Вирок № 83479667, 05.08.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/828/19

Справа№754/7620/19

Вирок

Іменем України

05 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - Лобанова В.А.

за участю секретаря - Сороки Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва кримінальне провадження № 12019100030001957 від 19 березня 2019р. відносно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степове, Первомайського району АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14 листопада 2018р. вироком Кагарлицького районного суду Київської області за ч. 1 ст. 345 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, -

за участю сторони обвинувачення - прокурора Кирія О.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Кагарлицького районного суду Київської області за ч. 1 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, під час відбування покарання в Державній установі «Ірпінський виправний центр (№ 132)», що розташований за адресою: Київська область, смт Коцюбинське, вул. Залізнична, 4, будучи попередженим про дотримання режиму утримання, встановлених правил проживання та правилами поведінки в громадських місцях, а також про кримінальну відповідальність за порушення та невиконання вказаних норм, 18 березня 2019р. 2019р., приблизно о 16 год. 30 хв., знаходячись на території ТОВ «Птахофабрика Київагро» по пр. Броварському, 44-А в м. Києві, куди був працевлаштований 11 березня 2019р. відповідно до договору № Г-15 від 29 грудня 2018р. між ТОВ «Птахофабрика Київагро» та «Ірпінський виправний центр (№ 132)» на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах організацій та підприємствах усіх форм власності, достовірно знаючи, що межами виправного центру є межі відповідного виробничого об`єкту, які прирівнюються до території місця відбування покарання і що за порушення правил відбування покарання та самовільного залишення території контрагентського об`єкту настає кримінальна відповідальність, скориставшись тим, що особа, яка його супроводжувала, перевіряла наявність інших засуджених на території даного ТОВ і не могла спостерігати за його злочинними діями, через паркан залишив територію ТОВ «Птахофабрика Київагро», тим самим самовільно залишивши місце обмеження волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з викладеним в обвинувальному акті та пояснив суду, що дійсно 18 березня 2019р. на території птахофабрики проліз через отвір у паркані, самовільно залишив місце відбування покарання у вигляді обмеження волі та поїхав до цивільної дружини, яка хворіла. Розкаюється в скоєному.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

В діянні обвинуваченого ОСОБА_1 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, що полягає у самовільному залишенні місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі, він винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене кримінальне правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд, у відповідності до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд, у відповідності до ст. 67 КК України, визнає рецидив злочину.

З урахуванням суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставин скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який без визначеного роду занять, не має постійного джерела доходів, раніше судимий, за місцем відбування покарання характеризується негативно, на шлях виправлення не став, вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання у вигляді обмеження волі за вироком суду, суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі і не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який повністю визнав себе винуватим у скоєному, розкаявся, суд не призначає максимальний термін позбавлення волі, передбачений санкцією ч. 1 ст. 390 КК України.

Покарання ОСОБА_1 суд призначає за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив після вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2018р. до повного відбуття покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 390 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2018р. та призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання 24 квітня 2019р.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України термін попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 24 квітня 2019р. зарахувати в строк відбування покарання з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: