Рішення № 83493266, 06.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1743/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)", в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" (код ЄДРПОУ 08731849) з приводу невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код номер НОМЕР_1 ) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9545 грн 72 коп. на день звільнення - 31.08.2018, стягнути з Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" (код ЄДРПОУ 08731849) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9545 грн 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна провести відповідач не має можливості за відсутності фінансування, але вказаний факт не є підставою для бездіяльності щодо невиконання зобов`язань по виплаті грошової компенсації.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань. Оскільки кошти на виплату грошової компенсації відсутні, а бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були, здійснити зазначену виплату на час звільнення та на теперішній час немає підстав. За наявності кошторисних призначень та наявності коштів на відповідні цілі компенсація буде виплачена. Крім того, зазначив, що згідно платіжного доручення від 14.06.2019 № 821 позивачу було перераховано кошти у сумі 1000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.1998 до 01.09.2018, на день звільнення перебував на посаді першого заступника начальника установи-заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)».

Державна установа МВК - 91 перебуває в територіальному підпорядкування Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробапії Міністерстваюстиції (код ЄДРПОУ 40867327).

З посади позивач був звільнений з 01.09.2018 за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від .02.07.2015 № 580-VIII, за наказом виконуючого обов`язки начальника ДУ «Менська виправна колонія (№91)» від 31.08.2018 № 69/ОС-18, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу.

Відповідно до Наказу про звільнення відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку установи повинен був провести кінцевий розрахунок із позивачем.

В останній день служби 31.08.2018 позивач подав рапорт начальнику Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» з прохання повідомити які компенсації та виплати будуть перераховані позивачу.

Відповідачем даний рапорт був зареєстрований 31.08.2018 за № 2435, але відповіді позивач не отримав.

11.03.2019 за № 3.3-2025/ПВ, з відповіді ЦМУ вбачається, що ОСОБА_1 належить компенсація в розмірі 9545,72 грн відповідно до довідки № 4 про предмети речового майна, складеної на підставі арматурної картки № 20 та атестата № 9 на предмети речового майна.

Позивачу була нарахована грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна у сумі 9545 грн 72 коп. (а.с. 31-32, 33, 34).

Враховуючи дані обставини, позивач, вважаючи, що відповідач неправомірно його рапорт по суті не розглядав, питання виплати компенсації не вирішував, чим порушив його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту - Порядок), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 23 Порядку визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Згідно з довідкою № 4, сума компенсації, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 за належні до видачі предмети речового майна складає 9545,72 грн (а.с. 31-32).

Посилання відповідача на абз. 2 п. 22 Порядку, як на підставу невиплати грошової компенсації, у зв`язку з відсутністю коштів є необґрунтованими, оскільки пункт 22 Порядку регулює порядок виплати грошової компенсації за речове майно не звільненим особам, а тим, хто продовжує службу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

В рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Однак у відзиві на позов (а.с. 41) та платіжного доручення (а.с. 43)вбачається, що 14.06.2019 позивачу виплачено 1000,00 грн грошової компенсації.

Судом встановлено, що права та законні інтереси ОСОБА_1 порушені відповідачем, оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджені протиправна бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9545 грн 72 коп. на день звільнення - 31.08.2018, відповідно до положень чинного законодавства.

Тому враховуючи зазначене необхідно визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9545 грн 72 коп. на день звільнення - 31.08.2018, з урахуванням виплати грошової компенсації у сумі 1000,00 грн, та стягнути з Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8545 грн 72 коп.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави протиправної бездіяльності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8545 грн 72 коп. на день звільнення - 31.08.2018.

Стягнути з Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8545 грн 72 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" 512 (п`ятсот дванадцять) грн 26 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна установа "Менська виправна колонія (№ 91)" (пр. Дружби, буд. 5, смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652, код 08731849).

Повне судове рішення складено 06.08.2019.

Суддя Д.В. Лобан