Ухвала суду № 83491798, 06.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

06 серпня 2019 р. Справа № 120/1299/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження питання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

Проте, 29.07.2019 представники сторін у судове засідання не з`явилися, разом з тим, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відтак, з урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Водночас, при ухваленні даного судового рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 КАС України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 КАС України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 КАС України дає підстави для висновку, що у разі постановлення судового рішення у письмовому провадженні таке має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, суд зважає на таке.

Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

До таких висновків дійшов і Конституційний Суд України у своєму рішенні №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, у якому визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду на захист прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом надіслання адміністративного позову із доданими до нього документами засобами поштового зв`язку, при цьому позовна заява була здана на пошту 12.04.2019 року.

Відповідно до позовної заяви, однією з позовних вимог є оскарження рішення органу Пенсійного фонду від 20.12.2018, яким ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії.

Відтак, зважаючи на приписи частини 2 статті 122 КАС України, представник позивача не пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині оскарження рішення відповідача, який в даному випадку обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, адже про порушення прав та інтересів позивача його представнику стало відомо 04.01.2019 року, а саме з моменту отримання ним відмови відповідача від 20.12.2018. Аналогічні висновки викладено судом в ухвалі про відкриття провадження в справі від 22.04.2019 року ( т. 1 а.с. 1-2 ).

Суд звертає увагу, що представник позивача не заперечує тієї обставини, що право ОСОБА_1 на судовий захист його порушених прав виникло з моменту, коли рішенням відповідача йому відмовлено у поновленні виплати пенсії, про що ним зазначено у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, що свідчить про своєчасне звернення до суду із позовом в частині оскарження відповідного рішення відповідача ( т. 1 а.с. 156, 163).

Водночас, адміністративний позов містить також і позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком починаючи з 15 квітня 2015 року.

Разом із тим, звертаючись до суду із вказаною вимогою представником позивача не дотримано строку звернення до адміністративного суду, що передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду, що подавалося разом із адміністративним позовом, вказано на поважність причин пропущення такого строку, що свідчить про визнання представником позивача факту пропуску строку звернення до суду із відповідною вимогою. На думку представника позивача, поважними причинами, внаслідок яких позивач не міг у визначений строк звернутися до суду, є те, що ОСОБА_1 є особою похилого віку та не має юридичних знань.

Однак, на переконання суду, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду з позовом, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а, і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №806/2436/18.

Отже, вказані представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані поважними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України. При цьому, цією нормою визначено поведінку суду залежно від того, коли про факт пропуску строку звернення до суду стане відомо суду.

В даному випадку застосуванню підлягають положення частини 4 статті 123 КАС України, згідно із якою, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, при відкритті провадження у адміністративній справі суд дійшов передчасного висновку про незастосування до спірних правовідносин ( у вище зазначеній частині) строків звернення до суду.

Про те, що на правовідносини, що виникли в частині поновлення виплати пенсії поширюється інститут строків звернення до адміністративного суду свідчить й судова практика Верховного Суду (зокрема, постанова від 31 січня 2019 року у справі №520/9721/16-а, постанова від 03 квітня 2019 року у справі №266/804/15-а, постанова від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17, постанова від 12 березня 2019 року у справі №308/6229/16-а).

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, суд зважає на те, що пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. В свою чергу, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (пункт 1.7 Порядку). Згідно з пунктом 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється на підставі звернення особи із заявою; днем звернення за поновленням виплати пенсії є день прийняття органом Пенсійного фонду заяви з усіма необхідними документами.

Таким чином, оскільки з рішення відповідача №11 від 20 грудня 2018 року слідує, що органом Пенсійного фонду прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії 26.11.2018, тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 15.04.2015 по 25.11.2018 року включно, шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 194, 205, 240, 243, 248, 250 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 15.04.2015 по 25.11.2018 року вклюдчно, шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс ухвали складено 06.08.2019.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна