Рішення № 83493094, 07.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 р. № 520/7218/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61002, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під"їзд. 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати протиправним рішення комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова, яке відбулось 22.02.2019 року, протокол №7.

2. Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Харкова провести з 01.01.2019 року перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника. на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області №04-52/177 від 13.02.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без будь-яких обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова, яке відбулось 22.02.2019 року, протокол №7 є незаконним, та таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а тому підлягає скасуванню та просить суд зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Харкова провести з 01.01.2019 року перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника. на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області №04-52/177 від 13.02.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без будь-яких обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці

Ухвалою суду від 24.07.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача 06.08.2019 року до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що рішення комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова, яке відбулось 22.02.2019 року, протокол №7 є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , перебувала на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України м. Харкова та з 2011 року отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка - судді у відставці, на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, у розмірі 70% від заробітної плати судді.

18.02.2019 року позивачка звернулась до Шевченківського об`єднаного УПФУ м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії, на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області №04-52/177 від 13.02.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Рішенням комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного УПФУ м. Харкова від 22.02.2019 року №7 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії у разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі довідки від 13.02.2019 року №04-52/177, виданої ТУ ДСА України в Харківській області на померлого чоловіка ОСОБА_2 зазначивши, що ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних "пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Так, відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 7 ст. 48 цього Закону).

Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях викладав позицію стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, 01.12.2004 року №19-рп/2004, 11.10.2005 року №8-рп/2005, 22.05.2008 року №10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Таким чином суд зазначає, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, неодноразово висловлювалась у рішеннях Конституційного Суду України (наприклад, рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 року) та у правових позиціях Верховного Суду України з приводу розгляду справ даної категорії (наприклад, у справі №21-24а14 від 08.04.2008 року).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Тому, на думку Конституційного Суду України, зниження рівня гарантій незалежності суддів у разі прийняття нових законів чи внесення мін до чинних законів є неприпустимим (рішення КСУ справа №1-1/2004 від 01.12.2004 року).

Відповідно до абзацу 22 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що пунктом 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, на підставі якої призначена пенсія ОСОБА_2 - померлому чоловікові позивачки, передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника; з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім`ї - 90% відсотків.

12.02.2015 року набрав законної сили Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.

Відповідно до ст. 141-142 цього Закону №192-VIII, суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.

Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника й Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».

Відповідно до змісту ч. 10 статті 37 Закону «Про державну службу» №3723-ХИ право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.

Закон України «Про державну службу» №3723-ХП від 16.12.1993 року втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року за винятком статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХП від 16.12.1993 року.

Суд зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про державну службу» №3723-ХП з наступними змінами, зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» №432-IV, який є чинним на момент виникнення спірних правовідносин, порядок перерахунку пенсій, передбачений цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» №3723-ХП.

Щодо посилань відповідача в письмовому відзиві на те, що пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата, тобто, з 01.06.2015 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 не призначаються, а призначені раніше не перераховуються, то суд критично ставиться до зазначеного з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За правилами ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином суд зазначає, що соціальна виплата, яка отримується позивачкою - ОСОБА_1 , у вигляді пенсії по втраті годувальника, є похідною від набутих за життя прав годувальника.

Відповідно, перерахунок/зміна розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника передбачений Законом України №1058-IV, а не Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII чи Законом України «Про державну службу», як зазначено відповідачем.

При цьому, відповідно до положень вищенаведеного законодавства та рішення Конституційного Суду України, зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справах «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06, рішення від 14.10.2010 року та «Серков проти України» заява №39766/05, рішення від 07.07.2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 року у справі №234/8701/1.

Таким чином суд дійшов висновку, що зміна розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є підставою для зміни розміру пенсії, в даному випадку, по втраті годувальника, призначеної виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а отже належним захистом порушених прав позивачки буде визнання протиправним рішення комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова, яке відбулось 22.02.2019 року, протокол №7 та зобов`язання Шевченківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Харкова провести з 01.01.2019 року перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника. на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області №04-52/177 від 13.02.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без будь-яких обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61002, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3, під"їзд. 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним рішення комісії з розгляду питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова, яке відбулось 22.02.2019 року, протокол №7.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2019 року перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області №04-52/177 від 13.02.2019 року про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, без обмежень максимального розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.