Ухвала суду № 83492314, 29.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа № 280/2413/19 : Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» про винесення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 5/1 прим.3)

до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ-53, Львівська площа,8)

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання рішення протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково.

17.07.2019 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Судове засідання з питання ухвалення додаткового судового рішення призначено на 29.07.2019, про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вказана адміністративна справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), рішення винесено 12.07.2019, при цьому питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Таким чином, заява та докази на підтвердження вартості понесених судових витрат надані в межах строку, встановленого ст. 139 КАС України.

У зазначеній заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №280/2413/19, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Згідно з приписами ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським бюро «Станіслава Гришина» договір про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2018.

Предметом договору є надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та інтересів.

Згідно із п. 6.1 вказаного договору замовник за надані послуги сплачує виконавцю грошову винагороду у розмірі 12000грн. щомісяця.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2019, позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному:

-аналіз судової практики з метою підготовки позовної заяви про зобов`язання зареєструвати податкову накладну;

-аналіз первісної бухгалтерської документації з метою підготовки позовної заяви про зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 1 від 02.04.2019;

-підготовка та подання до суду позовної заяви про зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну №1 від 02.04.2019;

-підготовка, та направлення клопотання про відкритий розгляд скарги на ППР від 09.04.2019 № 0004771407 та 0004781407 до ДФС України;

-підготовка на направлення адвокатських запитів з метою збору інформації відносно Замовника;

-приведення у відповідність до вимог ЗУ «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» статуту Замовника;

-здійснення моніторингу розгляду справи 0840/3097/18;

-надання консультацій з усіх питань що виникали в ході господарської діяльності Замовника.

Вартість наданих послуг складає 25000,00 грн.

Сплата позивачем за надані послуги за договором про надання правової допомоги підтверджується платіжним дорученням №1789 від 02.07.2019. Відповідно до зазначеного платіжного доручення відповідачем сплачено юридичні послуги на суму 25 000,00 грн. на підставі рахунку №30/06/19 від 27.06.2019, однак рахунок №30/06/19 від 27.06.2019 до заяви не надано.

Суд зазначає, що наданий акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги не містить детального опису робіт, вказаний акт є доказом здійснення послуг щодо комплексного юридичного супроводження Адвокатським бюро «Станіслава Гришина» інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН-Граніт» в судах, в органах ДФС України.

Акт засвідчує надання послуг щодо судового супроводження різних судових справ, підготовки різних записів та проектів документів (п.4 підготовка скарги до ДФС п.6 приведення у відповідність статут підприємства, п.7 здійснення моніторингу розгляду справи 0840/3097/18, тобто не даної справи, п.8 надання консультацій в ході господарської діяльності).

В Постанові Верховний суду від 31.07.2019 по справі № 18/4 (2а-15605/08) зазначив у п.69, що для визначення правомірності вимог про компенсацію витрат на правову допомогу суду слід обов`язково з`ясувати низку вагомих обставин: по-перше, що особа, яка надавала таку допомогу стороні, є адвокатом та надавала цю допомогу за договором, укладеним із стороною по справі; по-друге, встановити факт понесення стороною витрат на правову допомогу з дослідженням відповідних доказів таких витрат (банківських виписок з рахунку особи, що надає правову допомогу, прибуткового ордера або інших розрахункових документів); по-третє, визначити погодинну вартість наданої правової допомоги, та кількість годин роботи адвоката у справі з метою правильного обчислення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Зокрема, наданий акт приймання-передачі послуг не дає суду можливість встановити точний розмір витрат на правову допомогу в частині, що стосується безпосередньо адміністративної справи №280/2413/19. Позивач не надав суду детального розрахунку (калькуляції) вартості правових послуг, обумовлених договором, документів, які визначають вартість години послуги адвоката тощо, тому акт від 31.05.2019 не може слугувати належним доказом надання правової допомоги.

Документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню цієї допомоги та підтверджують її фактичне здійснення.

Суд зазначає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн. не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 5/1 прим.3, код ЄДРПОУ 33570896) щодо стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №280/2413/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «ВН -ГРАНІТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 5/1 прим.3, код ЄДРПОУ 33570896) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 29.07.2019.

Суддя О.В.Конишева