Ухвала суду № 83497499, 07.08.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3005/17 1-кп/335/143/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Рибалко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Косатої М.А.,

процесуального прокурора Арустамян Д.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Куцигіна І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Рошиян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, клопотання захисника Рошиян Ігоря Вікторовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В процесі дослідження доказів у даному кримінальному провадженні від захисника Рошиян І.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме постанов про призначення експертиз, висновків експертів, протоколів допиту свідків, інших процесуальних документів та відповідей на запити слідчого, доручень про проведення слідчих (розшукових) дій. В обґрунтування клопотання зазначав, що факт отримання потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень мав місце 15.02.2007, тобто до набрання чинності КПК України в редакції 2011 р. Згідно з п. 10 ст. 6 КПК України в редакції 1960 р., кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю щодо особи, про яку є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню. 15.04.2009 прокурором Комунарського району м. Запоріжжя на підставі п. 2 ст. 213 КПК України в редакції 1960 р. прийнята постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 . Дана постанова була скасована постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя лише 17.03.2017. ОСОБА_3 , отримання будь-яких доказів у період часу з 15.04.2009 до 20.11.2012 порушує обмеження, встановлене п. 10 ст. 6 КПК України 1960 р. та робить їх недопустимими. Крім того, п. 3 р. ХІ Перехідних положень КПК України передбачено, що заяви і повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно із цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом. Тому, оскільки у даному випадку була в наявності постанова про закриття кримінальної справи, відомості не підлягали внесенню до ЄРДР. Тому, будь-які слідчі дії, проведені у період часу з 20.11.2012 по 17.03.2017 є такими, що не відповідають вимогам закону, а отримані при цьому докази є недопустимими.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник дане клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Процесуальний прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки порушена кримінальна справа за фактом ДТП не скасована, та всі слідчі дії були проведені згідно з вимогами діючого КПК України.

Потерпіла та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, оскільки воно є необґрунтованим.

Заслухавши клопотання, думку учасників процесу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, документи є джерелами доказів у розумінні вищенаведеної норми процесуального права.

При цьому, слід зазначити, що положеннями КПК України не передбачено можливості визнання недопустимими процесуальних джерел доказів, а також процесуальних документів, на підставі яких такі докази були здобуті (зокрема, постанов про призначення експертизи, доручень про проведення слідчих (розшукових) дій тощо).

Так, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За нормою статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Під час дослідження доказів, наданих прокурором, судом не встановлено їх очевидної недопустимості з підстав, встановлених чинним КПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання захисник посилався на процесуальні порушення органу досудового розслідування під час здобуття певних доказів у кримінальному провадженні, а не про істотне порушення прав і свобод прав людини як на підставу очевидної недопустимості таких доказів.

Проте, суд зазначає, що захисник не позбавлений права посилатися на зазначені ним у клопотанні обставини у судових дебатах як на передбачену статтею 86 КПК України підставу недопустимості доказів, які були отримані, на його переконання, із порушенням вимог КПК України. Оцінку цим доводам захисника буде надано судом при ухваленні вироку у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог частини першої статті 89 КПК України.

З урахуванням викладеного, клопотання захисника на даній стадії судового розгляду слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 84, 85, 86, 89, 93, 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника Рошиян Ігоря Вікторовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про визнання недопустимими доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя Н.І. Рибалко