Ухвала суду № 83488936, 07.08.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9330/19

Провадження № 2/161/2544/19

У Х В А Л А

іменем України

07 серпня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Огородника О.В. про забезпечення позову в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення, -

В С Т А Н О В И В:

04.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

03.07.2019 року відповідач за первісним позовом звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про вселення в квартиру, яка є предметом розгляду даної справи (а.с. 43-44).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення та первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням було об`єднано в одне провадження (а.с. 50).

06.08.2019 року представник позивача за первісним позовом звернувся до суд із заявою про забезпечення позову. На обґрунтування заяви зазначив, що факт подачі ОСОБА_3 зустрічного позову про вселення, має на меті затягнути дану справу до моменту власних пологів, - після чого зареєструвати місце проживання новонародженої дитини за адресою своєї реєстрації. У випадку реєстрації новонародженої дитини за вищевказаною адресою фактично буде не можливо, або значно ускладнено зняти з місця реєстрації малолітню дитину. Водночас, такі дії безпосередньо завдадуть збитки ОСОБА_1 , позаяк збільшиться навантаження на сплату комунальних платежів. Враховуючи викладене, просить суд заборонити ОСОБА_3 , Центр надання адміністративних послуг м. Луцька – здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 51).

В підготовчому засіданні позивач та його представник заяву про забезпечення позову підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 проти заяви про забезпечення позову заперечувала, вважає її безпідставною.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання заявника про забезпечення позову суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача.

Разом з тим, доводи представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Огородника О.В., що факт подачі ОСОБА_3 зустрічного позову про вселення, має на меті затягнути дану справу до моменту власних пологів, та подальшої реєстрації новонародженої дитини за адресою своєї реєстрації, на думку суду, є припущеннями, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які представник позивача за первісним позовом просить вжити є не співрозмірними та не збалансованими, а тому приходить до висновку у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Огородника О.В. про забезпечення позову в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про вселення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 07 серпня 2019 року.

Суддя луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська