Рішення № 83493055, 06.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 р. № 520/4647/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника відповідача - Гнатенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (пл. Центральна, 1, м. Ізюм Харківської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в умисному проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14.04.2017 Борівського районного суд Харківської області звіту №3364 від 26.08.2016 Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року, про утримання податків та зборів у сумі 95617,30 грн., з метою примусити сплатити неправомірну вигоду у великому розмірі та помсти за відмову від участі у гомосексуальному гаремі заступника міського голови ОСОБА_2 , що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії належного рівня. Зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови від 18.12.2012, у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідношень, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення на підставі ухвали від 11.12.2014 Вищого адміністративного суду України. Зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, після проведення перерахунку заробітної плати, за період з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року, подати звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з врахуванням виплаченої на картковий рахунок позивача середньої заробітної плати на виконання постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області у сумі 450411,41 грн., а також утриманих з нарахованої заробітної плати:єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області сплатити до бюджету, у відповідності до законодавства України, утримані з нарахованої та виплаченої на користь ОСОБА_1 на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року, податки та збори, в тому числі: єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 нанесену, внаслідок незаконних дій, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , матеріальну шкоду у сумі неотриманої частини пенсії за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року у сумі 6197,27 (шість тисяч сто дев`яносто сім грн. 27 коп.) (підлягає уточненню на час прийняття судового рішення). Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії, внаслідок незаконних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі Ізюмського міського голови Марченко В. В ., з врахуванням періоду з жовтня 2017 року по травень 2019 року у сумі 519,85 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять грн. 85 коп.) (підлягає уточненню на час прийняття судового рішення). Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 нанесену моральну шкоду у сумі 50,00 тис. грн.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином До канцелярії суду ОСОБА_1. подано заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, працював на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства. 31.07.2008 р. розпорядженням №134-К по Виконавчому комітету Ізюмської міської ради його було звільнено з займаної посади.

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 ОСОБА_1 було поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 червня 2008 року.

У вересні 2015 року на виконання вищевказаної постанови суду ОСОБА_1 було поновлено на виборній посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Згідно розпорядження Ізюмського міського голови № 520 від 17.11.2015 позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області було поетапно проведено нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.09.2008 по 21.09.2015.

Позивач зазначає, що першу частину заробітної плати за час вимушеного прогулу йому було виплачено у вересні 2015 року, другу частину заробітної плати за час вимушеного прогулу ним отримано вже після звільнення - у грудні 2015 року. Наступна виплата була здійснена Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради лише у липні 2016 року.

Згідно листа Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 2929 від 21.07.2016 Ізюмським управлінням державної казначейської служби України в Харківській області в примусовому порядку було стягнуто залишок невиплаченої заробітної плати позивача.

Ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 14.04.2017 було прийнято звіт Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на перевірку судом виконання судового рішення - постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 р.

У груні 2017 року відповідачем було здійснено перерахунок заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року.

Позивач зазначає, що перерахунок раніше виплаченої йому заробітної плати та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року здійснено відповідачем незаконно. Внаслідок проведення такого перерахунку раніше виплаченої заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року сума щомісячної заробітної плати з 7043,27 грн. зменшилася до 5904,97 грн. У зв`язку з чим, позивач вказує на завдання такими діями відповідача матеріальних збитків у вигляді недоотриманої пенсії за період з жовтня 2011 року до травня 2019 року. Сума щомісячної заробітної плати, не внесеної Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до звіту, на думку позивача, становить 1353,12 грн. Розмір пенсії з 01.10.2017 становить 7225,12 грн., а з 01.03.2019 - 8453,40 грн. За період з жовтня 2017 року по травень 2019 року позивачу виплачено пенсію з 01.10.2017 у розмірі 6474,03 грн, з 01.12.2017 - у розмірі 6971,47 грн., а з 01.03.2019 - у розмірі 8156,62 грн. Сума недоотриманої пенсії за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року, на думку позивача, становить 6197,27 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31.07.2008 р. з залишенням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад, що підтверджується копіями рішення № 3051 від 26.06.2015 р. та розпорядженням Ізюмського міського голови № 415 від 17.09.2015 р.

Згідно звіту Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про суми нарахованої заробітної плати, станом на 30.11.2017 щомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу позивача становила 7043,27 грн., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).

У грудні 2017 року Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області було здійснено перерахунок раніше виплаченої за вказаним рішенням суду заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року.

Внаслідок проведення перерахунку раніше виплаченої заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року сума щомісячної заробітної плати позивача з 7043,27 грн. зменшилася до 5904,97 грн., що вплинуло на розмір пенсії, яку отримує позивач

Після накладання штрафу Борівським районним судом (ухвала від 07.10.2015 р., набрала чинності 12.11.2015 р.) на Ізюмського міського голову, за невиконання постанови Борівського районного суду від 18.12.2012 р., Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, в грудні 2015 року, було здійснено виплату, ще частини середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з грудня 2009 року по вересень 2015 року.

Виплата середньої заробітної плати за період з грудня 2009 року по вересень 2015 року, підтверджується довідкою № 2851 від 11.12.2015 р. та повідомленням Ізюмського УДКСУ Харківської області № 02-29/986 від 18.12.2015 р., згідно якого оплата вказаної заробітної плати була проведена платіжним дорученням № 501 від 11.12.2015 р. (а.с.90).

Позивач зазначає, що внаслідок проведення неправомірного, на його думку, перерахунку заробітної плати Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області незаконно повернуто з бюджету, шляхом подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходи, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року, з внесенням до нього змін про утримання податків та зборів у сумі 95617,30 грн. раніше сплачених до бюджету та утриманих з нарахованої позивачу заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року.

Розмір пенсії позивачу обчислено, виходячи з положень ст.27 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 р. по справі № 623/2002/16-а було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано неправомірною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у поновленні, на виконання вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», його пенсійних прав, порушених внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, щодо проведення призначення та перерахунку, призначеної з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу»; визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, які полягають у несвоєчасній виплаті заробітної плати; неналежної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; ненаданні належних довідок про заробітну плату, що призвело до порушення права на своєчасне призначення та отримання пенсії належного рівня; зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області видати ОСОБА_1 для подання до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки: - про складові заробітної плати ( за останні 24 календарні місяці роботи або за будь -які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до закону України « Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року за період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року включно, з врахуванням ОСОБА_1 заробітної плати за цей період та сплачених у відповідності до законодавства обов`язкових платежів та зборів; - про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», затверджену постановою Пенсійного фонду України № 5-1 від 14.02.2011 року, станом на дату виникнення права на призначення пенсії державного службовця 17.10.2011 року, з врахуванням всіх сум заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з жовтня 2011 року перерахунок та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України « Про державну службу» в розмірі 80% середньомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, перед зверненням за пенсією, а саме з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, включаючи індексацію виплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, з урахуванням вже проведених виплат пенсії за віком; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області проводити щомісячні виплати перерахованої пенсії державного службовця, з виплатою заборгованості, що утворилась внаслідок проведення перерахунку пенсії; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 1762,00 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області судовий збір на користь держави в сумі 295,02 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір на користь держави в сумі 275,60 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018.

За правилами ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи № 623/2002/16-а Ізюмським міськрайонним судом Харківської області 24.04.2017 р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу.

Економічна експертиза проводилась для визначення складових заробітної плати, які повинні бути враховані при визначенні розміру пенсії та суми заробітної плати з якої слід обчислювати пенсії.

Експертним дослідженням встановлено, що пенсія ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» обчислюється з таких складових:

з 17.10.2011 р. (дата досягнення пенсійного віку) - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за високі досягнення у праці, індексація середньої заробітної плати, виплачена згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 р.;

з 17.11.2015 р. (дата звільнення з посади) - посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за високі досягнення у праці, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, індексація середньої заробітної плати, виплачена згідно рішення Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 р.;

з 01.12.2015 (дата підвищення рівня заробітної плати державних службовців на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013) - визначити конкретний перелік складових заробітної плати, з розміру яких перераховується пенсія, не надається за можливе з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку.

Згідно проведеного експертного дослідження, розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України « Про державну службу», повинен складати: 5690,81 грн.- з 17.10.2011 (дата досягнення пенсійного віку» та 6252,77 грн. - з 17.11.2015 р. (дата звільнення з займаної посади).

В обсязі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста не надається за можливе визначити, із якого заробітку обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2015 р. (дата підвищення рівня заробітної плати державних службовців на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 р. №1013).

В той же час, експертним дослідженням встановлено, що за наданими матеріалами справи нарахування за грудень 2015 по посаді, яку займав ОСОБА_1 до звільнення, складатимуть загальну суму 4768,90 грн., а з урахуванням абз.5 п.п.2) п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 №865 в редакції, яка діяла до 01.12.2015, 7054,33 грн.

Таким чином, сума щомісячної заробітної плати позивача внесена Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області до звітів не у повному обсязі.

За період з жовтня 2017 року по травень 2019 року ОСОБА_1 була виплачена пенсія з 01.10.2017 у розмірі 6474,03 грн., з 01.12.2017 у розмірі 6971,47 грн., з 01.03.2019 у розмірі 8156,62 грн., що підтверджується протоколами перерахунку розміру пенсії, виданими Ізюмським об`єднаним управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Наведені обставини, на думку суду, свідчать про протиправність дій відповідача, які полягають у проведенні у грудні 2017 року перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року, про утримання податків та зборів.

Правомірність здійснення перерахунку середньої заробітної плати прямо впливає на повноту призначення пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідношень, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, після проведення перерахунку заробітної плати, за період з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року, подати звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з врахуванням виплаченої на картковий рахунок позивача середньої заробітної плати на виконання постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області у сумі 450411,41 грн., а також утриманих з нарахованої заробітної плати: єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору суд зазначає наступне.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України

14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511).

Згідно п.1 Розділу ІV вказаного Порядку звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку (п.2 Розділу ІV Порядку).

В свою чергу, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469).

За пп.1 п.1 Розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані ним роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.

Крім того, згідно п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Для цілей реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту порушених права та інтересів осіб рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, приписами Кодексу адміністративного судочинства на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з цим, Кодекс адміністративного судочинства України покладає на позивача обов`язок обґрунтування своїх вимог щодо порушення його прав рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, якими порушено його права та інтереси, з наданням доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення таких прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Суд зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичні негативні правові наслідки протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї, у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.

Відповідно до приписів частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.07.2018 у справі № 554/1334/17, які колегія суддів, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права осіб рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, при цьому, суд повинен об`єктивно встановити наявність негативних правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних прав та обов`язків, які виникли у зв`язку з такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Саме рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які порушують права, свободи або інтереси особи, підлягають перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, після проведення перерахунку заробітної плати, за період з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року, подати звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з врахуванням виплаченої на картковий рахунок позивача середньої заробітної плати на виконання постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області у сумі 450411,41 грн., а також утриманих з нарахованої заробітної плати: єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, спрямована на майбутнє, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав у вказаній частині заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі неотриманої частини пенсії за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року у сумі 6197,27 (шість тисяч сто дев`яносто сім грн. 27 коп.) та нанесеної моральної шкоди у сумі 50,00 тис. грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суду не надано доказів на підтвердження спричинення позивачу саме діями відповідача матеріальних збитків та моральної шкоди, відсутні належні докази, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача та не підтверджено завдання позивачу матеріальних збитків у сумі 6197,27 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог адміністративного позову в частині стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії, внаслідок незаконних дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі Ізюмського міського голови Марченко В. В ., з врахуванням періоду з жовтня 2017 року по травень 2019 року у сумі 519,85 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять грн. 85 коп.) (підлягає уточненню на час прийняття судового рішення), суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 24 січня 2019 року у справі № 159/1615/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18.

Таким чином, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року по справі №521/940/17.

Під час розгляду справи судом не встановлено несвоєчасного нарахування сум пенсії позивачу, що стало б підставою для застосування положень вищезазначених норм права.

Крім того, підставою для нарахування такої компенсації є бездіяльності органу, що призначає і виплачує пенсію, тоді як відповідачем у даній справі є Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в частині стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (пл. Центральна, 1, м. Ізюм Харківської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14.04.2017 Борівського районного суд Харківської області звіту №3364 від 26.08.2016 Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року,

Зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі №2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.08.2019.

Суддя В.В. Єгупенко