Рішення № 83493382, 06.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1575/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Борзнянського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської (далі - відповідач) області щодо обчислення пенсії судді у відставці ОСОБА_2 на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати Борзнянське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області перерахувати пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з урахуванням пенсії, на яку мала право суддя у відставці ОСОБА_2 на момент її смерті відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи з розміру її заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем прийнято неправомірне рішення, оскільки вважає, що має право на переведення на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, враховуючи, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Крім того, у відзиві на позов представником відповідача заявлене клопотання про заміну первісного відповідача - Борзнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", якою Борзнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізувалося шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-а, код ЄДРПОУ 21390940).

Враховуючи наявне клопотання, з огляду на наявність державної реєстрації новоствореного органу державної влади, у відповідності до ст. 52 КАС України, суд замінює первісного відповідача - Борзнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, на його правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 04 липня 2014 року позивач перебуває на обліку в Борзнянському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Чернігівської області та отримую пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.01.2019 (а.с. 10).

У зв`язку зі смертю дружини позивач звернувся із заявою до Борзнянського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого годувальника на час настання смерті згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 19.02.2019 Борзнянське ОУПФУ повідомило позивача про те, що пенсію по втраті годувальника призначено йому в розмірі - 3921,46 грн, виходячи з пенсії за віком померлої дружини - ОСОБА_2 з розміру 7842 грн 91 коп., оскільки Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено, щоб органи ПФ України призначали пенсію по втраті годувальника із розміру довічного утримання померлого судді (а.с. 19).

Вважаючи, що Борзнянське ОУПФУ Чернігівської області при призначенні позивачу пенсії неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки при призначенні пенсії помилково застосовано Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого, види пенсійного забезпечення.

В силу частини 1 статті 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно частини 2 статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Положеннями частини 1 статті 37 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що на час смерті чоловіка та звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 був непрацездатним у зв`язку з досягненням пенсійного віку та до дня смерті дружини перебував на її утриманні, а тому відповідав усім вимогам, які необхідні для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Виходячи із системного аналізу ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання є альтернативою пенсії, що і підтверджує однакову правову природи таких виплат.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім`ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягни пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Розділом Х Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII визначено статус судді у відставці.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті його дружини стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивач, виявився позбавленими прав на лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів», яку відмовився врахувати відповідач при розрахунку. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії" даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об`єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить "особистий та надмірний тягар" для позивача, втративши матеріальну підтримку в зв`язку зі смертю дружини, залишившись без можливості отримання належного матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого законом.

Інших доводів та/або доказів на доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду не наведено та не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за приписами Закону № 1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. За таких обставин, відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру довічного грошового утримання судді у відставці його померлої дружини на час настання смерті.

Аналогічну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.01.2016 по справі № 677/2056/14-а.

Крім того, щодо посилань відповідача на те, що при розрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного утримання, суд зазначає наступне.

З огляду на частину 4 статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно частини 5 статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена дружині позивача, у зв`язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника після померлого, оскільки право на переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника передбачено Законом № 1058-IV, який не містить ніяких виключень щодо годувальників.

Крім того, слід зазначити, що відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об`єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною виплатою за рахунок державних коштів. Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що була втрачена сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується - Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п. 3 вищевказаного Положення, основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Крім того відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також: управлінь у містах та районах щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Таким чином, вищезазначені положення законодавства додатково підтверджують той факт, що довічне грошове утримання є складовою пенсійного забезпечення особи та однакову правову природу пенсії і щомісячного довічного грошовою утримання, яке було призначене годувальникові позивача, у зв`язку із звільненням у відставку, та виплачувалась саме територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція міститься й у постанові Лисянського районного суду Черкаської області від 11.09.2018 у справі № 700/936/17, яка набрала законної сили, у постанові Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18.12.2017 у справі № 319/1438/17, у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 620/1032/19, яка набрала законної сили та у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі № 677/2056/14-а, тобто у цьому питанні вже існує стала судова практика.

Крім того, сталою є судова практика, в т.ч. й суду касаційної інстанції щодо обов`язку обчислення пенсії із всіх складових доходу застрахованої у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування особи, з яких останньою сплачувалися відповідні страхові внески до Пенсійного фонду України на постійній основі.

Суд звертає увагу на те, що згідно Доктрини jurisprudence constante низка раніше прийнятих та узгоджених судових рішень розглядається як переконливий доказ правильного тлумачення правової норми.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права коленого на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№65731/01 та 65900/01), "Пічкур проти України" (заява №10441/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейський Суд з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

У справах «Щокін проти України» ,заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 234/8701/17.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Пічкур проти України»), якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Щодо доводів позивача про обов`язок перерахунку йому пенсії по втраті годувальника з урахуванням пенсії, на яку мала право суддя у відставці ОСОБА_2 на момент її смерті відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи з розміру її заробітної плати, то суд зауважує, що чинна на момент виходу на пенсію померлої дружини - судді редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів», на відміну від попередньої редакції, не відсилає на Закону України «Про державну службу», а позивачем не зазначено жодного доводу з цього приводу.

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Борзнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 , як судді у відставці.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1024,52 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Борзнянського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівської області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 , як судді у відставці.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83 а, м. Чернігів, 14005, р/р НОМЕР_2 , МФО 353553, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повне судове рішення складено 06.08.2019.

Суддя Д.В. Лобан