Рішення № 83491852, 18.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Справа № 160/9427/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_2 Безбабної М.Г . розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням поданої 25.02.2019р. заяви про зміну предмету позову, позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.11.2018 року №980391/2826220899.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 12, виписану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 01.08.2018 року на суму 18847,20 грн., в т.ч. ПДВ 3141,20 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 29.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу контролюючого органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи. Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість відповідач як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на подання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства. Позивач зазначає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень суперечать приписам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 160/9427/18 та справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представником відповідачів-1,2 надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначили, що з наданих позивачем документів не відображається взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_4 , який вказаний як постачальник та якому виплачувався дохід, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ. Також, під час розгляду первинних документів прийнято до уваги те, що при надання договору оренда нежитлових приміщень №18 від 30.12.2016 року , з терміном оренди з 01.01.2017 р. по 27.12.2017, укладеного з ПП «ПРОДЕКС» не надано документів щодо його пролонгації та актів надання послуг оренди протягом серпня 2018 року та при наданні квитанцій до прибуткових касових ордерів, до повідомлення не надавались документи, щодо походження готівкових грошових коштів, які використовувались під час розрахунків, не надано підтверджуючих документів щодо наявності власних або орендованих основних засобів, які використовуються для зберігання продукції (відповідно до наданих документів температура зберігання сиру від 0 до +8), а тому комісією цілком обґрунтовано та в межах наданих повноважень прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної накладних від 07.11.2018 року №980391/ НОМЕР_1 , яке є правомірним, а, отже, підстави для його скасування відсутні. При цьому, повноваження Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних є дискреційними, а, отже, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладу №12 від 01.08.2018 року є неприпустимим.

23.01.2019 року від представника позивача надійшла заява, про заміну відповідача, предмету позову та надання доказів понесення витрат на правничу допомогу.

05.04.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, щодо зберігання продукції. Позивач надав до пояснень договір оренди нежитлових приміщень №18 від 30.12.2016 року, згідно якого вбачається використання його під складське приміщення. Необхідно зазначити, що згідно переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію накладної, визначено надання первинних документів щодо зберігання товару, на виконання даної вимоги позивач і надав вказаний договір оренди, де він зберігає товар. Законодавством не передбачено надання документів щодо спеціальних умов зберігання товару при здійсненні реєстрації податкової накладної. У зв`язку з твердженням відповідача-2, позивач надає чек про придбання холодильного обладнання від 15.11.2016 року у ФОП ОСОБА_5 . Крім того, відповідач-2 не звертає уваги на те, що позивач придбав товар 01.08.2018 року і в цей же день продав, тому взагалі необхідності надання документів про зберігання товару в даному випадку податковий орган не має права вимагати. Відповідачем- 2 в оскаржуваному рішенні не зазначено, що саме стало підставою для винесення вказаного рішення, а зазначено загалом, що надано платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства. Проте не вказано, які саме документи з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів, хоча формою рішення передбачено, що необхідно вказати конкретні документи, таким чином рішення є необґрунтованим, не відповідає законодавству та прийнято без дотримання принципу належного урядування, а отже є протиправним.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представника відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 зареєстровано 16.06.2004 року як фізичну особу-підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; основний вид економічної діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

30.05.2017 року між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» (покупець) було укладено договір поставки №58 (далі - договір), відповідно до якого, постачальник зобов`язується поставити продукти харчування, а покупець зобов`язується прийняти їх та оплатити на умовах, зазначених в договорі.

01.08.2018 року позивач здійснив поставку товару, а саме: сир твердий, кількість 200 кг. на загальну суму 18847,20 грн. в загалом з ПДВ (ПДВ 3141,20 грн.), що підтверджується видатковою накладною №2967 та товарно-транспортною накладною №Р2967 від 01.08.2018 року, перевезення товару здійснювалось автомобілем Мерседес державний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , 2006 року випуску, дата реєстрації 17.01.2012 року, фургон малотоннажний-В, модель 313CDI.

На підставі рахунку на оплату №2948 від 01.08.2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» було сплачено суму за товар в розмірі 18847,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1272 від 05.09.2018 року, призначення платежу вказано продукти згідно рахунку 2948 від 01.08.2018 року.

Так, у зв`язку із зазначеною поставкою товару, було складено податкову накладну №12 від 01.08.2018 року на загальну суму 18847,20 грн., в т.ч. ПДВ 3141,20 грн. та направлено до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з податковою накладною №29 від 06.08.2018 року позивачем було надано наступні документи: договір поставки №58 від30.05.2017 року, рахунок №2948 від 01.08.2018 року, видаткову накладну №2967 від 01.08.2018 року, товарно-транспортну накладну № 2967 від 01.08.2018 року та платіжне доручення №1272 від 05.09.2018 року.

Відповідно до змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.08.2018 року, податкову накладну зареєстровано в ЄРПН за №9183094166, за кодом F1201009 за результатами обробки: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 01.08.2018 року №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник «D»=. 01828824750899 », що підтверджується квитанцією від 29.08.2018 р., направленою ДФС України через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України, версія 2.2.18.5.

На виконання вимог п.201.16. ст.201 ПК України та пропозицій, викладених у вищезазначеній квитанції, позивачем направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів, а саме:

- договір оренди №18 від 30.12.2016 року, пояснення;

- по взаємовідносинам з ТОВ «КорпусГруп Комтек»: видаткову накладну №2967 від01.08.2018 року, договір № 58 від 30.05.2017 року, рахунок №2948 від 01.08.2018 року, товарно-транспортну накладну№2967 від 01.08.2018 року, платіжне доручення №1272 від 05.09.2018 року, податкову накладну №12 від 01.08.2018 року;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Ліван ТОРГ»: договір №409 від 12.07.2018 року, накладну №0022-002805 від 17.07.2018 року, платіжне доручення №4429 від 16.07.2018 року, рахунок №0022-002769 від 16.07.2018 року;

- по водію ОСОБА_6 паспорт НОМЕР_5 від 23.02.2010 року, трудовий договір б/н від 06.01.2017 року, техпаспорт на авто Спинтер НОМЕР_3 від17.01.2012 року;

- по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 : договір № 4 від 03.01.16 року, видаткова накладна № 20 від 01.08.2018 року, квитанція до ПКО №17 від 01.08.2018 року, квитанція до ПКО №19 від 02.08.2018 року, квитанція до ПКО № 20 від 03.08.2018 року, квитанція до ПКО №24 від 06.08.2018 року, декларація виробника №262060 від 26.06.2018 року.

Отже, позивачем надано додаткові пояснення та документи які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній від 01.08.2018 року №12, реєстрацію якої зупинено, що підтверджується квитанцією №1 від 05.11.2018 року.

За результатами розгляду поданих пояснень, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 07.11.2018 року №980391/ НОМЕР_1 , про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Додаткова інформація (вказати конкретні документи).

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та подав 15.11.2018 року скаргу на ім`я Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг.

27.11.2018 року було відображено в системі M.E.DOC, що надійшло рішення комісії, при чому повторно надійшло оскаржуване рішення від 07.11.2018 року №980391/ НОМЕР_1 . В особистому кабінеті платника податків було відображено начебто прийняте рішення комісії з питань розгляду скарги від 26.11.2018 року номер рішення комісії з питань розгляду скарг №46471/2826220899/2 та вказано статус податкової накладної - відмовлено в реєстрації. Саме рішення не було надіслано, ані через особистий кабінет, ані через систему M.E.DOC.

Не погоджуючись з такими діями відповідача-2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010р. (далі іменується Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що унеможливлює вставлення факту чи дійсно бракувало певних документів для реєстрації податкової накладної та свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про відмову в її реєстрації.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі іменується Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Судом було встановлено, що позивач здійснював придбання реалізованого товару у наступних постачальників і підтвердив дані операції наданням документів бухгалтерського та податкового обліку:

- договір оренди №18 від 30.12.2016 року, пояснення;

- по взаємовідносинам з ТОВ «КорпусГруп Комтек»: видаткову накладну №2967 від01.08.2018 року, договір № 58 від 30.05.2017 року, рахунок №2948 від 01.08.2018 року, товарно-транспортну накладну№2967 від 01.08.2018 року, платіжне доручення №1272 від 05.09.2018 року, податкову накладну №12 від 01.08.2018 року;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Ліван ТОРГ»: договір №409 від 12.07.2018 року, накладну №0022-002805 від 17.07.2018 року, платіжне доручення №4429 від 16.07.2018 року, рахунок №0022-002769 від 16.07.2018 року;

- по водію ОСОБА_6 паспорт НОМЕР_5 від 23.02.2010 року, трудовий договір б/н від 06.01.2017 року, техпаспорт на авто Спринтер НОМЕР_6 від17.01.2012 року;

- по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4. : договір № 4 від 03.01.16 року, видаткова накладна № 20 від 01.08.2018 року, квитанція до ПКО №17 від 01.08.2018 року, квитанція до ПКО №19 від 02.08.2018 року, квитанція до ПКО № 20 від 03.08.2018 року, квитанція до ПКО №24 від 06.08.2018 року, декларація виробника №262060 від 26.06.2018 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Крім того, слід зауважити, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата і конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Проте, як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зазначає, що у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд.» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3№ 12 від 01.08.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У адміністративному позові від 25.02.2019 року представник позивача зазначила, що позивач поніс витрати у зв`язку з участю адвоката у розгляді справи, включаючи підготовку до її розгляду, у розмірі 4000 грн., які складаються з: 1000 грн.- складання документів (підготування позову)та 3000 грн. - за представництво в суді (а.с. 78-85).

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надані суду документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 04.12.2018 року акт надання послуг №ОУ-0000003 від 08.04.2019, платіжне доручення №4 від 05.01.2019 на користь адвокатського бюро «Олега Попкова» з призначенням платежу закладання документів та представництво.

Суд вважає, що витрати, що поніс позивач на правничу допомогу адвоката є підтвердженими та підтягаються стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1,2 .

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем компенсація за правничу допомогу адвоката є обґрунтованою, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про її компенсацію у розмірі 4000,00 грн.

Також, згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 3683 грн., що складаються з 1762,00 грн. за подання позову, згідно платіжного доручення від 05.12.2016 року №4617 (а.с.3) та 1921,00 грн. за зміну предмету позову, згідно платіжного доручення від 15.01.2019 р. № 4669 (а.с.64) підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок кожного з відповідачів складає 3683 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.11.2018 року №980391/2826220899.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12, що виписана ФОП ОСОБА_3 від 01.08.2018 року датою фактичного відправлення податкової накладної 29.08.2018 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1841,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1841,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 травня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова