Постанова № 83486228, 18.07.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/8800/19

Номер провадження 3/521/3968/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого Черевко С.П.

при секретарі Валовій Д.С.

представника Одеської митниці ДФС Безлущенко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу № 0703/50000/19, що надійшла 27.05.2019 року з Одеської митниці ДФС, відносно гр. США ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкаючого: США, м. АДРЕСА_1 , вул. Руз АДРЕСА_2 , про порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, –

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року о 18 годині 10 хвилин у оглядовому залі «Приліт» Міжнародної аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, проходив митний контроль громадянин СШ/ Rodgers Kenneth Harold, який прибув з Варшави до України, рейсом № 767 сполученням «Варшава - Одеса».

Формою проходження митного контролю гр. США ОСОБА_1 (Rodgers ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) обрав проходження через зону (коридор) спрошеного митного контролю - «зелений коридор», що належним чином інформаційно обладнана, тим самим, шляхом вчинення дій, заявив про відсутність у нього товарів, які, під час переміщення через митний кордон України громадянами, підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких, через митний кордон України, встановлено заборони або обмеження.

На вимогу інспектора митниці пред`явити наявні у нього валютні цінності, гр. США ОСОБА_1 (Rodgers ОСОБА_5 ОСОБА_6 ) надав іноземну валюту в розмірі 39 308 доларів США, що перевищує еквівалент 10000 євро.

На підставі вказаних обставин посадовою особою митниці відносно гр. США ОСОБА_7 Г ОСОБА_8 було складено протокол про порушення митних правил №0703/50000/19 від 18.03.2019 року за ознаками ст. 471 МК України.

Згідно ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При складанні протоколу про порушення митних правил, гр. США ОСОБА_9 був повідомлений, що розгляд вчиненого ним порушення відбудеться у приміщенні Малиновського районного суду міста Одеси 17.04.2019 року о 10 годині 00 хвилин, про що власноручно розписався у протоколі, однак до суду у призначений час останній не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник Одеської митниці ДФС у суді подання підтримав та вважав, що вина гр. США ОСОБА_9 доведена повністю матеріалами справи.

Вислухавши представника Одеської митниці ДФС та дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_10 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, за кваліфікуючою ознакою: порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежене законодавством України.

У відповідності до Правил застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом, затверджених наказом Держмитслужби України від 18 лютого 2006 року № 137, «зелений» коридор - це зона спрощеного митного контролю, яка є частиною зони митного контролю на території (у приміщенні) аеропорту, облаштована належним технічним та інформаційним обладнанням і призначена для здійснення в спрощеному порядку митного контролю товарів, що переміщуються громадянами через" митний кордон України, не підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, а також оподаткуванню й на переміщення яких через митний кордон України не встановлено заборон або обмежень.

Згідно з п.1.9 даних Правил, громадянин самостійно приймає рішення про проходження спрощеного митного контролю чи митного контролю з поданням митної декларації - „зеленим" чи „червоним" коридором. Митний контроль предметів громадян закінчується з моменту переміщення цих предметів за межі зони митного контролю - у разі обрання громадянином „зеленого" коридору; відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина який обрав проходження митного контролю „зеленим" коридором, - з моменту - перетину громадянином білої лінії, що позначає закінчення „зеленого" коридору.

Відповідно до ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання „зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не піддягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 197 МК України встановлено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються митними органами на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державним, органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів митним органам передбачено законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Відповідно до п. 2 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27 травня 2008 року № 148, «фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі». Даний пункт, вказує на те, що переміщення через митний кордон України готівки що більш 10000 євро є забороненим та обмеженим без декларування, що у свою чергу включає кваліфікуючу ознаку, як «... переміщення товарів через митний кордон України які заборонено або обмежено законодавством».

Окрім викладеного, вина гр. США ОСОБА_9 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил № 0703/50000/19 від 18.03.2019 року, доповідною запискою, письмовими поясненнями гр. США ОСОБА_9 та іншими матеріалами справи.

При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає правопорушник, суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які пом`якшують відповідальність, а саме те, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, а також той факт, що грошові кошти мають легальне походження. Про легальність походження грошових коштів свідчить те що кошти є пенсією ОСОБА_9 , та були зняті з його власного рахунку що підтверджується банківською випискою від 27.02.209 року та 14.03.2019 року , копії яких надані до матеріалів справи.

Таким чином, представником особи надано достатньо доказів на підтвердження легальності походження грошових коштів, які переміщувались через митний кордон.

Стосовно вирішення питання щодо конфіскації вилученої валюти, суд виходить з наступного.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема постанову ЄСПЛ від 11.07.2019 року по справі «Садоча проти України».

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності.

Згідно з Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку майном правопорушника є грошова сума в доларах США, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.

За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об`єктивна сторона правопорушення, яке вичинив правопорушник, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов`язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь – яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Таким чином, застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації валюти, суд фактично не залишить особі заробітної плати, яку він заробив в установленому законом порядку своїм трудом і яка є єдиним його доходом. Крім того, суд враховує той факт, що конфіскація зазначених коштів позбавить його і його сім`ю належного матеріального забезпечення.

При цьому, суд враховує п. 10 ч. 2 Конвенція про захист заробітної плати №95 від 1949 року, яка переглянута Конвенцією Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, від 1992 року, і залишає зазначену Конвенцію відкритою для подальшої ратифікації, яка ратифікована Законом № 2996-IV від 19.10.2005 року, де указано: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.».

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотримався вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не вчинив будь – якого іншого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати мита податків, тощо).

Крім того, сума, яку митний орган вимагає конфіскувати у правопорушника є для нього значною, а шкода, яку він потенційно міг завдати органам влади - незначна, оскільки він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі ніякої шкоди.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Керуючись однією з аксіом судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації.

Таким чином, конфіскація всієї незадекларованої суми грошей накладе на особу індивідуальний та надмірний тягар і буде непропорційною до вчиненого правопорушення, отже, буде порушено статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні «Садоча про ти України».

Винність правопорушника підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протокол про порушення митних правил, доповідною запискою інспектора митниці, поясненням правопорушника та наданими доказами легальності походження грошей, описом вилученої валюти.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного та враховуючи обставини, які свідчать про легальне і правомірне отримання правопорушником вилучених в нього валютних коштів, суд застосувавши міжнародно – правові норми, дійшов до висновку про не застосування до нього додаткового стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративним законодавством не передбачено надання будь – яких документів для отриманням особою грошей, які їй повинні бути повернуті, окрім документів, які посвідчують особу або документів, які уповноважують іншу особу, тобто гроші повинні бути поверненні без надання довідки банку.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», ст.ст. 197, 471, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, -

Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 27, 33, 34, 252, 280, 283, 284 КпАП України, ст. ст. 464, 465, 471, 527, 528, 529 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути гр. США ОСОБА_1 (Rodgers ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян а саме 1700 гривень без конфіскації вилучених грошових коштів.

Валюту, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0703/50000/19 у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, повернути ОСОБА_1 ( ОСОБА_12 ОСОБА_13 ) або його законному представнику у встановленому законом порядку.

Стягнути з гр. США ОСОБА_1 (Rodgers) ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) ОСОБА_13 ) на користь держави судовий збір у розмірі 384 гривень 20 копійок (Платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача ГУ ДКС України у м. Києві; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір (ДСА України)»; призначення платежу – судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, пункт 5).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. На цю постанову також може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Черевко С.П.