Рішення № 83477091, 24.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/703/18

Провадження № 2-о/645/3/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю представника заявника - Скидан М.А.

секретар судового засідання - Росада І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою Харківської міської ради, заінтересовані особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою,

в с т а н о в и в:

Харківська міська рада звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова із заявою про визнання спадщини відумерлою. Заяву обгрунтовували тим, що домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності померлому ОСОБА_2 , на даний час зареєстровано за ОСОБА_3 - 2/3 частини домоволодіння, на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого 16.05.1953 3-ю ХДНК; за ОСОБА_1 - 1/3 частина домоволодіння, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.04.1992 12-ю ХДНК. У 2016 році до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_3.

ОСОБА_3 заповів своїй доньці ОСОБА_4 1/3 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , а інші 2/3 частини домоволодіння залишились відкритими за іншими спадкоємцями. Однак, 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 ніхто із можливих спадкоємців не прийняв.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.12.2017 по справі № 645/4473/16-й у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили.

Заявник посилався на ст. 1277 ЦК України, згідно якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Просили визнати відумерлою спадщиною 2/3 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передати відумерлу спадщину - 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним в заяві.

Зацікавлені особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи № 645/4473/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини будинку, приходить до наступного.

Згідно наявної в матеріалах копії рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.12.2017 року по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини будинку в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання власності на 2/3 частини домоволодіння за територіальною громадою м. Харкова, в особі Харківської міської ради у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено (а.с.5-7)

Згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області від 18.06.2018 року при перегляді апеляційною інстанцією даного рішення суду, рішення суду від 12.12.2017 року було змінено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. В мотивувальній частині ухвали Апеляційний суд Харківської області зазначив, що суд першої інстанції не визначив повне коло спадкоємців померлого ОСОБА_3 , не залучив їх як відповідачів до участі у справі та не дослідив, хто з них прийняв спадщину.

Для з`ясування питання прийняття чи не прийняття спадкоємцями спадщини, судом була витребувана завірена копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_3 , та досліджена в судовому засіданні.

Згідно копії спадкової справи № 133/1992, отриманої на підставі ухвали суду від 28.10.2018 року про витребування доказів, з Харківського обласного державного нотаріального архіву, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась ОСОБА_1 Заява була нею подана 17.01.1992 року, посвідчена нотаріусом П`ятої державної Львівської нотаріальної контори та спрямована в Харківську державну нотаріальну контору. В даній заяві ОСОБА_1 зазначала, що після смерті батька ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та грошовий вклад, спадщину вона приймає. Зазначила також спадкоємців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (Спадщина спадкоємцем прийнята без умов або застережень ).

17 квітня 1992 року (вже після закінчення строку на прийняття спадщини або відмови від неї) ОСОБА_1 подала заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину та просила залишити відкритими 2/3 частини спадкового майна за іншими спадкоємцями. Згідно копії заповіту залишеного на випадок смерті ОСОБА_3 , він заповів усе своє майно своїм дітям в рівних частинах кожному ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1. Згідно наявних в матеріалах спадкової справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 , її батьком зазначений - ОСОБА_3 Згідно свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 укладеним 20.01.1960 року, після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_12 . Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17.04.1992 року за ОСОБА_1 було визнано право на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а також грошового вкладу.

Тобто з дослідженої спадкової справи судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла лише ОСОБА_1 , інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались. Від спадщини ОСОБА_1 не відмовлялась.

Згідно ст. 548 ЦК України, в редакції 1963 року,який діяв на час відкриття спадщини зазначено, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 554 ЦК України - в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця,

держави чи державної, кооперативної або іншої громадської організації (стаття 553 цього Кодексу) або коли замість спадкоємця, який відпав, призначено іншого спадкоємця.

Згідно ст. 555 ЦК України, зазначено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування ; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві.

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» звернули увагу судів на те, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Із метою єдності правозастосовної практики і уникнення колізій щодо спадкування державою (ст. 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (ст. 1277 ЦК), правила абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2 ст. 1277 ЦК та абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.

Аналізуючи наведене, а також ті факти, що спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його донька ОСОБА_1 , до держави спадщина з 1992 року не перейшла, тому спадщина не може бути визнана відумерлою та перейти до держави, в особі Харківської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви Харківської міської ради, заінтересовані особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2019 року.

Суддя - І.В. Ульяніч