив, що 22.09.2013, біля 01.00 год. невідома особа, шляхом відтиску вікна проникла до приміщення магазину «Косів-Авто», власником якого він являється, звідки таємно викрала 14 аудіомагнітофонів та мобільний телефон марки «SAMSUNG».

Протоколом огляду місця події від 22.09.2013, складеному в період з 02.00 год. по 05.00 год. та фототаблицею до нього (а.с.88-94 т.7), з яких вбачається, що в ході огляду приміщення магазину «Косів-Авто», по вул.Чорновола,14 в м. Косів, Косівського району , Івано-Франківської області , з тильної зовнішньої стіни будинку виявлено пошкоджену відеокамеру, над вхідними дверима відрізаний кабель, який веде до освітленої вивіски «Косів-Авто», із правої сторони магазину від вхідних дверей виявлено пошкодження штукатурки будинку на відстані від фундаменту, вище від вказаного місця відсутність на стіні охоронної сигналізації, а у правій стороні вказаної стіни пошкодження електричного кабелю, що веде до сигналізації. При огляді задньої частини приміщення встановлено, що до металопластикового вікна приставлено дерев`яну дошку із набитими на неї поперечними дошками. Зі слів власника магазину, на момент виявлення, вікно було відчинене. Металопластикове вікно складалося із трьох секцій, середня з яких відчинялася в середину, де на підвіконні виявлено сліди від взуття. При огляді рами вікна за допомогою порошку, виявлено в різних місцях фактурні сліди знаряддя злочину в кількості 7 штук. В приміщенні магазину виявлено, що на стенді у відсіках відсутні декілька аудіомагнітофонів. Зі слів власника магазину з магазину зникло 14 аудіомагнітофонів марки: Ferengate DV 207, вартістю 1100 грн., Sony A250 ЄЄ, вартістю 850 грн., Panasonic RX 200W, чорного кольору, вартістю 600 грн., Panasonic VP7003W, вартістю 4500 грн., Pioneer P6900IB, вартістю 1100 грн., Pioneer 1410U, вартістю 850 грн., Pioneer 1500 B, вартістю 650 грн., Mystery MMP 3007, вартістю 800 грн., Jensen VM 8113 R, вартістю 1600 грн., Pioneer PEH-600 BT, вартістю 2000 грн., Pioneer PEH-P5900MP, вартістю 2000 грн., DEH-P8178UB вартістю 250 грн., Prology MDD -707, вартістю 3200 грн., автомагнітолу, назви якої власник не пригадав, вартістю 300 грн.; а також мобільний телефон «Samsung GT-B5722», чорного кольору, вартістю 2529 грн. із двома сім картами: «Київстар» № НОМЕР_2 та «МТС» № НОМЕР_3 .

Актом від 24.09.2013 (а.с.95 т.7) про результати проведення позапланової ревізії товару в магазині «Косів-Авто», спричиненої незаконним проникненням в магазин сторонніх осіб в ніч з 21.09.2013 на 22.09.2013, встановлено недостачу товару: мобільного телефону марки «Samsung GT-B5722», IMEI НОМЕР_1 , на 2 сім карти, вартістю 2529 грн., аудіомагнітофонів: Sony A250 ЄЄ, вартістю 850 грн., Panasonic RX 200W, чорного кольору, вартістю 600 грн., Panasonic VP7003W, вартістю 4500 грн., Pioneer P6900IB, вартістю 2200 грн., Pioneer PEH1410U, вартістю 850 грн., Pioneer MVH-1500B, вартістю 650 грн., Mystery MMP 3007, вартістю 800 грн., Genin VM8113R, вартістю 1600 грн., Pioneer PEH-600 BT, вартістю 2000 грн., Pioneer PEH-P5900MP, вартістю 2000 грн., DEH-P8178UB вартістю 250 грн., DEH P8180UB, вартістю 300 грн., Prology MDD -707, вартістю 3200 грн.; Ferengate DV 207, вартістю 1100 грн. Загальна сума недостачі товару склала 23429 грн.

Протоколом обшуку від 01.10.2013 за адресою: АДРЕСА_3 , Івано-Франківської області (а.с.219-221, т.7), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 (а.с.217 т.7), в присутності понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , в ході якого було проведено огляд літньої кухні, підсобного приміщення, приміщення житлового будинку, а також салону автомобіля бірюзового кольору марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходився на території будинковолодіння. При цьому, з салону зазначеного автомобіля, на передньому його сидінні, в сумці червоного кольору з чорними вставками, було виявлено та вилучено аудіомагнітофони: марки Pioneer PEH- Р68550 МР, марки Pioneer PEH- Р69001В, марки Pioneer PEH- 600 ВТ, марки JEMSEN VM 8113 R , марки Pioneer PEH- Р5900 МР. В кімнаті, яка зі слів батька обвинуваченого перебуває у користуванні ОСОБА_2 вилучено аудіомагнітофони марки PHILIPS 1/2, марки SONY №3609788, марки MOSFET 50, КЕН-Р6015, марки Pioneer PЕН -27, марки R.D.S №2/0324//20192, марки Pioneer КЕ -4121, марки ВLАUPUNKT SQR 39, марки DOMOTEK №МS-2996 fos, марки MERSEDES-BENZ -CLASS1, марки Alha 3BO -035-156 мобільні телефони: марки «Sony Erikson» IMEI НОМЕР_31 сірого кольору, мобільний телефон марки «Samsung SGН-6600» ІМЕІ НОМЕР_6 сірого кольору, марки «Samsung- 6Т-35620» ІМЕІ НОМЕР_7 , марки «Samsung GT-C 3510» EMEI НОМЕР_8 чорного кольору, «Samsung SGН-Р500, EMEI НОМЕР_9 чорного кольору, марки «Nokia» ЕМЕІ НОМЕР_10 сірого кольору. Також в ході обшуку було вилучене інше майно, класифікація та найменування якого (тобто не являється ні автомагнітолами, ні мобільними телефонами, сім картами) не охоплюється пред`явленим обвинуваченням.

Протоколом обшуку від 01.10.2013 в житлі та іншому володінні ОСОБА_28 за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 (а.с.225-227 т.7), проведеного на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 (а.с.223 т.7), в присутності понятих ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , в ході якого було виявлено та вилучено ряд майна, зокрема мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_11 із сім картою № НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Nokia» ІМЕІ НОМЕР_13 із сім картою № НОМЕР_14 , мобільний телефон: марки «Sony Erikson» IMEI НОМЕР_15 із сім картою № НОМЕР_16 , коробку від мобільного телефону марки «Nokia 311» ІМЕІ НОМЕР_17 , мобільний телефон марки «Motorolla» IMEI НОМЕР_18 із сім картою «Djuice» № НОМЕР_19 . Також в ході обшуку було вилучене інше майно, класифікація та найменування якого (тобто не являється ні автомагнітолами, ні мобільними телефонами, сім картами) не охоплюється пред`явленим обвинуваченням.

Протоколом огляду предметів від 02.10.2013 (а.с. 234-238 т.7), з якого вбачається, що працівниками поліції з участю двох понятих оглянуто вилучені предмети під час проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_4 , зокрема: мобільний телефон марки «Nokia 1800» ІМЕІ НОМЕР_11 із сім картою № НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Nokia» ІМЕІ НОМЕР_13 із сім картою № НОМЕР_14 , мобільний телефон марки «Motorolla Е7Н2» IMEI НОМЕР_18 із сім картою «Djuice» № НОМЕР_20 , мобільний телефон: марки «Sony Erikson С702» IMEI НОМЕР_15 із сім картою № НОМЕР_16 , інше майно, класифікація та найменування якого (тобто не являється ні автомагнітолами, ні мобільними телефонами, сім картами), не охоплюється обвинуваченням; а також предмети вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: сумку з тканини червоно-чорного кольору, в якій знаходилось 5 аудіомагнітофонів марки Pioneer PEH- Р68550 МР, марки Pioneer PEH- Р69001В, марки Pioneer PEH- 600 ВТ, марки JEMSEN VM 8113 R , марки Pioneer PEH- Р5900 МР, а також інше майно, яке не охоплюється обвинуваченням.

Протоколом обшуку від 01.10.2013 (а.с. 188-193 т.7) в житлі та іншому володінні ОСОБА_21 за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_15 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2013 (а.с.188-193 т.7), в присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 в ході якого було виявлено та вилучено ряд майна, зокрема мобільний телефон марки «Nokia 2310» ІМЕІ НОМЕР_21 та акумуляторною батареєю до нього BL -5CA, мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_22 із сім картою № НОМЕР_23 , мобільний телефон: марки «Nokia 6300» IMEI НОМЕР_24 з акумуляторною батареєю до нього, мобільний телефон марки «Nokia 6700» ІМЕІ НОМЕР_25 із сім картою № НОМЕР_26 , мобільний телефон марки «Nokia 67006230» IMEI НОМЕР_27 із сім картою № НОМЕР_28 , мобільний телефон марки «Samsung B5722 DUOS» ІМЕІ НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_22 із сім картою № НОМЕР_23 , корпус від мобільного телефону марки «Nokia», аудіомагнітофон марки «Pioneer» PEH-1410UВ. Також в ході обшуку було вилучене інше майно, класифікація та найменування якого (тобто не являється ні автомагнітолами, ні мобільними телефонами, сім картами) не охоплюється пред`явленим обвинуваченням за цим епізодом.

Протоколом огляду предметів від 02.10.2013 (а.с.202-207 т.7), з якого вбачається, що працівниками поліції з участю понятого оглянуто вилучені під час проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_15 речі, серед яких, зокрема мобільний телефон марки «Samsung B5722 DUOS» ІМЕІ НОМЕР_29 , НОМЕР_30 та аудіомагнітофон марки «Pioneer» PEH-1410UВ.

Висновком судово-трасологічної експертизи №25 від 07.11.2013 (а.с.114-140 т.7), згідно з яким слід взуття максимальними розмірами 270х90 мм на відрізку темної дактилоплівки, перекопійований під час огляду місця події 22.09.2013 в приміщені магазину «Косів-Авто» за адресою м. Косів по вул. Чорновола, 14 , залишений таким же взуттям, як кросівок на праву ногу чорного кольору з написами «adidas» та бічними, вишитими ниткою жовтого кольору смужками, який було виявлено та вилучено під час проведення обшуку в господарстві ОСОБА_1

Заявою від 02.10.2013 (а.с.65 т.8) про добровільну видачу працівникам міліції ОСОБА_31 придбані ним у ОСОБА_1 двох ноутбуків, а також автомобільного магнітофону Ferenhate, серійний №51462.080908.00903.

Протоколом огляду предметів від 02.10.2013 (а.с.65-69 т.8) в ході якого працівниками поліції з участю свідка ОСОБА_31 оглянуто виданий ним автомобільний магнітофон марки Ferengate DV 207, та свідок вказав, що вказаний магнітофон він придбав 22.09.2013 у ОСОБА_1 за 500 грн.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 02.10.2013 та фототаблицею до нього (а.с.23-41 т.8), який проводився з участю обвинуваченого ОСОБА_1 , в ході якого обвинувачений ОСОБА_1 в присутності понятих розказав та показав про обставини вчинення крадіжки з магазину «Косів-Авто» спільно з ОСОБА_2 .

Протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за завданням №412т від 25.09.2013 (а.с.209-215 т.7), яким зафіксовано результати здійснення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за період з 15.07.2013 по 02.08.2013 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.07.2013 №1424т (а.с.114 т.14), та аудіо записами телефонних розмов, знятих в процесі проведення негласних слідчих дій та зафіксованих на лазерних дисках (речових доказах), що досліджені в судовому засіданні 17.07.2018. Згідно із знятої інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з номерів мобільного телефону № НОМЕР_26 , ідентифікованого як номер телефону ОСОБА_1 вбачається, що протягом періоду спостереження абонент здійснював вхідні-вихідні дзвінки, в тому числі за №0969189485, який ідентифіковано, як номер телефону ОСОБА_2 , та здійснював з цією особою спілкування. Зокрема, розмова між ідентифікованими особами у протоколі, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відбувалася 20.07.2013 о 11.45 год, 20.07.2013 о 12.22 год., 24.07.2013 о 13.44 год. В процесі розмов особи спілкуються з приводу торгівлі та ремонту аудіотехніки, автомобільних запчастин, можливості придбання-продажу автомобілів, домовляються про зустріч у м. Івано-Франківськ.

Протоколом про наслідки здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 18.11.2013 (а.с.90-96 т.8), яким зафіксовано результати здійснення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за період з 07.09.2013 по 22.09.2013 по номерах НОМЕР_26 , НОМЕР_23 абонента мобільного оператора «Київстар», який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.09.2013 №1424т (а.с.115 т.14), та аудіо записами телефонних розмов, знятих в процесі проведення негласних слідчих дій та зафіксованих на лазерних дисках (речових доказах), що досліджені в судовому засіданні 17.07.2018. Згідно із знятої інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з номеру № НОМЕР_26 , ідентифікованого, як номер телефону ОСОБА_1 вбачається, що протягом періоду спостереження абонент здійснював вихідні дзвінки, зокрема 22.09.2013 здійснював вихідний дзвінок особі, ідентифікованій, як ОСОБА_31 , в ході розмови з яким пропонував придбати за 500 грн. автомобільний товар. Згідно із знятої інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з номеру, № НОМЕР_23 , ідентифікованого як номер телефону ОСОБА_1 вбачається, що протягом періоду спостереження абонент здійснював два вхідні-вихідні дзвінки, в тому числі за №0969189485, який ідентифіковано, як номер телефону ОСОБА_2 , та здійснював спілкування з указаною особою. Зокрема зі змісту розмов, що відбувалися 15.09.2013 о 16.47, 21.09.2013 о 19.15, 22.09.2013 о 00.51 год., 22.09.2013 о 13.28 год., 22.09.2013 о 17.09 між абонентами, ідентифікованими, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що безпосередньо перед датою та часом скоєння крадіжки з магазину «Косів-авто» особи спілкувалися та планували спільні дії із вчинення неправомірних дій та уникнення спостереження за ними. Після останньої розмови 22.09.2013 о 00.51 протягом 2.67 хв., наступні розмови відбулася о 22.09.2013 о 13.28 год. та о 17.09, в ході якої особи обговорювали наслідки вчинених дій у ночі під час чого ОСОБА_2 отримав перелом, а також щодо кількості наявного у ОСОБА_1 отриманого майна.

Також прокурором по даному епізоду заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_31 , однак в процесі судового слідства, у зв`язку із неможливістю встановлення місця знаходження особи свідка та забезпечення явки для допиту у суд, в судовому засіданні 13.11.2017 прокурор відмовився від заявленого клопотання, а сторона захисту не настоювала на допиті цього свідка. Інших клопотань про допит інших свідків по вказаному епізоду крадіжки, в тому числі зазначених у реєстрі досудового розслідування: ОСОБА_32 , ОСОБА_33 стороною обвинувачення не заявлялося. В той же час, в судовому засіданні 21.02.2016, прокурор Попик О.І., при встановленні порядку та обсягу доказів, що підлягають дослідженню в даному кримінальному провадженні, заявив вичерпний перелік свідків, не пов`язаних з вказаним епізодом та зазначив, що про допит інших свідків заявляти наміру не має. Після зміни прокурора в кримінальному провадженні, додаткових клопотань про виклик інших свідків, окрім ОСОБА_31 , прокурором не заявлялося.

Крім цього, за клопотанням захисту судом було досліджено ряд доказів, а саме:

Допитано свідка ОСОБА_34 , який суду показав, що він, як оперуповноважений управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, був включений до складу групи з ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 для проведення обшуку в с. Угринів, Тисменецького району, Івано-Франківської області. Склад групи визначало керівництво, хто саме не пам`ятає, він не був старшим групи, та не складав процесуальних документів, а був виконавцем обшуку. Під час обшуку були присутні батько обвинуваченого, поняті, та пізніше прийшла мама. Ухвалу слідчого судді зачитував він. Обшукували підсобне приміщення та будинок, а потім побачили в автомобілі, лобове скло якого було не затемнене, матерчату сумку, в якій було видно магнітоли. Оскільки батько ОСОБА_2 вказав, що автомобіль належить сину, і надав згоду на проведення його обшуку, тому було прийнято рішення про обшук салону вказаного автомобіля та вилучення цих автомагнітол.

Свідка ОСОБА_38 , який суду показав, що перебуваючи на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, був залучений до проведення обшуку в господарстві за адресою с. Угринів, в групі, яка складалася з чотирьох чоловік. Під час проведення обшуку був присутній батько ОСОБА_2 та поняті, яких знайомили з ухвалою слідчого судді. В ухвалі суду працівників міського відділу не було зазначено, так як обшук проводився за дорученням слідчого Косівського РВ УМВС. Особисто він поїхав на обшук на підставі усного доручення начальника карного розшуку міста, кого саме не пригадує. Старшим групи був ОСОБА_36 , а тому він виконував лише доручення з виконання дій під час обшуку. Пам`ятає, що проводився огляд житла та автомобіля, який стояв на подвір`ї біля будинку, та який зі слів батька ОСОБА_2 належить йому. Що вилучили під час проведення обшуку не пам`ятає.

Свідка ОСОБА_35 , який суду показав, що перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, брав участь у проведенні обшуку в господарстві в с Угринів за місцем проживання батьків ОСОБА_2 , що проводився на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду та був старшим групи. Під час проведення обшуку був присутній батько ОСОБА_2 та поняті, яких запросили з вулиці, та роз`яснили усім процесуальні обов`язки. Хто виконував обшук не пригадує, однак дійсно в процесі обшуку оглядався автомобіль, який зі слів батька належав ОСОБА_2 . Чи перевіряли вони документи щодо належності автомобіля, не пригадує.

Свідка ОСОБА_39 , яка показала суду, що під час проведення обшуку за її місцем проживання на подвір`ї були присутні 2-3 працівники поліції, та два поняті, які були у нетверезому стані. Вони були не місцеві. Чоловік був вдома сам, а вона прийшла пізніше, коли обшук розпочався. На подвір`ї було два автомобіля, які чоловік з сином взяли на ремонт, та не належали ні її чоловіку, ні сину ОСОБА_2 . У її присутності з автомобілів нічого не вилучалося, однак працівники міліції її повідомили, що з одного із автомобілів вони вилучили сумку з викраденими речами. При цьому зазначила, що автомобілі, які беруться на ремонт, завжди залишаються їх власниками відчиненими.

Свідка ОСОБА_40 , який суду показав, що знайомий з ОСОБА_2 протягом 10 років. Займається ремонтом мобільних телефонів. З ОСОБА_1 він познайомився через ОСОБА_2 Восени 2013 року ОСОБА_1 приносив йому автомагнітоли, скільки точно їх було не пам`ятає, десь 6-7, та попросив їх продати, вони узгодили ціну і він їх залишив. Однак автомагнітоли не продавалися, а він збирався лягати в лікарню, тому зателефонував до ОСОБА_2 , для того щоб той передав автомагнітоли ОСОБА_41 Однак, того вдома не було, так як він поїхав в лікарню на перев`язку, а тому він сказав, що завезе магнітоли. Після чого заїхав додому до батьків ОСОБА_2 і поставив сумку з магнітолами в салон автомобіля, який був відчинений. Вдома в той час нікого не було.

Свідка ОСОБА_42 , який суду показав, що працюючи на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, керівництвом був включений в групу для участі в проведенні обшуку за фактичним місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 . Обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді, хто був старшим групи не може пригадати. Під час проведення обшуку були присутні поняті, а також ОСОБА_2 та його дружина. Хто складав протокол обшуку він не пригадує.

Свідка ОСОБА_43 який суду показав, що працюючи на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, у 2013 році брав участь в проведенні обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 разом з іншими працівниками правоохоронного органу, з ким саме не пригадує. В квартиру вони зайшли через двері, які добровільно їм відчинили. Під час проведення обшуку був присутній ОСОБА_2 та його дружина. Зараз він не може пригадати, які саме предмети було виявлено і вилучено в ході обшуку. Також вказав, що ні він, ні будь хто інший з працівників не відбирав мобільний телефон у ОСОБА_2 , чи його затримували.

Свідка ОСОБА_37 який суду показав, що працюючи на посаді оперуповноваженого управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області, брав участь у проведенні обшуку в квартирі по АДРЕСА_4 , який проводився на підставі ухвали слідчого судді. Обшук проводився працівниками правоохоронних органів в кількості 3-4 чоловік, серед яких був ОСОБА_42 . Інших осіб не пригадує. В квартиру вони зайшли безперешкодно, жодної фізичної сили не застосовували, що виявили та вилучили не пам`ятає, однак пригадує, що ухвалу про обшук зачитували присутнім в помешканні ОСОБА_2 та його дружині.

Свідка ОСОБА_29 , який суду показав, що 01.10.2013 знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , звідки його на 5 хвилин запросили в якості понятого до квартири в цьому ж будинку, де проживає ОСОБА_2 . Окрім працівників міліції в цивільному та його, була ще одна дівчина, мешканка будинку з 9-го поверху, а також ОСОБА_2 , з малою дитиною та дружиною. В його присутності проводився обшук в приміщеннях квартири ОСОБА_2 та вилучалось якесь майно. При вилученні усіх предметів він не був присутній, оскільки частина працівників поліції із ним перебували в одній кімнаті, а інша частина з другою понятою в іншій кімнаті. Однак, все вилучене в подальшому знесли до кухні, де описали в протоколі та спакували у чорні пакети, а він його підписав. Чи відповідало усе вилучене майно перерахованому у протоколі, він не перевіряв, в пакети не заглядав, має дуже поганий зір.

Свідка ОСОБА_28 , яка суду показала, що проживає однією сім`єю із ОСОБА_2 в квартирі її матері ОСОБА_44 , за адресою: АДРЕСА_4 вже близько 8 років. Крім них, в зазначеній квартирі проживають двоє неповнолітніх дітей та її племінник. 01.10.2013 приблизно о 06.30 год, почула сильний стукіт у вхідні двері квартири, на запитання «хто там?», почула відповідь, що це сусіди знизу, прийшли, бо вона затоплює квартиру. Коли вона відчинила, то до квартири зайшло шестеро чоловік. Вони відштовхнули її, і розійшлись по кімнатах. На чоловіка одразу наділи наручники, аж потім сказали, що вони працівники міліції і будуть проводити обшук. Показали їй ухвалу, в якій йшлося про проведення обшуку в помешканні ОСОБА_28 за адресою АДРЕСА_4 . Їй не давали підписувати ніяких документів, а ОСОБА_45 давали. Четверо людей здійснювали обшук, а один відлучився для того щоб запросити понятих. Після цього повернувся з сусідом, який погано бачить та дівчиною з дев`ятого поверху. Під час обшуку, працівники міліції виявили та вилучили їхні особисті речі, а саме: золото та ноутбук дітей, мобільні телефони, які належать їй, дітям, племіннику, а також взуття ОСОБА_2 Поняті спостерігали за проведенням обшуку з коридору десь протягом 15 хвилин, потім відлучилися, і прийшли вже тоді, коли треба було підписувати протокол. Також вказала, що мобільні телефони вилучили ще до приходу понятих, всі ці телефони належали їм, але були несправними. Після закінчення обшуку поняті підписали протокол обшуку. На даний час не пам`ятає, чи ОСОБА_2 мав зауваження до протоколу обшуку. Вважає, що працівниками поліції було порушено їхні права, оскільки вони поводили себе грубо по відношенню до них. Особисто вона із заявами про неправомірні дії працівників поліції не зверталася, з такими заявами звертався ОСОБА_2 .

Свідка ОСОБА_46 , який суду показав, що являється слідчим Косівського РВ та на підставі його клопотань слідчим суддею Косівського районного суду було постановлено ухвали від 25.09.2013 про проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 . Однак, його керівництвом спільно із керівництвом обласного управління проведення цих обшуків було доручено іншим оперативним працівникам, він особисто під час цих обшуків присутній не був. З приводу легалізації проведеного обшуку в автомобілі на території господарства в с. Угринів він не звертався до слідчого судді. В той же час показав, що будучи включеним у слідчу групу, проводив обшук разом з іншими працівниками поліції в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 . В ході обшуку були залучені поняті, в присутності яких було вилучено з квартири великий перелік майна. Що саме він не пригадує, однак все майно було описано в протоколі обшуку, який підписаний понятими.

Свідка ОСОБА_47 , який суду показав, що працюючи на посаді начальника карного розшуку Косівського РВ УМВС на той час, був присутнім під час обшуку в житлі за місцем проживання ОСОБА_1 , яке, як йому відомо, належить його сестрі ОСОБА_48 Обшук розпочався приблизно о 07.00 год. Для участі в обшуку було запрошено понятих, звичайних перехожих. Хто саме їх запрошував він не пам`ятає, слідчий зачитував ухвалу. Під час обшуку було виявлено та вилучено ряд майна, зокрема, ювелірні прикраси, біжутерія, належне ОСОБА_1 взуття. Також під столом на дошці особисто він знайшов та вилучив декілька мобільних телефонів, один з яких марки «Samsung B5722 DUOS» проходить по епізоду крадіжки із магазину «Косів-Авто».

Свідка ОСОБА_49 , який суду показав, що працюючи оперуповноваженим Косівського РВ, брав участь в обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_16 . Для обшуку ними залучено було двох понятих, звичайних перехожих на вулиці. Крім цього, в квартирі була присутня сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_50 . Чи сам ОСОБА_1 був, він не пригадує, а також не пригадує, що конкретно вилучено із квартири.

Свідка ОСОБА_22 , який суду показав, що був залученим працівниками міліції до проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 в м. Косів по вул. Незалежності . Що вилучали, на даний час він не пригадує, однак разом з іншою особою, залученою до проведення обшуку, вони підписували протокол обшуку.

Також, стороною захисту клопоталося про дослідження інших доказів по цьому епізоду обвинувачення, а саме допит свідків: понятих під час обшуків - ОСОБА_30 (обшук по АДРЕСА_4 ), ОСОБА_23 (обшук в АДРЕСА_1 ), ОСОБА_27 , ОСОБА_26 (обшук в АДРЕСА_3 ); батька обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_51 ; сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_21 ; понятого під час огляду місця події в магазині «Косів-авто» - ОСОБА_52 ; дружини потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_53 ; працівника поліції, який брав участь в ході обшуку в с. Угринів - Короб`яка ОСОБА_54 . Однак, в ході судового слідства у зв`язку із тривалою неможливістю виклику цих свідків до суду з різних об`єктивних причин, сторона захисту та сторона обвинувачення відмовилася від їх допиту та погодилися завершувати розгляд справи у їх відсутності.

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних у справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у разі не доведення, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Аналізуючи досліджені докази, що заявлені стороною обвинувачення в сукупності із доказами, дослідженими за клопотанням сторони захисту, можна дійти висновку, що такі умовно діляться на дві групи доказів, одні з яких стосуються доведення самої події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а інші стосуються доведеності вчинення обвинуваченими вказаного кримінального правопорушення.

Так, одними із доказів на підтвердження вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, сторона обвинувачення посилається на протокол про проведення обшуку від 01.10.2013 в житлі та іншому володінні особи за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.219-221, т.7) в ході якого було вилучено, частину викраденого у потерпілого ОСОБА_12 майна, а саме: аудіомагнітофони: марки Pioneer PEH- Р68550 МР, марки Pioneer PEH- Р69001В, марки Pioneer PEH- 600 ВТ, марки JEMSEN VM 8113 R , марки Pioneer PEH- Р5900 МР.

Однак, з дослідженої ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 (а.с.217 т.7), вбачається, що слідчим суддею надавався дозвіл на проведення обшуку в житлі та іншому володінні за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відшукання та вилучення предметів вказаних у клопотанні.

В той же час, зі змісту протоколу обшуку, що підтверджено показаннями свідків: ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 , ОСОБА_39 , вбачається, що вказані аудіомагнітофони в кількості 5 штук, працівниками правоохоронних органів вилучено із салону автомобіля марки «Opel Astra 1.6і», бірюзового кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , де вони знаходилися на передньому пасажирському сидінні в сумці червоного кольору з чорними вставками.

Згідно з довідкою, Територіального сервісного центру №2643 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 28.07.2018 (а.с.53 т.14), станом на 01.10.2013 власником транспортного засобу марки «Opel Astra 1.6і», д.н.з. НОМЕР_4 , являвся ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Жодних доказів про те, що зазначений автомобіль перебував у законному користуванні, володінні ОСОБА_2 стороною обвинувачення суду не надано, а як ствердила у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_39 , вказаний транспортний засіб, на момент обшуку, не перебував у володінні ОСОБА_2 , а розташований його власником на подвір`ї будинковолодіння, що належало її чоловіку, а не ОСОБА_2 , з метою проведення ремонтних робіт.

При цьому, суд критично оцінює покази допитаних працівників поліції, які брали участь в проведенні обшуку за вказаною адресою, що з автомобіля вони вилучали автомагнітофони, як володіння обвинуваченого про що їм стало відомо зі слів батька обвинуваченого, оскільки самі ж свідки визнали, що на час обшуку документів щодо права власності, володіння, користування цим автомобілем вони не перевіряли. В той же час, зібраними доказами встановлено, що такий автомобіль на час обшуку перебував у власності іншої особи, і на подвір`я батьків обвинуваченого був поміщений самим власником для проведення ремонту.

А тому, у суду немає підстав вважати, що на момент проведення обшуку вказаний транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_2 .

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30).

Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Статтею 234 КПК України в редакції Закону № 4651-VI від 13 квітня 2012 року, що діяла в час проведення вказаної слідчої дії встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Як виняток, ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Такий виняток встановлено саме у ч. 3 ст. 233 КПК України. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Однак, допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Косівського РВ ОСОБА_56 В. ОСОБА_57 , що здійснював кримінальне провадження за вказаним кримінальним правопорушенням, суду ствердив, що після вилучення в ході обшуку п`яти магнітол з автомобіля в с. Угринів, він із відповідним клопотанням до слідчого судді не звертався, дозвіл на проведення обшуку в автомобілі не отримував.

Не представлено і прокурором суду доказів про те, що після проведення обшуку в автомобілі «Opel Astra 1.6і», д.н.з. НОМЕР_4 , ним, чи слідчим невідкладно подавалося клопотання до суду про проведення обшуку у цьому транспортному засобі, і що з приводу цього слідчим суддею приймалося будь-яке процесуальне рішення.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

За таких обставин, враховуючи, що ухвалою слідчого судді від 25.09.2013 дозволу на проведення обшуку в автомобілі «Opel Astra 1.6і», д.н.з. НОМЕР_4 , не надавалося, такий автомобіль належав на праві власності іншій особі та у володінні, користуванні ОСОБА_2 не перебував, і доказів цьому не представлено, а після проведення обшуку та вилучення майна слідчий, прокурор із клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на обшук цього транспортного засобу не звертався, ухвали про надання дозволу на його обшук органом досудового розслідування в даному провадженні отримано не було, а тому слід прийти до переконливого висновку про здійснення вказаної слідчої дії з порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених ч.2 ст.237, ч.2 ст.233 КПК України, а фактичних даних отриманих внаслідок її проведення недопустимими.

Вказана позиція суду кореспондується із правовими висновками Верховного Суду висловлених у постановах від 23.05.2018 у справі №159/451/16-к, 25.08.2018 у справі №623/4131/15-к, п.52 від 12.02.2019 у справі №159/451/16-к.

При цьому, суд враховує, що в процесі обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , вилучалося і ряд іншого майна з будинку та підсобних приміщень. Однак жодне із вилученого майна не має відношення до пред`явленого обвинувачення, не охоплюється переліком викраденого з магазину «Косів-авто». А тому, в цій частині дані встановлені протоколом обшуку від 01.10.2013 про вилучення майна не може братися до уваги, як належний доказ у справі, оскільки у відповідності до ст.85 КПК України не підтверджує прямо чи непрямо існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Одночасно, надаючи оцінку протоколу обшуку від 01.10.2013 в АДРЕСА_3 , суд враховує, що цього ж дня за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , проводився інший обшук на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2013 (а.с.223 т.7).

Однак, суд вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано порядку проведення обшуку, як за адресою: АДРЕСА_3 , так і за адресою: АДРЕСА_4 .

Як уже зазначалось судом, згідно ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Аналогічні положення закріплені у п. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 13 КПК.

Так, за змістом ст. ст. 234 - 236 КПК проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку.

Як вказав у своїй правовій позиції Верховний Суд у справі №466/896/17, розглянутої 29.01.2019, ч.1 ст.236 КПК України не передбачає можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук ніким іншим, окрім слідчого чи прокурора. При цьому, положення п.3 ч.2 ст.40 КПК України про наявність у слідчого права доручати проведення слідчих дій оперативним підрозділам в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку, що є підставою для визнання отриманого у такий спосіб доказу таким, що отриманий внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Зі змісту ухвал слідчого судді від 25.09.2013 (а.с.217,223 т.7) вбачається, що дозвіл на проведення обшуку за адресами: АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 слідчим суддею надавалося виключно слідчому Ватаманюку В.В.

Однак, як вбачається з доручень слідчого від 30.09.2013 (а.с.218,224 т.7) проведення обшуків на підставі ухвал суду ним було доручено оперативним працівникам Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

При цьому, як встановлено із показань свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_35 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 та ОСОБА_37 , такі обшуки проводилися взагалі не оперативним працівникам Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, а за дорученням керівника оперативними працівниками управління карного розшуку Івано-Франківського міського відділу ГУ МВС в Івано-Франківській області.

Також, як визнав у судовому засіданні слідчий Косівського РВ Ватаманюк В.В., який уповноважувався слідчим суддею на проведення цих обшуків, він участі в жодному із цих обшуків не брав, присутнім під час їх виконання не був, процесуальних документів не складав.

За таких обставин, обшуки, що проводилися 01.10.2013 за адресами: АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 слід визнати такими, що проводилися з грубим порушенням кримінально-процесуального закону особами, які не були уповноваженими на вчинення відповідних процесуальних дій, а тому дані, отримані на підставі цих слідчих дій є недопустимими доказами в цілому.

Інші докази, на які прокурор посилається, як на підтвердження вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є результати здійснення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за період з 15.07.2013 по 02.08.2013, та за період з 07.09.2013 по 22.09.2013 по номерах НОМЕР_26 , НОМЕР_23 абонента мобільного оператора «Київстар», які належать ОСОБА_1 в ході чого було зафіксовано розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо досягнення домовленості на спільне вчинення умисного злочину, а також по наслідках вчиненого злочину. Вказані докази зафіксовані у протоколах відтворення запису розмов отриманих в ході проведення негласної слідчої дії від 25.09.2013 та 18.11.2013, а також речових доказах - лазерних дисках, які досліджувалися судом.

Стаття 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до положень частини 2 ст. 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені, зокрема, ст. 263 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

У відповідності до ч.1 ст.263 КПК України, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

В ході судового слідства встановлено, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за період з 15.07.2013 по 02.08.2013 та за період з 07.09.2013 по 22.09.2013 по номерах НОМЕР_26 , НОМЕР_23 абонента мобільного оператора «Київстар», які належать ОСОБА_1 здійснювалися на підставі відповідних ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих дій від 10.07.2013 строком 30 днів до 09.08.2013 та від 04.09.2013 строком 30 днів до 05.10.2013 (а.с.114,115 т.14).

Однак, в ході досудового розслідування стороні захисту, в порядку ст.290 КПК України, відкрито лише протоколи та речові докази за результатами проведення негласних слідчих дій, клопотання та ухвали про надання дозволу на їх проведення відкриті не були, такі надані суду після відповідної процедури розсекречування в судовому засіданні 12.02.2019 без виконання вимог ст.290 КПК України (а.с.111-115 т.14).

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року).

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК). Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК).

З наведеного випливає, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті на стадії досудового розслідування не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч.2 ст.36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Крім того, системне тлумачення ст. 290 КПК свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.

При цьому, варто враховувати й те, що суд може дослідити докази, про дослідження яких учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді. Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимог ст.290 КПК, тобто, що такі процесуальні документи не були відкриті стороні захисту до моменту звернення сторони обвинувачення до суду із обвинувальним актом, то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, що оформлялися на підставі не відкритих документів, не є допустимими доказами.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 16.01.2019 у справі №751/7557/15-к, де у п.63 постанови Суд вказав, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що клопотання слідчого та на підставі них винесені ухвали слідчого судді від 10.07.2013 та від 04.09.2013 не були розсекречені та відкриті стороні захисту на час виконання ст.290 КПК України до моменту звернення із обвинувальним актом до суду, а надані лише в ході судового розгляду і то, після спливу 5-и років з моменту первинного надходження кримінального провадження до суду, тому слід прийти до висновку про необхідність визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті проведених негласних слідчих дій, а саме інформації знятої з транспортних телекомунікаційних мереж за період з 15.07.2013 по 02.08.2013, та за період з 07.09.2013 по 22.09.2013 по номерах НОМЕР_26 , НОМЕР_23 абонента мобільного оператора «Київстар», які належать ОСОБА_1 , та зафіксованої у відповідних протоколах та на речових доказах- лазерних дисках.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», яке Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України»: визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Отже, визнавши недопустимими докази, а саме фактичні дані отримані в ході проведення слідчих дій - обшуків 01.10.2013 за адресами: АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 , зафіксованих відповідними протоколами обшуків від 01.10.2013, а також в ході проведення негласних слідчих дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за періоди з 15.07.2013 по 02.08.2013 та з 07.09.2013 по 22.09.2013, зафіксованих у відповідних протоколах від 25.09.2013 та 18.11.2013 та на електронних носіях - лазерних дисках (аудіаозаписи розмов), суд також визнає недопустимими докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є ці недопустимі докази, а саме фактичні дані, що встановлені на підставі протоколу огляду предметів від 02.10.2013 (а.с.234-238 т.7) та речових доказів, вилучених в ході проведення зазначених обшуків, а саме: аудіомагнітофонів з салону автомобіля Opel Astra, а також вилученого у ОСОБА_2 мобільного телефону із № НОМЕР_16 , з якого зафіксовано розмову із ОСОБА_1 в ході проведення негласної слідчої дії.

Усі інші представлені стороною обвинувачення докази та досліджені судом, а саме встановлені фактичні дані на підставі досліджених судом: показань потерпілого ОСОБА_12 , протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.09.2013 потерпілого ОСОБА_12 (а.с.86 т.7), протоколу огляду місця події від 22.09.2013 (а.с.88-94 т.7), акту ревізії від 24.09.2013 (а.с.95 т.7), висновку судово-трасологічної експертизи № 25 від 07.11.2013 (а.с.114-140 т.7), заяви від 02.10.2013 (а.с.65 т.8), протоколу огляду предметів від 02.10.2013 (а.с.65-69 т.8), протоколу обшуку від 01.10.2013 (а.с. 188-193 т.7), протоколу огляду предметів від 02.10.2013 (а.с. 202-207 т.7), протоколу проведення слідчого експерименту від 02.10.2013 та фототаблицею до нього (а.с.23-41 т.8), доводять перед судом лише факт події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що мала місце в ніч на 22.09.2013, по вул. Чорновола, 14 в м. Косові, у спосіб таємного викрадення майна із проникненням в приміщення магазину «Косів-Авто» та факт вчинення цього кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 в групі з іншою особою.

Однак, вказані докази, за виключенням протоколу проведення слідчого експерименту від 02.10.2013 та фототаблицею до нього (а.с.23-41 т.8), на переконання суду не містять відомостей про факти та обставини, вчинення даного кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_2 , а тому не можуть враховуватися судом для визнання доведеним факту вчинення цього кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

В той же час суд враховує, що дійсно в ході проведення слідчого експерименту, зафіксованого протоколом від 02.10.2013 та фототаблицею до нього (а.с.23-41 т.8), ОСОБА_1 розказуючи та показуючи про обставини вчинення крадіжки з магазину «Косів-Авто», зазначав, що такий злочин він вчинив спільно з ОСОБА_2 .

Однак, вказані відомості суд не вправі визнати достатнім та допустимим доказом для визнання доведеною обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, оскільки такі відомості поширені під час слідчого експерименту іншим обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні, який не несе кримінальної відповідальності за дачу правдивих показів. Більш того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні. В той же час, допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 від раніше даних показань відмовився, суду ствердив, що на стадії досудового розслідування себе оговорив, вказаний злочин він вчиняв за попередньою змовою в групі осіб з іншою особою, але не ОСОБА_2 .

Крім цього, суд не приймає до уваги і позицію сторони обвинувачення, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми діями із повернення викраденого майна підтвердив свою винуватість у скоєному, оскільки в судовому засіданні обвинувачений свою вину заперечив, а щодо наведених обставин пояснив, що такі магнітофони передавав потерпілому на прохання саме ОСОБА_1 , який його повідомив, де ці магнітофони слід забрати. Такі його показання узгодилися із показами іншого обвинуваченого.

З врахуванням наведеного, оскільки представлені стороною обвинувачення докази вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення визнані судом недопустимими та недостатніми, інших допустимих, належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, стороною обвинувачення не представлено, клопотань про допит інших свідків, дослідження інших доказів не заявлено, а суд у відповідності до ст.93 КПК України позбавлений можливості самостійного збирання доказів у кримінальному провадженні, тому суд приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення належними, допустимими та достатніми доказами не доведено перед судом поза всяким сумнівом факту, що дане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 .

А тому за цим обвинуваченням ОСОБА_2 належить виправдати, ухваливши відносно нього виправдувальний вирок з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 .

Одночасно, суд вважає, що іншими належними та допустимими доказами в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 з приміщення магазину «Косів-авто», оскільки сама подія кримінального правопорушення встановлена достовірно та ніким не оспорюється, а факт вилучення частини майна під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , співпадіння виявленого на місці події відбитку взуття із відбитком взуття вилученим під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в своїй сукупності з іншими встановленими фактичними даними підтверджує вину у вчиненні цього злочину саме ОСОБА_1 . При цьому, суд вважає доведеною кваліфікуючу ознаку вчинення вказаного злочину ОСОБА_1 за попередньою змовою в групі осіб, що випливає із самих показів обвинуваченого та показань потерпілого ОСОБА_12 про проникнення в його магазин двох чоловік. Крім цього, суд враховує, що сам ОСОБА_1 свою вину у скоєнні даного злочину визнав.

За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 20.05.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 6607 грн., поєднане з проникненням у приміщення МП «Евріка» по вул. Незалежності, 28 в м. Косів, Івано-Франківської області.

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 23.05.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 89000 грн., поєднане з проникненням у житловий будинок по АДРЕСА_13 .

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 19.07.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 15597,90 грн. та потерпілого ОСОБА_8 на суму 5000 грн., поєднане з проникненням у житловий будинок по АДРЕСА_8 .

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 02.08.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 69620 грн., поєднане з проникненням у житловий будинок по АДРЕСА_9 .

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 31.08.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 в розмірі 5000 грн., поєднане з проникненням у житловий будинок по АДРЕСА_10 .

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, 21.09.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 1400 грн., поєднане з проникненням у житловий будинок по АДРЕСА_13 .

Крім цього, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, повторно, за попередньою змовою в групі із невстановленою слідством особою, 23.05.2013 вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 на загальну суму 23559 грн., поєднане з проникненням у приміщення магазину «Косів-Авто» по вул. Чорновола , 14 в м . Косів , Івано -Франківської області .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого за епізодами крадіжок у потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щире каяття у скоєному, сприяння органам слідства у розслідуванні справи.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено. При цьому, суд вважає, що інкриміновані органом досудового розслідування такі обтяжуючі обставини, як повторність та вчинення злочину за попередньою групою осіб є зайвими і підлягають виключенню судом з підстав ч.4 ст.67 КК України, оскільки такі являються кваліфікуючими ознаками ч.2 ст.185 КК України, що охоплюються особливо кваліфікованим складом ч.3 ст.185 КК України. А заявлена в судових дебатах обтяжуюча обставина покарання - рецидив злочину, судом не може враховуватися, як така, що не охоплюється висунутим обвинуваченням згідно поданого до суду обвинувального акту.

Крім цього суд враховує, що він вчинив тяжкі злочини, раніше був неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, на обліках в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, ніде не працює, сім`ї та міцних соціальних зв`язків не має, за час судового розгляду оголошувався в розшук у зв`язку із ухиленням від явки до суду.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що його виправлення і перевиховання можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, і такому сприятиме покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті. На думку суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим і пропорційним для його виправлення та попередження нових злочинів й таким, що відповідає принципу індивідуалізації кримінального покарання.

Крім цього, оскільки злочини, за якими ОСОБА_1 визнано винуватим за цим вироком, він вчинив до постановлення вироку Болехівським районним судом Івано-Франківської області від 21 липня 2014 року, а тому за правилами ч.4 ст.70 КК України, остаточне покарання за цим вироком йому слід призначити шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Болехівського районного суду у виді позбавлення волі на 3 роки більш суворим з цим вироком суду, та у строк остаточного покарання за сукупністю злочинів слід зарахувати повністю відбуте покарання за вироком Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2014 у виді 3 років позбавлення волі.

Крім цього, на підставі п.5 ст.72 КК України (в редакції статті, що була чинною на час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 згідно із Законом України від 26.11.2015 року № 838-VIIІ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання»), з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду викладеної у п.104 постанови від 29 серпня 2018 року справа №663/537/17 щодо зворотної дії закону у часі, у строк покарання ОСОБА_1 підлягає зарахуванню, з розрахунку день за два, період попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, що в сукупності становив 2 роки 8 місяців 9 днів (утримувався під вартою на підставі ухвал суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 4 місяці 26 днів з 01.10.2013 по 26.02.2014, та 2 роки 3 місяці 13 днів з 05.11.2014 по 17.02.2017).

Цивільний позов у кримінальному провадженні ОСОБА_5 (а.с.156-158 том 1) в частині стягнення майнової шкоди слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь повну суму встановленого та доведеного розміру збитків внаслідок скоєння злочину за мінусом вартості повернутого майна, що становить 85500 грн.

В частині стягнення моральної шкоди, суд відповідно до роз`яснень, наданих у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", враховуючи реальний обсяг моральних страждань, вимушених змін у звичному способі життя, які потерпіла зазнала у зв`язку з пошкодженням та викраденням значної кількості належного їй майна, проникненням у її житло, створенням безпорядків та розкидуванням предметів інтер`єру, виходячи з принципу розумності та справедливості, приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої 10000 грн. моральної шкоди.

Одночасно, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати у кримінальному провадженні. Крім цього, у відповідності із положеннями ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів, а також вирішити питання щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2014 року, більш суворим покаранням за цим вироком суду, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 та ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 повністю відбуте покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі за вироком Болехівського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2014, а також строк перебування в установі попереднього ув`язнення на підставі ухвал слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 01.10.2013 по 26.02.2014 та з 05.11.2014 по 17.02.2017, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та вважати його таким, що на час ухвалення вироку повністю відбув покарання за цим вироком суду.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок скоєння злочину в сумі 85500 гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 10000 гривень 00 копійок, а всього в сумі 95500 гривень 00 копійок (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 3423 гривні 80 копійок (три тисячі чотириста двадцять три гривні вісімдесят копійок).

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 , та за цим обвинуваченням виправдати.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити запобіжний захід у виді застави, застосований на підставі ухвали суду від 01 жовтня 2013 року. Після припинення дії запобіжного заходу, повернути ОСОБА_39 заставу у розмірі внесених нею 29.01.2014 на рахунок № 37316005000355, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, ЄДРПОУ 26289647, одержувач ТУ ДСА в Івано-Франківській області, грошових коштів в сумі 30450 гривень 00 копійок (тридцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень нуль копійок).

Речові докази:

- годинник «Тісот», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , вважати повернутим за належністю;

- комп`ютерну техніку: комп`ютерний монітор «Асеr», персональний пристрій живлення «УПС», комп`ютерний маніпулятор «Atek», веб-камеру «Trast», комп`ютерну клавіатуру «Flyper» та документи на ім`я ОСОБА_11 , передані їй на відповідальне зберігання, вважати повернутими за належністю;

- аудіомагнітофони: Pioneer Р6900ІВ, серійний номер GCTMO34062EW, Genin VM 8113R, серійний номер VM8113R-00213, Pioneer РЕН-600 BT, серійний номер HETMO22022EW, Pioneer РЕН-Р5900МР, серійний номер GCPG034604EW, Pioneer PEH1410U, серійний номер LATMO15602EW, мобільний телефон марки «Samsung-Duos», IMEI-1 НОМЕР_29 , IMEI-2 НОМЕР_30 , передані на відповідальне зберігання ОСОБА_12 , вважати повернутими за належністю;

- мобільний телефон марки «Sony Ericsson C702» IMEI НОМЕР_15 із стартовим пакетом НОМЕР_16 , який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути ОСОБА_2 , як законному володільцю;

- жіночий перстень із зображенням хвилі з камінцем цирконію, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , вважати повернутим за належністю;

- мобільний телефон марки «Nokia 6300» IMEI IMEI НОМЕР_24 , підвіска і перстень з металу жовтого кольору, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , вважати повернутими за належністю;

- мобільний телефон марки «Nokia 6700» IMEI НОМЕР_25 із стартовим пакетом № НОМЕР_26 , дві пари кросівок «adidas», які належать ОСОБА_1 та зберігаються в камері речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, знищити;

- три сліди взуття, перекопійовані на відрізки дактилоплівки, які вилучені при огляді місць події за фактами крадіжок за місцем проживання ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , у приміщенні магазину «Косів-авто», і зберігаються в камері зберігання речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: Бучинський А.Б.