Рішення № 83492836, 05.08.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1107/19

05 серпня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лучанко Н.С .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідача), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Ні станом на 01.01.2017 року, ні в будь-який інший момент після цієї дати, позивач не був зареєстрованим, як суб`єкт господарювання - фізичною особою-підприємцем. В свою чергу, дані з інформаційної системи органів доходів і зборів є недостовірними та не відповідають дійсності.

За таких обставин, вважає вимогу про сплату боргу від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 03.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.43-46), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_3 з 01.01.1997 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець. В деклараціях за різний період часу позивачем особисто вказано доходи одержані від підприємницької діяльності. В свою чергу, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань "запис не знайдено" підтверджує лише факт не вжиття платником заходів щодо внесення даних до реєстру. Посилаючись на положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідач вказав, що позивач був зобов`язаний визначити базу нарахування для сплати єдиного соціального внеску, але не більше максимальної його величини, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір страхового внеску.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог (а.с.36-38), згідно якої позовними вимогами є:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 11.02.2019 року №Ф-1405-50 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.4-6), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.36-38), просив позов задовольнити в повному обсязі. Вказав про порушення відповідачем ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у якій визначено перелік платників єдиного соціального внеску до яких позивач не належить, оскільки ніколи не був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, а зазначення у декларацію доходів у 1994, 1997, 2000 роках, одержаних від підприємницької діяльності, є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзивах (а.с.43-46, 69-73), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив, що у зв`язку із несплатою 2017 та 2018 роках мінімального страхового внеску у ОСОБА_3 виникла недоїмка станом на 31.01.2019 року в загальному розмірі 18276,72 грн. Наявність такої заборгованості на підставі даних інтегрованої картки стало підставою для формування оскаржуваних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що згідно даних "Податковий блок. Облік платників податків" у розділі "Реєстраційні дані" позивач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 01.01.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Заліщицькою районною державною адміністрацією та 21.01.2003 року взятий на облік, як платник ЄСВ .

За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн. станом на 31.10.2018 року (а.с.52-53) та 18276,72 грн. станом на 31.01.2019 року (а.с.77-78).

Головним управління ДФС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 в розмірі 15819,54 грн. (а.с.9) та від 11.02.2019 року №Ф-1405-50 в розмірі 18276,72 грн. (а.с.39).

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно п.2 ч.1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ, є платниками єдиного внеску.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464).

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.1 ч.1 ст.6 Закону №2464-VI).

Згідно ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Законом України від 15.05.2003 року № 755-ІV (далі - Закон №755).

При цьому, згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону №755 державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

За приписами ч.2 ст.18 Закону №755 для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.

Як видно з даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач 01.01.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Заліщицькою районною державною адміністрацією та 21.01.2003 року взятий на облік як платник ЄСВ .

Разом з тим, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.01.2017 року, на 01.01.2018 року, на 20.06.2018 року, на 30.10.2018 року, на 30.12.2018 року, на 06.02.2019 року (а.с.13-18) за критерієм пошуку - реєстраційний номер облікової кратки платника податків позивача НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записів не знайдено. Також, зазначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться у стані формування. Інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004 року та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримується в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація

З урахуванням вказаного та з метою з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені ч.4 ст.9, ч.3 ст.80 КАС України, зокрема ухвалою суду від 11.07.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, витребувано в Заліщицької районної державної адміністрації докази: щодо дати державної реєстрації, дати державної реєстрації припинення (якщо така проводилась), належним чином завірені копії документів що стосуються ОСОБА_3 , як фізичної особи-підприємця, (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання вимог вказаної ухвали, листами відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації №01-13/92 від22.07.2019 року (а.с.115) та Заліщицької районної державної адміністрації №01-08/1310-55 від 30.07.2019 року (а.с.120) повідомлено про неможливість подання даних документів, оскільки при пошуку відповідної справи в архіві та при перевірці записів в журналах реєстрації таких не знайдено.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Що стосується посилань Головного управління ДФС у Тернопільській області на декларації про доходи у 1994, 1997, 2000 роках, одержаних від підприємницької діяльності, (а.с.57-60, 79-86) та акт перевірки повноти і правильності відомостей, показаних громадянами в деклараціях, що подаються податковому органу, про доходи від підприємницької діяльності, включаючи доходи трудових і селянських господарств, то такі письмові докази суд вважає неналежними, недопустимими та недостатніми в розумінні ст.73, 74, 76 КАС України, оскільки вони не містять інформацію щодо дати ти підстави державної реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та не дають змоги дійти висновку про наявність обставин реєстрації. Обставини реєстрації фізичною особою-підприємцем за законом можуть підтверджуватися записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а у разі їх відсутності відомостями з реєстраційних документів в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація.

На підставі наведеного та наявних листів відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації №01-13/92 від22.07.2019 року, Заліщицької районної державної адміністрації №01-08/1310-55 від 30.07.2019 року суд констатує, що відповідачем не надано допустимих доказів реєстрації ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що позивач не є платниками єдиного внеску, як фізична особа-підприємець, за відсутності належних доказів державної реєстрації позивача суб`єктом господарювання, що спростовує наявність у відповідача підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 та від 11.02.2019 року №Ф-1405-50 є необґрунтованими, винесеними без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у загальному розмірі 1536,80 грн. згідно квитанцій від 06.05.2019 року №0.0.1344601927.1 та від 24.05.2019 року №0.0.1364588781.1 (а.с.3, 35).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.11.2018 року №Ф-1405-50 про сплату боргу з єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.02.2019 року №Ф-1405-50 про сплату боргу з єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ 39403535) судовий збір у справі в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) сплачений згідно квитанцій від 06.05.2019 року №0.0.1344601927.1 та від 24.05.2019 року №0.0.1364588781.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.