Ухвала суду № 83490641, 26.07.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2232/19

Провадження № 2-з/0203/58/2019

УХВАЛА

26 липня 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в:

18 червня 2019 року адвокат Цезарева М.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до КП «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» ДМР, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову. Заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках КП «УРЕА» ДМР. Заяву обґрунтовано тим, що в наслідок ДТП позивачу спричинено шкоду на суму 157590,55 грн., а відповідач відмовляється відшкодовувати спричинену шкоду в позасудовому порядку. Ураховуючи велику кількість постраждалих у даній ДТП, а також те, що відповідача КП «УРЕА» ДМР всі основні засоби знаходяться на праві господарського відання, то відсутність майна у даного відповідача може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з поданими матеріалами доходжу наступного висновку.

Приписами ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За вимогами ч.1 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позовну повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідачів грошові кошти у сумі 157590,55 грн. матеріальної шкоди та судові втрати у сумі 7960,11 грн, а в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках КП «УРЕА» ДМР, що не є співмірним із зазначеними в позові вимогами. Крім того, заявницею не конкретизовано на які саме рахунки необхідно накласти арешт, а також до заяви не надано доказів, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, перевіряючи доводи заяви, суд враховує, що посилання позивачки на можливу реорганізацію комунального підприємства, у зв`язку із чим на її думку можуть виникнути труднощі щодо виконання можливого рішення суду, фактично є припущенням, що будь-якими доказами не підтверджено та не може бути єдиною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, враховуючи співмірність та адекватність запропонованих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд не вбачає достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на будь-яких рахунках КП «УРЕА» ДМР.

Враховуючи, що позивачем не надано переконливих доводів на користь того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначено конкретних рахунків, на які необхідно накласти арешт, доходжу висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом пятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя М.О. Католікян