Рішення № 83492580, 07.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3368/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу рішення № 1005747/2475310471 від 29.11.2018 року, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстр рації № 1005747/2475310471 від 29.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 80 від 12.11.2018 року.

Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 12.11.2018 року ним було виписано податкову накладну № 80 на загальну суму 36342,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). 20.11.2018 року податкову накладну направлено до ДФС України для реєстрації. 20.11.2018 року отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної № 80 від 20.11.2018 року в ЄРПН. Податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Позивачу пропонувалось надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. У відповідь на зазначену квитанцію позивач направив документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною, однак контролюючим органом не було надано належної оцінки наданим документам та 29.11.2018 року Комісією прийнято оскаржуване рішення № 1005747/2475310471 про відмову у реєстрації податкової накладної № 80 від 12.11.2018 року. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та належить до скасування, оскільки позивач надав документи, які є достатніми для реєстрації податкової накладної. Контролюючий орган обмежився лише зазначенням того, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника, при цьому, не вказані конкретні підстави та не зазначивши із всього переліку даного підпункту конкретні ознаки ризиковості платника податків. Також позивач звертає увагу на те, що вказані Критерії ризиковості платника податків, на підставі яких було зупинено реєстрацію податкової накладної, викладені у листі ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року. Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18) вказав про неправомірність зупинення реєстрації податкових накладних на підставі вказаних критеріїв. Крім того, на виконання вимог закону, позивачем були направлені первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Однак, незважаючи на документи, Комісією було відмовлено у реєстрації податкових накладних. В рішенні Комісії зазначено, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків копій первинних документів. Однак, в рішенні комісії не було вказано, які саме документи не було надано. Водночас, позивачем були надані контролюючому органу необхідні документи, на договір поставки, видаткову накладну, які були підписані обома сторонами.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2019 року.

27.06.2019 року розгляд справи відкладено для надання часу відповідачу надати відзив на адміністративний позов.

01.07.2019 року від представника відповідачів надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України не погоджуються з доводами позивача та зазначає, що в оскаржуваному рішенні Комісії було чітко зазначено, які саме документи не було надано позивачем разом із повідомленням за податковою накладною № 80 від 12.11.2018 року. З огляду на ненадання ФОП ОСОБА_1 разом із повідомленням всіх необхідних документів, ГУ ДФС в Одеській області було винесено оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, яке є повністю обґрунтованим.

25.07.2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

03.04.2017 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки № 23, згідно з яким, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього договору (п. 1.1). Передача покупцеві товару здійснюється партіями. На кожну партію товару оформлюється накладна, в якій вказується кількість, ціна з урахуванням ПДВ - 20% та номенклатура.

Відповідно до видаткової накладної №2306 від 12.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 передав покупцю ОСОБА_2 товар: засіб рідкий відбілюючий «Білизна «ONIKS» Калушанка» 1,7 л - 600 пляшок, «KROT» 1000 гр. економ - 108 пляшок, м`який відбілювач - гель «Oniks «цитрус» з підкрохмалюючим ефектом - 180 пляшок, засіб рідкий відбілюючий «Білизна» Калушанка 900 гр. - 4800 пляшок, засіб для розкладу забруднень в водопровідних та каналізаційних трубах «KROT» 500 гр. - 120 пляшок, - на загальну суму 36342,00 грн. з ПДВ.

12.11.2018 року позивач склав податкову накладну № 80 про поставку на адресу ОСОБА_2 товар: засіб рідкий відбілюючий «Білизна «ONIKS» Калушанка» 1,7 л - 600 пляшок, «KROT» 1000 гр. економ - 108 пляшок, м`який відбілювач - гель «Oniks «цитрус» з підкрохмалюючим ефектом - 180 пляшок, засіб рідкий відбілюючий «Білизна» Калушанка 900 гр. - 4800 пляшок, засіб для розкладу забруднень в водопровідних та каналізаційних трубах «KROT» 500 гр. - 120 пляшок, - на загальну суму 36342,00 грн., у тому числі ПДВ - 6057,00 грн. та направив її для реєстрації у встановленому законодавством порядку.

20.11.2018 року на адресу позивача з Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.18.14 надійшла квитанція, згідно з якою, податкова накладна № 80 від 12.11.2018 року доставлена до ДФС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена.

Результат обробки: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПК/РК від 12.11.2018 року № 80 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.»

22.11.2018 року позивач надіслав на розгляд Комісії повідомлення № 10 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 80 від 12.11.2018 року, реєстрація якої зупинена.

29.11.2018 року комісією ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1005747/2475310471 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Відповідно до положень п. 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п.187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з положеннями п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну № 80 від 12.11.2018 року та надіслано її до ЄРПН, проте, реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена.

Пунктом 201.16 ст.201 ПКУ встановлено, що реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21.02.2018 року постановою КМУ №117, яка набрала чинності 22.03.2018 року, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Пунктом 3 Порядку №117 визначено за якими ознаками перевіряються ПН/РК, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення їх моніторингу.

За правилами пунктів 5, 10 Порядку ПН/РК, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості полягає в тому, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Без дотримання погоджувальних і регуляторних процедур, Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, а листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку, тобто вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрація податкової накладної може бути зупинена. На це прямо вказує зміст підпункту 3 п. 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Зважаючи на те, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків платників ПДВ, документ, який визначає подібні критерії як норми права, підлягає реєстрації в Мін`юсті України.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податків (пункт 6 Порядку №117).

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: 1) номер та дата складання ПН/РК; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у ПН/РК, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі.

Пунктом 15 Порядку №117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі. При цьому згідно із п. 15 зазначеного Порядку №117, такі письмові пояснення та копії документів платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у ПН/РК.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію ПН/РК в Реєстрі; відмову у реєстрації ПН/РК Реєстрі.

Відповідно до вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд встановив, що реєстрація податкової накладної № 80 від 12.11.2018 в ЄРПН зупинена з посиланням на те, що ця ПН відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Суд, зазначає, що до 25.03.2018 критерії ризиковості були визначені нормативно-правовим актом, а саме наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 «Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621.

Однак на момент зупинення реєстрації податкової накладної № 80 від 12.11.2018 року у позивача був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Лист ДФС не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

За таких умов посилання фіскального органу в оскаржуваному рішенні на Критерії ризиковості платника податку, які визначені листом ДФС, не ґрунтується на положеннях законодавства.

При цьому суд зазначає, що фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п.1 Критеріїв.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові по справі №822/1817/18 від 23 жовтня 2018 року, зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Таким чином, зупинення податкової накладної № 80 від 12.11.2018 не відповідає умовам критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанції міститься лише загальне посилання на критерії ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

У пункті 14 Порядку №117 зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд вважає, що зміст цього переліку свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ.

Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд вважає неправомірним посилання комісією Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на факт ненадання позивачем усіх необхідних документів, оскільки в шаблоні рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у графі «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні» міститься приписка у дужках «документи, які не надано підкреслити», однак комісією Головного управління ДФС в Одеській області цього не зроблено.

Тобто, комісією ГУ ДФС в Одеській області формально визначено підстави для прийняття оскаржуваного рішення та не наведено конкретної інформації з приводу документів, які не надані позивачем, проте є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тоді як позивачем надано первинні документи, які підтверджують отримання ФОП ОСОБА_1 товару від ТОВ «Східна торгівельна компанія», який в подальшому був реалізований на адресу ФОП ОСОБА_2 .

Таким чином, оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області є необґрунтованим та таким, що належить до скасування.

Згідно п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на висновок суду щодо протиправності оскаржуваного рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 80 від 12.11.2018 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив 1921,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2617 від 21.05.2019 року.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано: акт № 7 наданих послуг від 15.07.2019 року до договору про надання правової допомоги № 05/06 від 04.06.2019 року, рахунок-фактуру № 7 від 15.07.2019 року, згідно з яким розмір витрат на правничу допомогу становить 2500,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що стороною позивача не надано суду безпосередньо договору про надання правової допомоги № 05/06 від 04.06.2019 року та доказів на підтвердження сплати ФОП ОСОБА_1 коштів за отримання послуг з правничої допомоги.

Таким чином, суд робить висновок, що на користь позивача з відповідачів пропорційно мають бути стягнуті лише витрати, що понесені позивачем на оплату судового збору, оскільки витрати на правничу допомогу є недоведеними.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу рішення № 1005747/2475310471 від 29.11.2018 року, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстр рації № 1005747/2475310471 від 29.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 80 від 12.11.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646) та Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) пропорційно на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ: 39398646).

Відповідач - Державна фіскальна служба України (адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 39292197).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 07 серпня 2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.