Рішення № 83491997, 05.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2019 року Справа № 280/3165/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Сонгулія О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 року №Ф-6603-56, винесену відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 27.04.2019 від відповідача на його адресу надійшла оскаржувана вимога, у якій ГУ ДФС у Запорізькій області вимагає сплатити недоїмку у сумі 8993,82 грн. Відповідно до змісту вимоги призначенням платежу є погашення заборгованості з єдиного соціального внеску, підставою для нарахування недоїмки є дані інформаційної системи органу доходів і зборів. Позивач вказує, що він не є платником єдиного внеску відповідно до визначення, наведеного у ч.1 ст.4 Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), до контролюючих органів із заявою про постановлення його на облік як самозайнятої особи не звертався. Позивач зазначає, що у 2018 році перебував на обліку у Мелітопольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області як фізична особа - підприємець, був платником єдиного внеску, платником податків за спрощеною системою (3 група) та здійснював підприємницьку діяльність за КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права. У 2018 році усі податкові зобов`язання за вказаною діяльністю нараховані та сплачені ним до бюджету у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством. Звертає увагу, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткуванню відповідно до ст.178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Просить позов задовольнити та скасувати оскаржувану вимогу.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначено судове засідання на 05.08.2019 року.

Відповідачем 31.07.2019 подано до суду відзив на адміністративний позов (вх.№31745), в якому з посиланням на норми Закону №2464-VI зазначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є фізичні особи-підприємці, у тому числі фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Вказує, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 13.02.2018 має ознаку незалежної професійної діяльності. Відповідач вважає, що якщо фізичні особи-підприємці (крім фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст.7 Закону №2464-VI, і як фізичні особи-підприємці (залежно від обраної системи оподаткування) і як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Вважає оскаржувану вимогу правомірною, просить в задоволенні позову відмовити.

01.08.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх.31862), в якому не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що не погоджується з розрахунком заборгованості по єдиному внеску. Вказує, що оскаржувана вимога виписана відповідачем саме на фізичну особу ОСОБА_1 , а розрахунок - на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Крім того, з розрахунку вбачається про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у тому числі як фізичної особи - підприємця (на спрощеній системі), однак надані ним до матеріалів справи копії квитанцій спростовують твердження відповідача про наявність такої заборгованості.

Розглянувши надані письмові докази, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини.

З 04.04.2012 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2 088 000 0000 007961, перебував на обліку як платник єдиного внеску (номер взяття на облік: 08/11-4457/155), основним видом діяльності позивача визначено за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» (а.с.10).

Як вбачається з відкритих даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстрацію підприємницької діяльності позивача припинено (номер запису: 21010060002023495, дата запису: 28.02.2019).

Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України (за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/29758) позивач є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №903, виданого на підставі рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.10.2011 №42.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець за період з 01.01.2018 по 01.03.2019 сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується такими документами:

- квитанція №0.01014853929.1 від 18.04.2018 (а.с.24);

- платіжне доручення №1 від 11.07.2019 (а.с.25);

- квитанція №0.01164897968.1 від 20.10.2018 (а.с.24);

- квитанція №0.01239369510.1 від 16.01.2019 (а.с.24);

- квитанція №4000-27-089/С від 27.03.2019 (а.с.24 зворотній бік).

ГУ ДФС у Запорізькій області направило позивачу Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 №Ф-6603-56, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8993,82 грн. (а.с.11)

Дана вимога оскаржена позивачем до Державної фіскальної служби України, та рішенням Державної фіскальної служби від 11.06.2019 №26683/6/99-99-11-05-02-15 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 №Ф-6603-56 Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.15-16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по єдиному внеску по фізичній особі-підприємцю Левадний О.І . , загальна сума заборгованості станом 18.03.2019 по вимозі №Ф-6603-56 становить 8993,82 грн, з них:

- 1622,28 грн. - нараховано позивачу як фізичній особі-підприємцю в тому числі на спрощеній системі за ІІІ квартал 2018 (дата виникнення 19.10.2018);

- 2457,18 грн. - нараховано позивачу в тому числі за незалежною професійною діяльністю за ІІІ квартал 2018 (дата виникнення 19.10.2018);

- 2457,18 грн. - нараховано позивачу як фізичній особі-підприємцю, в тому числі на спрощеній системі за ІV квартал 2018 (дата виникнення 21.01.2019);

- 2457,18 грн. - нараховано позивачу в тому числі за незалежною професійною діяльністю за ІV квартал 2018 (дата виникнення 21.01.2019) (а.с.34).

Не погоджуючись з вищезазначеною вимогою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) міститься визначення поняття самозайнятої особи.

Так, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ зазначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Вищезазначене свідчить, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 65.1 статті 65 ПК України).

Пунктом 65.2 статті 65 ПК України врегульовано, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Крім того, пунктом 65.3 статті 65 ПК України обумовлено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Положеннями пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

При цьому, у підпункті 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України зазначено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що ПК України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі у разі здійснення підприємницької діяльності або здійснення незалежної професійної діяльності. Разом з тим, законом не передбачено можливості повторного взяття на облік особи, яка вже здійснює підприємницьку діяльність, ще й як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Що стосується обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як зазначалось раніше, законодавець розмежовує як платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. При цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464 не передбачений.

На виконання вимог статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ та пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141, наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162, затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №1162).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Однак, згідно з пунктом 4 Розділу VІ Порядку №1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Пунктом 6.7 Розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 передбачено, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: 1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання: заяву за формою №5-ОПП (додаток 8); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

З огляду на викладене, особа, яка перебуває на обліку в органі доходів і зборів як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а її доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з рішення Державної фіскальної служби України про результатами розгляду скарги позивача від 11.06.2019 №26683/6/99-99-11-05-02-15, згідно реєстраційних даних АІС «Податковий Блок» позивач перебуває на обліку, як фізична особа підприємець - з 04.04.2012 та як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - встановлення ознаки з 13.02.2018. Зазначене, також підтверджується, доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та має ознаку незалежної професійної діяльності з 04.04.2012.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач не подавав відповідної заяви про його реєстрацію як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, а тому взяття 13.02.2018 ОСОБА_1 контролюючим органом на облік одночасно як фізичну особу-підприємця, і як фізичну особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, є безпідставним.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.7 Розділу VІ «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого 09.12.2011 Наказом Міністерства фінансів України №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 за №462), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою №5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Отже, позивач на час перебування на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування повинен був перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права.

Таким чином, є безпідставним самостійне віднесення контролюючим органом позивача на облік одночасно як фізичної особа-підприємця та як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим нарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску позивачу в тому числі за здійснення незалежної професійної діяльності є протиправними.

Щодо нарахування позивачу заборгованості по єдиному внеску як фізичній особі-підприємцю в тому числі на спрощеній систем, суд зазначає наступне.

Як зазначено у п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (п.4 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; (п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

У ч.5 ст.8 Закону №2464-VI зазначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні.

Отже, у 2018 році розмір мінімального страхового внеску на місяць становив 819 грн. 06 коп. (819 грн. 06 коп. = 3723 грн. 00 коп. х 22%), на квартал - 2457 грн.18 коп. (819 грн.06 коп. х 3 міс. = 2457 грн. 18 коп.).

Позивачем надано докази сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 01.03.2019.

Як вбачається з наданих доказів позивачем як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний внесок за ІІІ квартал у сумі 2457,18 грн. та за IV квартал у сумі 2457,18 грн., що спростовує доводи відповідача про наявність у позивача як у фізичної-особи підприємця заборгованості зі сплати єдиного внеску за вказані періоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 №Ф-6603-56 є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2019 №Ф-6603-56 в сумі 8993,82 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 05.08.2019.

Суддя М.О. Семененко