Рішення № 83496185, 31.07.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/10788/18

Провадження № 2/243/189/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

за участю секретаря Перерви Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", представник позивача Лещенко Дмитро Юрійович, до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 , де зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 листопада 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника- щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському http://privatbank.ua/ternis/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» які викладені на банківському http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах на зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції апо картрахункам. Вказує на те, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Зазначає, що відповідач в порушення вимог «Умов та Правил надання банківських послуг» не погашав заборгованість, відсотки за використання кредиту, а також оплачувати комісію передбачену договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитом договором відповідач станом на 30 вересня 2018 року має заборгованість - 331890,73 грн., яка складається з наступних сум:

-10921,33 грн. - заборгованість за кредитом(тілом кредиту);

-318530,41 грн. - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом;

-2438,99 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

Позивачем зазначено, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 114960,0 грн., яка складається з наступних сум:

-10921,33 грн. - заборгованість за кредитом(тілом кредиту);

-104038,67 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20 листопада 2008 року по 31 травня 2017 року.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму коштіва також судові витрати(а.с. 2-4).

20 грудня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив на позов відповідно до якого відповідач вказав на те, що позовна заява надійшла до суду 10 жовтня 2018 року. Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по договору б/н від 12 квітня 2014 року. Станом на 12 квітня 2014 року відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такої юридичної особи як «Акционерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» не зареєстровано. Станом на дату укладення зазначеного договору була -юридична особа ПАТ КБ «ПриватБанк». 21 грудня 2016 року підписано договір про продажу 100% акцій ПАТ КБ «Приватбанк» між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерством фінансів. З моменту передачі власником 100% акцій банку є держава в особі Міністерства фінансів України. Зазначає, що позивач не надав доказів, що уповноважив представника ОСОБА_3 заявити цей позов. Додана копія Довіреності складена з м.Дніпром та належним чином не посвідчена. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб у розділі «відомості про органи Правління юридичної особи АТ КМ «Приватбанк» зазначено прізвище, ім`я по батькові осіб які обираються до органу уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами або мають траво вчиняти дії від імені юридичної особи у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені - юридичної особи , це ОСОБА_5 - керівник з 12 лютого 2018 року та ОСОБА_4 - підписант. Довіреність представнику ОСОБА_3 . зазначеними особами не підписана, а підписана особою ОСОБА_6 , яка згідно витягу з ЄДР не зазначена як особа, що наділена правом підпису( у видачі) довіреності. Отже є підстави, що позов пред`явлений не належною юридичною особою .З огляду на викладене просила суд закрити провадження у справі(а.с.51)

14 лютого 2019 року позивачем надано відповідь на відзив, де, зокрема, зазначено, що відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише має такий правовий наслідок як проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДРПОУ. Щодо повноважень представників банку, то позивачем представлено витяг протоколу засідання НР № 38, за яким ОСОБА_6 переведена на посаду першого заступника голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з наказу № СП-2018-6937670 від 04 липня 2018 року, згідно із яким ОСОБА_6 надано право видавати від імені Банку довіреності та затверджувати тексти повноважень стандартних довіреностей для представництва третім особам. Щодо підписання довіреності ОСОБА_3 . , то вона діє протягом трьох років, які на момент подачі позову та продовження розгляду справи у суді не закінчилися(а.с.68-69, 77-79, 89-90).

12 квітня 2019 року представником позивача було подано уточнену позовну заяву, з якої вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19 листопада 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2. п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника- щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою" та «Тарифами Банку», які викладені на банківському http://privatbank.ua/ternis/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» які викладені на банківському http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах на зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції апо картрахункам. Зазначає, що відповідач в порушення вимог п.6.5 умов та правил надання банківських послуг не погашав заборгованість, відсотки за використання кредиту, а також оплачувати комісію передбачену договором. Відповідно до п.5.7 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленні банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. Відповідно до п. 5.5.1 «Правил користування платіжною карткою», за несвоєчасне виконання боргових обов`язків, власник карти сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додатковою комісією, розмірі яких встановлюються Тарифами, які викладені на сайті. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 месяців з моменту підписання з автоматичним пролонгуванням дії договору. На сьогодні відповідач договір не виконав, порушивши вимоги цього договору. Позивачем зазначено, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 114960,0 грн., яка складається з наступних сум:

-10921,33 грн. - заборгованість за кредитом(тілом кредиту);

-104038,67 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20 листопада 2008 року по 31 травня 2017 року. З огляду на викладене просив суд, ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 листопада 2008 року у розмірі 114960,0 грн. станом на 30 вересня 2018 року, яка складається з таких сум: 10921,33 грн. - заборгованість за кредитом(тілом кредиту); 104038,67 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20 листопада 2008 року по 31 травня 2017 року(а.с.112-115).

20 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на уточнений позов, де зазначив, що він не отримував кредитну картку у 2008 році, ніяких договорів та умов до них він не підписував. Дійсно отримував кредитну картку у 2011 році, зняв біля 10000 грн. у 2014 році і більше ніяких операцій із карткою не здійснював. У 2008 році нічого не підписував на заяви, ніякого договоу, вважає, що нараховані суми боргу не відповідають дійсності, та не визнає. Вважає, що слід застосувати строк позовної давності та у позові відмовити(а.с.149).

15 липня 2019 року представником позивача було надано відповід на відзив, відповідно до якої позивач вказує на те, що відповідно до укладеного договору N б/н від 12.04.2011 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 11000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно ї здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу-України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовійформі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Щодо розрахунку заборгованості, банком зауважено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому позивачем надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік №'578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи;повідомлення банків;виписки банків;корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України). Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня вересня 2015 року, (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 26 жовтня 2018 року - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, шо Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення яким задовольнити позовні вимоги(а.с.155-157).

Представник позивача в судових засіданнях, проведених по справі позов підтримував з підстав, наведених в уточненій позовній заяві та відповідно у відповідях на відзови на заяви, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, наголошували на тому, що не визнають позов, оскільки відповідачем кредитиний договір та умови до нього не підписувалися. Наголошували, що Умови та Тарифи ними не визнаються як частина договору. відповідач лише визнавав отримання в 2001 році кредитної картки та підтверджував, що дійсно користувався коштами на ній.

В подальшому просили справу слухати у їх відсутності, підтримали також доводи, зазначені у відзиві та заявах, наголосили на тому, що не визнають як невід`ємну частину договору Тарифи, правила та умови, які є на сайті.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року у справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження(а.с.46-47).

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано:

- виписки по картковому рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на підставі кредитного договору б/н (анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку) укладеного 12 квітня 2011 року;

- оригінал кредитного договору б/н (анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку) укладеного 12 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- витяг зі статуту АТ КБ «ПриватБанк»;

- дані про випуск, перевипуск платіжної картки/карток виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- документи які підтверджують те коли відповідачем була отримана платіжна картка (первинна та у разі пере випуску), та які підтверджують отримання платіжної картки безпосередньо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с.104-105)

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, при вирішенні справи виходить з таких встановлених у судовому засіданні обставин та відповідних ним .

В судовому засіданні досліджені наступні документи:

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 12 квітня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , згідно із яким зазначено, що відповідачка має перед позивачем заборгованість за кредитним договором в наступному розмірі:

- заборгованість за кредитом 10921 грн. 33 коп. станом на 30 вересня 2018 року,

- заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 20 листопада 2008 року по 31 травня 2017 року в сумі 104038 грн. 67 коп.(а.с.5-6)

Копія анкети - заяви від 12 квітня 2011 року та від 19 лютого 2008 року(а.с.7, 118)

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD», не підписані позичальником (а.с. 8);

Умови та правила надання банківських послуг, з яких видно, що (а.с.9-21, 119-123);

Виписка з карток ОСОБА_1 за період з 19 лютого 2008 року по 23 березня 2019 року(а.с.131-134);

Виписка з карток ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2011 року по 24 червня 2019 року(а.с.158-161);

Копія паспорту відповідача, де зазначено місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 від 05 лютого 1999 року(а.с.33-34);

Документи, що посвідчують діяльність банку(а.с.36-40);

Довідка банку про отримання ОСОБА_1 кредитних карток за договором кредиту із зазначенням номерів, згідно із яким остання карта мала термін дії до останнього дня травня 2015 року(а.с.52, 80, з.б.);

Фотозображення відповідача із карткою в руці(а.с.135)

Крім того в судовому засіданні було досліджено рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року, Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., Словянського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, про визнання виконавчого напису № 10222 від 27 липня 2017 року таким, що не підлягає виконанню було задоволено.Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10222 від 27 липня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Р.О., зареєстрований в Реєстрі за № 10222(а.с.150-153).

Згідно із листом АТ КБ «Приватбанк» № 30.1.0.0/2-20181029/640 вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 19 листопада 2008 року, отримав картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня вересня 2015 року.

В судовому засіданні встановлено, що 19 листопада 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», та пролонгованого підписанням заяви-анкети від 12 квітня 2011 року, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, яка останній раз перевипусклася у 2012 і термін дії якої закінчився 31 вересня 2015 року.

У заявах зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Судом з достовірністю встановлено, що згідно із довідкою, виданою головним управління статистики у Дніпропетровській області Державного комітету статистики (а. с. 36), Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 38) та Банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011 року, виданою заступником голови Національного Банку України (а. с. 37), ПАТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою та має право здійснювати банківські операції, передбачені ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заявах позичальника від 19 лютого 2008 року та від 12 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цих заявах, підписаних сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 листопада 2008 року, пролонгованого від 12 квітня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

У Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витягзі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - та інші умови.

При цьому, суду надані дві різні редакції вказаних Умов та Правил, отже слід дійти висновку, що, матеріали справи не містять підтверджень, що які саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд зазначає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 лютого 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 листопада 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком декілька редакцій Витягу з Тарифів та Витягу з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкетах-заявах позичальника, які безпосередньо підписані останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

У постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт).

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.

Відповідач та представник відповідача наполягали на тому, що при визначенні розміру заборгованості Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ не можуть включатися у платіж за кредитом, згідно із ставками, розміром та порядком нарахуванням визначені цими документами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 лютого 2008 року шляхом підписання заяви-анкети та пролонгованого підписанням заяви-анкети від 12 квітня 2011 року. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19 лютого 2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, та пролонгований підписанням заяви-анкети від 12 квітня 2011 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, судом не приймаються доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду України у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) висловлено саме таку правову позицію з аналогічних правовідносин.

При вирішенні вказаної справи суд керувався наведеними висновками ВП ВСУ.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту.

Вирішуючи питання про розмір стягуваної на користь позивача з відповідача суми тіла кредиту, суд виходив з даних по виписці по картковому рахунку (а.с.132-135)

Так, у вказаній виписці є послідовні графи «дата обробки», «дата операції», «деталі операції», «сума у валюті операції», «сума у валюті карти» «сума комісії», «сума скидок», «залишок після операції».

З врахуванням того, що судом встановлено, що стягненню підлягає лише сума тіла кредита, суд при розрахунку приймає до уваги лише відомості про зняття відповідачем коштів у будь-який спосіб (стягнення готівки, придбання товару, оплата комунальних платежів, тощо), які містяться в графі «деталі операції», при цьому бере до уваги дані графи «сума у валюті операції», яка відповідно зазначає суму, знятих коштів без нарахування комісій та процентів:

450.00+8.55+8.60+700.00+583.32+9.15+20.90Х2+9.38+75.17+112.00+1127.00+349.20+2500.00+20.00+41.00+50.00+137.16+147.00+103.26+117.21+900.00+80.39+802.50+205.00+233.00+5.00+1000.00+1100.00+500.00+700.00+20.00+7.00+91.50+280.17+157.76+109.35+4.10+405.75+73.43+286.06+67.98+420.00+400.00+59.99+13.07+71.23+200+145.16+96.40+44.38+17.45+88.31+89.27+109.1519.54+67.49+200+1500.00+199.58+8.00+100.85+24.00+184.45+20Х2+302.42+799.00+83.41+3000.00+535.66+3300+10.00+71.01+72.93=26391 грн. 54 коп..

Суд враховуює ту обставину, що відповідач здійснював платежі, а також частину платежів банк стягував з нього самостійно, отже із вказаної суми слід вирахувати повернуті відповідачем кошти позивачеві. При цьому суд також виходить із даних виписки по рахунку, та відповідних граф, а саме: відомості про повернення відповідачем коштів у будь-який спосіб, які містяться в графі «деталі операції», при цьому бере до уваги дані графи «сума у валюті операції», де повернута сума коштів має також позначку латинськими літерами «CR» та загалом становить 19100 грн. 72 коп..

26391.54-500.00-10.00-1100.00-55.00-20.75-200.00-500.00-1000.00-477.01-1800.00-800.00-121.00-280.00-10.00-1235.00-5.00-1253.00-320.00-1050.00-1200.00-1200.00-7.00-61.00-1650.00-1400.00-150.00-50.00-100.00-1193.74-1344.67-5.70-1.85=7290 грн.82 коп.

Отже стягненню підлягає саме сума в розмірі 7290 грн. 82 коп..

При цьому суд зважає на ту обставину, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача в тій їх частині, що справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що позов поданий особою, яка не є правонаступником, оскільки, вказана обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз`ясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 1762 грн. (а.с. 1).

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 140,96 грн., оскільки позов судом задоволений частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 8 %, отже 140,96 грн. становить 8 % від суми 1762 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 - 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 листопада 2008 року, станом на 30 вересня 2018 року складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7290 (сім тисяч двісті дев`яносто) грн. 82 коп.

У задоволенні решти вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі - 140 (сто сорок) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони у справі:

позивач:

акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

представник позивача:

Лещенко Дмитро Юрійович, діє на підставі довіреності № 9589-К-О-о від 10 листопада 2017 року.

відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача:

Адвокат Винник Зіновія Григорівна, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 420 від 02 квітня 2002 року, діє на підставі ордеру ДН № 0066089.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О.В. Ільяшевич