Рішення № 83491655, 06.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Справа № 160/6859/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

за участі секретаря судового засідання Каштан С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.07.2019 року ВП №59284338, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем отримано постанову про накладення штрафу від 08.07.2019 року ВП №59284338, яку він вважає протиправною, необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якій зазначено, що оскільки позивачем не виконано рішення суду в повному обсязі, то державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства винесено постанову про накладення штрафу.

Сторони надали заяви про розгляд справи без участі представників.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

08.07.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано постанову про накладення штрафу від 08.07.2019 року № 59284338, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. у виконавчому провадженні № 59284338.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 18.03.2019 по справі № 160/1664/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.03.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90 відсотків від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 02.10.2018 № 1-26.7-4627, наданої Державним підприємством обслуговування повітряним рухом України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборговану суму.

На виконання рішення суду від 18.03.2019р. Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1

Доплата за період з 19.04.2019 по 31.05.2019р. нарахована в розмірі 4750,83 грн. виплачена у червні 2019 року.

Доплата за період з 01.03.2018 по 18.04.2019р. в розмірі 46150,92 грн. ОСОБА_1 буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

З 01.06.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019р. в розмірі 36402,75 грн.

Позивач зазначає, що покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії передбачена ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час винесення державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2018 року у справі №804/1664/19 було виконано позивачем лише в частині перерахунку пенсійних виплат та часткової виплати суми пенсійних виплат.

В частині ж виплати пенсійних виплат за період з 01.03.2018 по 18.04.2019 в розмірі 46150,92 грн. рішення суду боржником виконано не було у зв`язку з відсутністю порядку виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за минулий час, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що наведені підстави невиконання рішення суду, в частині виплати пенсійних виплат, неможливо визнати поважними з огляду на наступне.

Суд зазначає про те, що згідно ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

З аналізу наведених норм права слідує, що нормативно-правовими актами, якими визначено порядок здійснення пенсійних виплат є Закони України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих вищевказаними Законами, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цим Законам.

Суд звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2018 року у справі №804/1664/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.03.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90 відсотків від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 02.10.2018 № 1-26.7-4627, наданої Державним підприємством обслуговування повітряним рухом України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборговану суму.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд визначив спосіб поновлення порушеного права ОСОБА_1 у спосіб зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

В той же час, посилань в рішенні суду у справі №160/1664/19 на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 резолютивна частина судового рішення не містить.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2018 року у справі №160/1664/19 є обов`язковим до виконання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Разом з тим, встановлені обставини справи свідчать про те, що у встановлений державним виконавцем строк ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судове рішення, в частині здійснення виплати пенсійних виплат в повному обсязі, виконано не було.

При цьому, слід зазначити, що у разі виникнення труднощів в розумінні судового рішення пенсійний орган не був позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про його роз`яснення, а у випадку незгоди з рішенням суду та висновками суду, які у ньому викладені, оскаржити таке рішення у визначеному законом порядку. Втім, як свідчать матеріали справи такими правами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не скористалося.

З огляду на наведене, суд зазначає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова