Рішення № 83493062, 01.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2019 р. № 520/6529/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Єрьомкіной К.І.

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Косової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування індивідуальної податкової консультації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд індивідуальну податкову консультацію №2735/ІПК/20-40-13-02-11 від 14.06.2019, яка надана Головним управлінням ДФС у Харківській області, визнати протиправною та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подала до Головного управління ДФС у Харківській області звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення до складу доходу фізичної особи - підприємця судових витрат, які були компенсовані на підставі рішення суду.

19 червня 2019 року ФО-П ОСОБА_2 отримала індивідуальну податкову консультацію №2735/ІПК/20-40-13-02-11. У вказаній індивідуальній податковій консультації Контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки дохід у вигляді відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи) не пов`язаний з результатом здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця, такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими ПК України для платників податку - фізичних осіб. А тому судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи), відшкодовані судом, включаються податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Позивач вважає таку позицію Контролюючого органу безпідставною та помилковою, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд вважає вказати наступне.

Судом встановлено, 15 травня 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подала до Головного управління ДФС у Харківській області звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення до складу доходу фізичної особи - підприємця судових витрат, які були компенсовані на підставі рішення суду.

19 червня 2019 року ФО-П ОСОБА_2 отримала індивідуальну податкову консультацію №2735/ІПК/20-40-13-02-11. У вказаній індивідуальній податковій консультації Контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки дохід у вигляді відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи) не пов`язаний з результатом здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця, такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими ПК України для платників податку - фізичних осіб. А тому судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи), відшкодовані судом, включаються податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З наведеного випливає, що однією з ознак додаткового блага у розумінні ПК України є те, що воно сплачується (надається) саме податковим агентом.

Згідно з підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Таким чином, у цьому випадку податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб не може бути прирівняний до платника податку з огляду на зміст спеціальних норм ПК України, які визначають податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайняту особу, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестора (оператора).

Перелік осіб, які можуть бути податковими агентами щодо податку на доходи фізичних осіб, визначений пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Фізична особа як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб у зазначеному переліку відсутня.

Дійсно, згідно з п. 18.2 ст. 18 ПК України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Однак приписи цієї статті не допускають покладення обов`язків податкового агента на фізичну особу - платника податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати, відшкодовані платнику податків на підставі судового рішення, не є додатковим благом у розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Крім того, витрати, пов`язанні з розглядом справи, зокрема витрати на судовий збір та правничу допомогу, були здійснені саме фізичною особою - підприємцем.

З урахуванням того, що зазначені судові витрати були понесені фізичною особою - підприємцем, яка станом на момент оплати знаходилась на загальній системі оподаткування, вважаємо, що оподатковуваний дохід необхідно визначати відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ, а саме: об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Звернення до суду є невід`ємною частиною господарської діяльності у випадку порушення прав суб`єкта господарювання.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з грав людини. Згідно висновків Конституційного суду України, викладених в рішенні № 17- рп/2010 від 29.06.2010 року, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

В Рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року та у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, визначено, що ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, перш за все, щоб такі заходи (забезпечення сплати податків) мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з приводу фіскальних питань, яка призводить до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права платників податків.

Відповідно до вимог п. 4.1.4 ПК України, податкове законодавство України серед іншого ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Положення п. 4.1.4 ПК України, у системному зв`язку з положеннями п. 7.3, п. 5.2 ПК країни функціонально покликані забезпечувати правову визначеність у сфері оподаткування, яка є умовою дотримання принципу верховенства права у податкових правовідносинах та є гарантією здійснення особою конституційного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №2735/ІПК/20-40-13-02-11 від 14.06.2019, яка надана Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі складено 06 серпня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.