Ухвала суду № 83493598, 07.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 серпня 2019 року м. Київ № 640/14336/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс»

до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, в якому просить: зобов`язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельову Надію Володимирівну вчинити дії пов`язані із здійсненням реєстраційної дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо внесення відомостей про зміну речових прав (іншого речового права) на нерухоме майно, а саме: зміну обтяжувача/іпотекодержателя на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс» відносно предмета іпотеки за Іпотечним договором від 12 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Оболонського районного нотаріального округу Одеської області М.В. Горбань за реєстровим номером 514.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 23 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронних торгів №UA-ЕФ-2019-02-14-000010-b, укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема за Кредитним договором №15к-197 від 12 вересня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 .

Також, 23 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстрований Кисельовою Н.В. в реєстрі за №312, за яким відступлено право вимоги, зокрема, за Іпотечним договором від 12 вересня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 .

Проте, як вказує позивач, реєстраційна дія в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зміни іпотекодержателя на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» не відбулась, оскільки наявні заяви ОСОБА_2 як власника нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з правовідносин, пов`язаних з реєстрацією майнових прав, інших реєстраційних дій, що порушують майнові права позивача та є похідними від спору щодо таких майнових прав, тобто спір між ними виник не у зв`язку із виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, в тому числі, делегованих.

Суд зауважує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження спірним майном. Оскільки позивач не був заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за іншими юридичними особами, тобто останні були вчинені за заявами інших осіб, тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на рухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Вказана вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах щодо державної реєстрації прав.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на рухоме, нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на майно є цивільно-правовим. А тому, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року по справі №823/2042/16.

Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного господарського суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку господарського судочинства та віднесені до юрисдикції відповідного господарського суду.

Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Фінанс» його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного господарського суду.

4. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко