Рішення № 83491840, 25.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2019 року Справа № 160/2571/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авісбуд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Авісбуд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1037321/38433270 від 28.12.2018 року;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №42 від 19.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу податкову накладну №42 від 19.10.2018 року, згідно квитанції накладну було отримано, але реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Так, позивач вказує, що на вимогу контролюючого органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи. Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість відповідач як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на не надання платником податку копій документів, а саме: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Позивач зазначає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень суперечать приписам чинного законодавства.

10.04.2019 року від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних були прийняті комісією регіонального рівня відповідач вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенням комісії регіонального рівня, зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасним.

10.04.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно, до якого податковий орган зазначив, що за результатами розгляду Комісією ГУ ДФС у Дніпропетровській області документів, наданих платником з Повідомленням №6 від 21.12.2018 року до податкової накладної №42 від 19.10.2018 року винесено Рішення про відмову у реєстрації відповідної податкової накладної №1037312/38433270 від 28.12.2018 року з причин ненадання платником розрахункових документів, банківської виписки з особового рахунку (платіжного доручення) про здійснення операції з покупцем (замовником) КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради. Згідно з поясненнями, наданими платником, відомо, що податкова накладна №42 від 19.10.2018 року виписана по передплаті, однак в пакеті документів відсутній платіжний документ, що визначає першу подію та період виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість по проведеній операції. ПП «Авісбуд» за рішенням Комісії внесено до переліку ризикових, як такого, що відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених ДФС України 21.03.2018 року №959/99-99-07-18. Таким чином, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

17.04.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій на підтвердження своєї правової позиції ПП «Авісбуд», посилався на те, що Східним офісом Держаудитслужби проводилась зустрічна звірка ПП «Авісбуд» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. За результатами зустрічної звірки при співставленні розміру адміністративних витрат і прибутку, включених до актів приймання виконаних будівельних робіт (примірної) форми №КБ-2-в з усередненими розмірами, визначеними у Додатках Д,Е до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, розбіжностей не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2012 року приватне підприємство «Авісбуд» зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 38433270 та перебуває на обліку в ДПІ у Соборному районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом платника ПДВ.

Основним видом діяльності згідно КВЕД є: 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Також до видів діяльності ПП «Авісбуд» відносяться 42.99 «Будівництво інших споруд». -3.12 «Підготовчі роботи на будівельному майданчику», 43.29 «Інші будівельно-монтажні роботи», -3.39 «Інші роботи з завершення будівництва», 41.10 «Організація будівництва будівель». Для здійснення перелічених вище видів господарської діяльності ГІП «Авісбуд» має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 49-Л від 25 жовтня 2017 року.

Приватним підприємством «Авісбуд» за результатами перемоги у тендері було укладено договір підряду з КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради договір № 301Т від 18.10.2018 року, згідно якого ПП «Авісбуд» (Підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати роботи на об`єкті «Реконструкція будівлі решіток із заміною обладнання на Лівобережній станції аерації у м. Дніпро» Коригування», а КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (Замовник) зобов`язується прийняти оплатити виконані роботи. Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Договору Ціна робіт визначається погодженою Сторонами договірною ціною (Додаток 1) та дорівнює 3393235,00 грн. (три мільйони триста дев`яносто три тисячі двісті тридцять п`ять грн.. 00 коп.), в той же час пунктом 3.2 Договору передбачено внесення попередньої оплати в розмірі 30% від ціни робіт.

На виконання пункту 3.2 вищевказаного договору ПП «Авісбуд» отримало передоплату в сумі 1017970,50 грн., відповідно до платіжного доручення №25 від 19.10.2018 року. На зазначену суму позивачем в порядку ст.187, ст.201 ПК України було виписано податкову накладну №42 від 19.10.2018 року.

Отриману від КП «Дніпроводоканал» за договором передоплату ПП «Авісбуд» використав для закупівлі будівельних матеріалів у таких контрагентів-постачальників: ТОВ «Торівельний дім «Євротрубпласт», ТОВ «А-Строй Інвест», ТОВ ТК «Альбатрос», ТОВ «Містобудівник-Дніпро», ПП КФ «Герда», ТОВ «СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ», ТОВ «Партнер 3», ТОВ «Перший дім», ТОВ «Торговий дім «Марафон», ТОВ «Металоцентри Комєкс».

Складена ПП «Авісбуд» податкова накладна № 42 від 19.10.2018 року по взаємовідносинам з КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України) була направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначену податкову накладну було прийнято контролюючим органом, проте її реєстрацію було зупинено у зв`язку з тим, що ця податкова накладна «відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивачем в електронному вигляді було подано письмові пояснення та документи на підставі яких закуповувались будівельні матеріали для виконання вищевказаного договору підряду на підтвердження реєстрації податкової накладної, а саме:

- ТОВ «Торівельний дім "Євротрубпласт", придбання труб на підставі рахунку-фактури №ЕТП ДП 2404/004 від 24 квітня 2018 року; видаткова накладна №ЕТП РТ2604/005 від 26 квітня 2018 року; платіжне доручення № 611 від 25.04.2018 року;

- ТОВ ТК "Альбатрос", придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №59/1 від 27.02.2018 року, рахунок-фактура №фк-000000373 від 26.03.2018 року; видаткова накладна № фк-000002402 від 03.04.2018 року; платіжне доручення №492 від 26.03.2018 року;

- ТОВ «А-Строй Інвест» придбання транспортних послуг автокрана на підставі договору №17-04 від 17.04.2018 року; акту здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000141 від 20.06.2018 року; рахунку-фактури №СФ-0000172 від 20.06.2018 року;

- ТОВ «Містобудівник-Дніпро», придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №МД-2018-28 від 28.03.2018 року; видаткової накладної №2364 від 24.05.2018 року; рахунку на оплату №375 від 24 травня 2018 року; договору поставки №МД-2017-29 від 23.05.2017 року; видаткової накладної №1179 від 06.06.2018 року; рахунок на оплату №834 від 06.06.2018 року; платіжного доручення №737 від 24.05.2018 року;

- ПП КФ «Герда», придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №1 від 04.01.2018 року; рахунку-фактури №Г-00000005 від 04.01.2018 року; видаткової накладної №Г-00000017 від 10.01.2018 року;

- ТОВ «СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ» придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №368/05-2018-Д від 04.05.2018 року; видаткової накладної №72888 від 06.11.2018 року; рахунку на оплату №о-9В61551 від 05.11.2018 року; платіжного доручення №1570 від 18.12.2018 року; д

- ТОВ «Партнер 3», придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №28/09/17-1 від 28.09.2017 року; рахунку-фактури №СФ-0000730 від 12.03.2018 року; платіжного доручення №461 від 14 березня 2018 року; видаткової накладної №РН-0000529 від 15.03.2018 року;

- ТОВ «Перший дім», придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №0118/03 від 09.01.2018 року; видаткової накладної №Д-ПД-00925/01 від 25.05.2018 року; рахунку-фактури №Д-ПД-00925 від 25.05.2018 року; платіжного доручення №742 від 25 травня 2018 року;

- ТОВ «Торговий дім «Марафон» придбання будівельних матеріалів на підставі договору поставки №77-СТ від 29.08.2017 року; рахунку на оплату №118 від 11.01.2018 року; видаткової накладної №242 від 19.01.2018 року;

- ТОВ «Металоцентри Комєкс» (придбання будівельних матеріалів на підставі договору купівлі-продажу №012618 від 11.01.2018 року) платіжного доручення №321 від 11.01.2018 року; рахунку-фактури №МЦК-0006887/0 від 15.01.2018 року; накладна №МЦК-0006887/0 від 15.01.2018 року; платіжного доручення №339 від 12.01.2018 року.

Так, на підставі положень п. 187.1 ст. 187 ПК України за правилом першої події позивачем було складено податкову накладну №42 від 19.10.2018 року.

Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення №1037312/38433270 від 28.12.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 19.10.2018 року, у зв`язку з тим, що позивачем не надано розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Позивач вважає вказане рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції по податковій накладній № 17 від 18.06.2018 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Суд звертає увагу на те, що фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вказаним критеріям, натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

- для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту Квитанції по податковій накладній № №42 від 19.10.2018 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567.

Таким чином, у Квитанції податковим органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Комісією регіонального рівня було прийнято рішення №1037321/38433270 від 28.12.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 19.10.2018 року.

З матеріалів справи встановлено, що в оскаржуваному Рішенні про відмову в реєстрації ПН підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної вказано ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

Рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкової накладної, а отже контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1037321/38433270 від 28.12.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 19.10.2018 року, прийняте не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про покладення на Державну фіскальну службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну № 42 від 19.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 19.10.2018 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду).

У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 42 від 19.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в день подання такої накладної.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Приватним підприємством «Авісбуд» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 3842,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями №1856 від 14.03.2019 року на суму 1921,00 грн. та № 1857 від 14.03.2019 року на суму 1921,00 грн.

Враховуючи вищевикладене загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок кожного з відповідачів складає 3842,00 грн.

Керуючись ст.243-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1037321/38433270 від 28.12.2018 року;

Зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №42 від 19.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Авісбуд" судовий збір у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Авісбуд" судовий збір у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова