Рішення № 83491434, 06.08.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2204/19

2/215/1556/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О., за участю: секретаря Махоні Н.Ю., розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/2204/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2019 р. ОСОБА_2 - представник позивача ОСОБА_1 подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що позивач працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 16 років 05 місяців. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримала професійні хвороби, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії); ЛН першого-другого ступеня. Актом розслідування від 02.04.2012 р. причиною виникнення професійного захворювання визнано запилення повітря робочої зони. Висновком МСЕК від 04.05.2012 р. їй первинно з 23.04.2012 р. встановлено 15% втрати професійної працездатності, безстроково. Завдана моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала та продовжує і далі зазнавати у зв`язку з ушкодженням її здоров`я, яке зазнало незворотних змін. У результаті захворювань порушений її звичайний спосіб життя, захворювання вимагає додаткових зусиль для організації її життя. Порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя. Просить стягнути на її користь з відповідача 160 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 06.05.2019 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 16.07.2019 р.

16.07.2019 справу знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні. Наступне судове засідання призначено на 06.08.2019 р.

06.08.2019 р. сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі та про підтримку позовних вимог (вх.№14546 від 06.08.2019 р.).

Представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи без її участі з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву. (вх.№14545 від 06.08.2019 р.)

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чиним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров`я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікризами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров`я, пов`язані з психологічним станом позивача. Крім того, вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума не обґрунтована і не відповідає вимогам розумності і справедливості та критеріям судової практики. (а.с. 35-38).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до записів у її трудовій книжці працювала на підприємстві відповідача, в даний час ПрАТ «ПівнГЗК» з 18.10.1971 р. по 01.01.1972 р. контролером ОТК на фабриці окомкування, з 01.01.1972 р. по 01.06.1975 р. старшим контролером ОТК цеху окомкування і обжигу, з 01.08.1975 по 01.02.1977 р. контролером дільниці цеху окомкування і обжигу та фабрики металізованих окатишів ОТК комбінату, з 01.02.1977 р. по 07.06.1977 р. контролером дільниці ФОК і ФМО ОТКа комбінату, з 07.06.1977 по 01.06.1979 у відділі технічного контролю майстром дільниці фабрик ФОК і ФМО у відділі технічного контролю, з 01.06.1979 по 01.01.1987 у відділі технічного контролю майстром дільниці №1 (ДФ-1, РОФ-1, ФОК-1, ФОК-2, ФМО, дільниця шахтопідготовки), з 01.01.1987 по 01.01.1988 у відділі технічного контролю контрольним майстром дільниці №1 (ДФ 1,2, РОФ-1,2, ДСШ, ФОК-1,2,3), з 01.01.1988 по 01.10.2002 робочим контролером дільниці ДФ, РОФ, ФОК, з 01.10.2002 по 28.03.2005 у відділі технічного контролю контролером продукції збагачення дільниці контролю за процесами виробництва концентрату та обкотишів з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №2, з 28.03.2005 по 01.02.2007 у відділі технічного контролю контролером продукції збагачення дільниці контролю за процесами виробництва і відвантаження концентрату та обкотишів РЗФ-1, ЦВО-1, з 01.02.2007 по 26.06.2009 у відділі технічного контролю контролером продукції збагачення дільниці контролю за процесами виробництва концентрату та обкотишів РЗФ-1, ЦВО-1. 26.06.2009 р. позивач була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-10).

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 15.03.2012 р. протокол №582 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пилової бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого-другого ступеня (а.с. 15).

Згідно з п. 13 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 02.04.2012 р. умови праці контролера продукції збагачення відділу технічного контролю відносяться до ІІІ класу 1 ступеня, важкість праці - відносяться до ІІІ класу 1 ступеня; напруженість праці в нормі - атестація робочих місць 2005 р. (а.с. 11-12).

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.04.2012 р. причиною виникнення професійного захворювання встановлено: стаж роботи 16 років 5 місяців в умовах пилу, що перевищував норматив: запиленість повітря робочої зони: - пил з вмістом кремнію діоксиду до 10% в концентрації 18,8 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3; пил з вмістом кремнію діоксиду від 10 до 70% в концентрації 2,53-3,0 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. (а.с. 11-12).

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії 10ААА №073681 від 04.05.2012 р. позивачу первинно встановлено 15% втрати працездатності безстроково з 23.04.2012 р. у зв`язку із профзахворюванням ХОЗЛ від 15.03.2012. Зазначена потреба у медикаментозному лікуванні. (а.с. 14).

Згідно із довідкою обласної МСЕК №6 Серія 12ААА №054804 від 18.07.2019 р. ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ з 15 липня 2019 року безстроково та 3 група інвалідності. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санітарно-курортне лікування. (а.с. 73).

З дослідженого судом п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.04.2012 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 01.01.1993 р. по 30.09.2002 р. контролером продукції збагачення відділу технічного контролю дільниці ДФ, РЗФ, ФОГ, з 01.10.2002 р. по 27.03.2005 р. контролером продукції збагачення відділу технічного контролю дільниці контролю за процесами виробництва концентрату та обкотишів, з 28.03.2005 р. по 31.01.2007 р. контролером продукції збагачення 3 розряду відділу технічного контролю дільниці контролю за процесами виробництва і відвантаження концентрату та обкотишів РЗФ-1, ЦВО-1, з 31.02.2007р. по 26.06.2009р. контролером контролю за процесами виробництва концентрату та обкотишів РЗФ-1, ЦВО-1 ПівнГЗК, ВАТ «ПІВНГЗК», ОСОБА_1 здійснювала контроль за веденням технологічного процесу збагачення, оґрудкування та випалювання, проводила відбір та оброблення, пакування, маркування, доставку, зберігання проб сировини та готової продукції. В процесі виконання зазначених робіт підпадала під дію пилу на організм, концентрація якого перевищувала ГДК внаслідок недосконалості технологічного процесу збагачення, оґрудкування та випалювання обкотишів в підконтрольних структурних підрозділах комбінату. (а.с. 11-12).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов`язку відповідач не виконав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 02.04.2012 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона у 61 рік втратила професійну працездатність первинно у розмірі 15 % з 23.02.2012 р. та з 15.07.2019 р. у розмірі 60% безстроково із встановленням 3 групи інвалідності. Як наслідок позивач обмежена у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, необхідністю проходити лікування, вимушеним прийманням ліків, неможливістю виконувати будь-яку неважку фізичну роботу, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримане професійне захворювання призводить до зниження її фізичної активності, порушення душевної рівноваги.

Отже, враховуючи те, що позивач працювала на підприємстві відповідача впродовж 16 років 5 місяців у шкідливих умовах, їй встановлено первинно 15% втрати працездатності з 23.02.2012 р. та з 15.07.2019 р. у розмірі 60% безстроково із встановленням 3 групи інвалідності, а також характер професійного захворювання, пов`язаного із спричиненням їй фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач визначила розмір компенсації за моральну шкоду у сумі 160000 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв`язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 65000 грн. за встановлені первинно 15% втрати працездатності з 23.02.2012 р. та з 15.07.2019 р. у розмірі 60% безстроково із встановленням 3 групи інвалідності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 768 грн. 40 коп. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 65000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 06.08.2019 р.

Суддя: