Ухвала суду № 83488746, 07.08.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Ухвала набрала чинності "___"____20____р. Справа № 665/1372/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову по справі за позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Чаплинська селищна рада Чаплинського району Херсонської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 803956 грн. 61 коп.

Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача по справі – ОСОБА_1 в розмірі, що відповідає розміру позовних вимог, що є у його власності та на рахунках .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодовує шкоду, то вказані дії свідчать про його ухилення від добровільного виконання своїх зобов`язань, що порушує економічні інтереси місцевої громади.

Дослідивши матеріали справи за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову по справі за позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Чаплинська селищна рада Чаплинського району Херсонської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, матеріали подано клопотання про забезпечення позову, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також накладенням арешту на майно або забороною вчиняти певні дії.

Так, предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 804956.61 грн.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду представник позивача не зазначає, власником якого майна є відповідач, на яке саме майно просить накласти арешт, якими доказами підтверджується наявність у відповідача майна на праві власності і чи є співмірним накладення арешту на все належне йому майно розміру позовних вимог.

Крім того, представником позивача не зазначено, в яких фінансових установах відповідач має відкриті рахунки, якщо такі має, та на які необхідно накласти арешт, оскільки ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, який має виконуватися в зазначеному в ній обсязі, і Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено вчинення державним виконавцем пошукових заходів та накладення арешту на майно, не зазначене в виконавчому документі.

З точки зору закону співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є розмірним із предметом спору.

Виходячи з цього, змісту заяви про забезпечення позову, суд вважає, що забезпечення позову в приведеному представником позивача вигляді не відповідає в вимогам закону, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову по справі за позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Чаплинська селищна рада Чаплинського району Херсонської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк, з дня винесення ухвали, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко